Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №553/541/17

адміністративне провадження №К/9901/17991/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Ленінського районного суду м. Полтава в складі судді Крючко Н.І. від 29.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Тацій Л.В., Подобайло З.Г., Григорова А.М. від 24.10.2017 у справі №553/541/17 за позовом ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просила: визнати протиправним а скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 23.12.2016 року № 578 щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії по втраті годувальника, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити на підставі ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на день призначення пенсії) перерахунок пенсії по втраті годувальника, виходячи з розрахунку 60% від середньомісячного чинного заробітку посади слідчого з особливо важливих справ Прокуратури Полтавської області від 06.12.2016 року № 18-749/вих.16, починаючи з 01 січня 2016 року, без обмеження її максимального (граничного) розміру та здійснювати відповідні виплати з урахуванням виправлених сум.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 29.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року по справі № 553/541/17 адміністративний позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, тому відповідач не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 15.04.1999 року чоловіку позивача - слідчому з особливо важливих справ прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 - призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, яка в подальшому перераховувалась відповідно до змін до зазначеного Закону, виходячи з максимального розміру - 90 % від чинної на той час заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури України.

З жовтня 2010 року на підставі ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ позивач отримує пенсію, як непрацездатна дружина в зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60 % від середньо місячного (чинного заробітку) посади слідчого з особливо важливих справ Прокуратури Полтавської області.

Відповідно до довідки прокуратури Полтавської області від 06.12.2016 року № 18-749/вих.16, виданої позивачці, заробітна плата працівника на посаді слідчого становить з особливо важливих справ становить 10 103,70.

Позивач 09 грудня 2016 року звернулась до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з заявою про проведення перерахування пенсії у розмірі 60% середньомісячної зарплати, згідно довідки прокуратури Полтавської області від 06.12.2016 року № 18-749/вих.16, виданою для пред'явлення в Пенсійний фонд України, згідно Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 року.

Рішенням № 578 від 23.12.2016 року, позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії згідно наданої заяви від 09.12.2016 року у зв'язку з відсутністю у чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо проведення перерахунку пенсій.

Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернулася з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перерахунок пенсії позивачу повинен здійснюватись на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року, в редакції чинній на час призначення пенсії її чоловіка.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

На час призначення чоловіку позивача пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII.

Відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, у редакції на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Норма Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, якою внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", не підлягає застосуванню у зв'язку із тим, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, відповідача не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому УПФ, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Також колегія суддів зазначає, що право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

В рішенні від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України" Європейський суд з прав людини зазначив про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, відповідач не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити, постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 29 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду