Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2019 року

Київ

справа №814/2463/14

адміністративне провадження №К/9901/2963/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Середи О.Ф. від 24.11.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ступакової І.Г., суддів: Бітова А.І., Милосердного М.М. від 21.04.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач/Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 16.07.2014 №504000003/2014/000040/1, прийняте Миколаївською митницею Міндоходів. Визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16.07.2014 №504010000/2014/00009.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, а отже й безпідставно визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) та надано картку відмови в прийнятті митної декларації.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, позов задоволено у повному обсязі.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що митним органом безпідставно визначено митну вартість за другорядним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару. Зокрема вказує, що суди не звернули увагу на те, що відправник, перевізник та одержувач зобов'язані були здійснити страхування відповідальності, сума якого мала входити до митної вартості товару. Крім того, позивачем не надано жодного документального підтвердження надання знижки чи спеціальної пропозиції на придбання товару у посередника, якою він скористався і, як наслідок, придбав товар за умовами поставки СРТ (з безкоштовною доставкою) за ціною, нижчою європейської вартості аналогічного товару за умов доставки FOB (без обов'язку продавця доставити товар). До того ж, позивачем не надано витребуваний Митницею з метою перевірки вартості товару договір із третіми особами (продавця товару із його виробником), а також прайс-листів, каталогів або специфікацій.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Вказує, що позивачем для митного оформлення імпортованого товару надано всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною договору (контракту), проте Митницею не враховано, що товар не страхувався, оскільки це не передбачено умовами контракту, а страхування відповідальності при перевезенні вантажу не відшкодовує вартість знищення чи псування самого товару, тому такі витрати відносяться виключно до транспортних. Умови ж поставки товару, що придбаний позивачем, є СРТ (згідно ІНКОТЕРМС-2010) та включають в себе всі витрати по доставці товару, які, в свою чергу, сплачені у ціні товару.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2015 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із зовнішньоекономічним контрактом від 01.04.2013 №RF/RD/79-13/11-М, укладеним позивачем з ВАТ «Єдина торгова компанія» (м.Стерлітамак, Республіка Башкортостан, Російська Федерація), останнім здійснювалась поставка товару - натрій їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 5917 тонн за ціною 266 доларів США за тонну на загальну суму 1573922 доларів США.

Відповідно підпунктів 2.1, 3.1 контракту ВАТ «Єдина торгова компанія» зобов'язувалось поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС-2010. При цьому ціна на товар також визначалась на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці та включала в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

Крім того, умовами контракту сторони визначили, що вартість товару за одну тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 40 доларів США, де FОВ МЕD Low - середня котировка FОВ МЕD Low, що публікується агентством IСIS і розраховується на підставі IСIS ргiсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за два місяці попередніх відвантажень з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.

Розрахована таким чином ціна зазначалась в специфікації №17 та була підписана сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження, 23.06.2014.

Виконуючи умови вказаного вище контракту та специфікації від 23.06.2014 №17, з метою ввезення товару на територію України позивачем 15.07.2014 була надана відповідачу для митного оформлення електронна митна декларація №504010000/2014/001761, в якій митна вартість товару в графі №42 була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару позивачем були надані відповідачу такі основні документи: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01.04.2013; специфікація від №17 від 23.06.2014; інвойс №ЕТК/ВЭС/В-166 від 06.07.2014.

15.07.2014 відповідач направив на адресу позивача повідомлення №9872 із запитом про надання додаткових документів, а саме: бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості (страхування), страхового полісу, банківських документів про здійснення оплати за оцінюваний товар; висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На виконання зазначеної вимоги та на підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення позивач надав відповідачу листом №302/101-10 від 16.07.2014: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №2926 від 15.07.2014; біржові котирування Caustik Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №17, датовані 23.05.2014, 30.05.2014, 06.06.2014, 13.06.2014, 20.06.2014.

Згідно із наданою позивачем інформацією ціна на товар за специфікацією від 23.06.2014 №17 складала 266 доларів США та розраховувалась ним як різниця між середньою котировкою за мінусом 40 доларів США, що відповідало умовам пункту 2.3 контракту.

Крім того, Товариство повідомило митницю про те, що товар - сода каустична, що є предметом контракту, не страхувався, інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається, не укладалося, у зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

16.07.2014 за результатами розгляду поданих Товариством документів Митниця прийняла рішення №504000003/2014/000040/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) за ціною 364 долари США за тонну.

У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 16.07.2014 №504010000/2014/00009.

Товариство із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару не погодилося, але, враховуючи нагальну потребу у використанні товару в господарській діяльності та керуючись частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, звернулось з проханням випуску товару, що декларується, у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. З метою здійснення митного оформлення товару позивачем 17.07.2014 була подана до митного органу нова митна декларація №504010000/2014/001761, у якій ціна ввезеного товару була визначена відповідно до прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості №504000003/2014/000040/1, сплачено усі обов'язкові платежі, здійснено митне оформлення та товар був випущений у вільний обіг.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

За правилами частини другої-третьої вказаної статті Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, що розглядається, а саме щодо надання Товариством всіх необхідних документів для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, яким зокрема встановлено обов'язки постачальника щодо доставки товару та включення транспортних витрат у ціну товару, Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом (за ціною договору (контракту)) є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, зокрема законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

При цьому посилання митного органу на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтованість своїх рішень та дій, правильно не прийнято судами до уваги, оскільки за правилами пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося.

В свою чергу, доводи щодо необхідності страхування соди каустичної як небезпечної речовини, а також її перевезення, є необґрунтованими, оскільки дії суб'єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Що ж до доводів скаржника стосовно отриманої безпідставно позивачем знижки на товар, судами встановлено, що сторони контракту у пункті 2.3 домовилися про ціну товар за 1 тонну, яка буде визначатись за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low середня котировка FOB MED Low, що публікується агентством ICIS за попередні два місці перед періодом відвантаження з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Таким чином, позивач отримав знижку на товар на підставі договірних правовідносин, проте, вказуючи, що останнім не надано обґрунтування заниження ціни товару на 40 доларів США, митний орган не наводить вмотивованих доводів неприйняття вказаних вище обставин.

Крім того, обґрунтовано відхилено і посилання Митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності рішення від 16.07.2014 №504000003/2014/000040/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16.07.2014 №504010000/2014/00009, а відтак й про наявність підстав для їх скасування.

Водночас слід зазначити, що однією з вимог позивача є визнання нечинною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, однак одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є помилковим. Частина ж друга статті 162 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції) надавала суду право прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже, Суд вважає за необхідне змінити постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 в частині обраного способу захисту порушеного права позивача, в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 у справі №814/2463/14 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в такій редакції: "Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16.07.2014 №504010000/2014/00009".

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 у справі №814/2463/14 у відповідній частині скасувати.

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 у справі №814/2463/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду