Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2020 року у справі №366/2366/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа №366/2366/17

адміністративне провадження №К/9901/37264/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Бучик А. Ю.,

суддів Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Іванківського районного суду Київської області від 17 серпня 2017 року (головуючий суддя Тетервак Л. С. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (колегія суддів: Глущенко Я. Б., Кузьмишина О. М., Пилипенко О. Є.) у справі №366/2366/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції, у якому просив визнати незаконними та скасувати: протокол №1-Л-А-0707/5 від 07.07.2017; приписи №С-0707/6 від
07.07.2017, №С-0707/7 від 07.07.2017; постанову №А-1907/2 про адміністративне правопорушення від 19.07.2017 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 6 ст. 96 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 25
500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка проведена з порушенням вимог Закону, а також у його, ОСОБА_1, відсутність, внаслідок чого останній був позбавлений можливості надавати свої пояснення. Крім того, позивач вказував, що зі змісту оскаржуваних документів незрозуміло, яке саме правопорушення йому інкримінують. Звертав увагу на той факт, що про розгляд справи дізнався у день розгляду, що також є неприпустимим і порушує його права.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 17 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано Припис №С-0707/6 від 07.07.2017 року Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Визнано незаконним та скасовано Припис №С-0707/7 від 07.07.2017 року Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Визнано незаконною та скасовано постанову №А-1907/2 про адміністративне правопорушення від 19.07.2017 року Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 6 ст. 96 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 25 500,00грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року постанову Іванківського районного суду Київської області від 17 серпня 2017 року залишено без змін.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Від позивача відзив не надходив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач має у власності 0,10 га землі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

09.08.2016 позивач отримав від відповідача декларацію про початок виконання будівельних робіт №КС 083162221562 на об'єкт будівництва: "Нове будівництво дитячого розважального центру по АДРЕСА_1" Згідно вказаної декларації позивач є замовником будівництва.

У травні 2017 року позивач отримав від відповідача повідомлення, що з 06 по 19 червня 2017 року буде проводитися перевірка вказаного об'єкта будівництва.

07 липня 2017 року відповідачем проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті за вказаною адресою, про що складено акт "Т-1906/1, згідно якого відповідачем виявлено наступні порушення:

- згідно акту планової перевірки від 19.06.2017 за № Т-1906/1, проектувальником ПП "АРЦС" запроектовано об'єкт будівництва всупереч вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану смт Іванків, затвердженого рішенням Іванківської селищної ради від 02.06.2011 за №VІ-15-419 (на розі вул. Київська та пров. Київський територія визначена, як зона зелених насаджень загального користування з водоймою), чим порушено вимоги ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та положення містобудівної документації на місцевому рівні (Генеральний план м. Іванків);

- проектна документація, стадія Проект, розроблена не в повному об'ємі для об'єктів невиробничого призначення, наведеному у додатку Д, ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", чим порушено вимоги ст. 23, 26 Закону України "Про архітектурну діяльність", ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво";

- проектувальником ПП "АРДС" в розділі Організація будівництва (аркуш буд генплан 2015-05/011-ОБ) огородження будівельного майданчику запроектоване частково, лише з боку вул. Київська та пров. Київський). Складування матеріалів запроектовано частково за межами земельної ділянки, яка належить замовникам, чим порушено вимоги ст. 26 Закону України "Про архітектурну діяльність";

- проектувальником запроектовано об'єкт будівництва з порушенням вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (МБУ) від 17.03.2015 р. за №01-17/02-2015, а саме: в МБУ поверховість зазначена 4 поверхи в т. ч. цокольний, а запроектовано 4 поверхи, цокольний та технічний, чим порушено вимоги ст. 26 Закону України "Про архітектурну діяльність";

- проектувальником ПП "АРДС" запроектовано будівлю дитячого розважально-виховного центру та пандус з підпірною стіною, частково за межами земельної ділянки, яка належить замовникам, чим порушено вимоги ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 7 Закону України "Про архітектурну діяльність";

- замовником будівництва наведені недостовірні дані в декларації про початок виконання будівельних робіт від 09.08.2016р. № КС 083162221562, а саме: в пункті інформація про генерального підрядника не зазначено генпідрядну організацію, яка здійснює будівельні роботи, ПВР розробляє, будівельна організація на види та етапи робіт, які вона виконує. Для стадних видів робіт ПВР може розроблятися із залученням проектних організацій (у тому числі у складі проектної документації або науково-дослідних організацій відповідного напряму діяльності. ПВР повинен бути узгоджений з ПОБ за основними показниками: межі будівельного майданчика, прийняті методи будівництва, принципові рішення з організації і послідовності робіт, вимоги щодо міцності, стійкості та надійності об'єкта будівництва, вимоги комплексної безпеки будівництва, чим порушено вимоги ст.31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 5.3.5 ДБН А.3.1-5:2016. "Організація будівельного виробництва";

- генпідрядником будівельний майданчик огороджено частково, розведення тимчасових електромереж виконано з порушенням (не забезпечено висоту прокладання кабелів та проводів на висоті над рівнем настилу 2,5м - над робочими місцями), чим порушено вимоги п. 6.4.3,6.2.2 ДБН А.3.2-2-2009 "Охорона праці та промислова безпека";

- генпідрядником не встановлено інформаційний стенд та схему руху автотранспорту. Окрім того будівельний майданчик організовано, не у відповідності до ПВР, чим порушено вимоги п.6.2 ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного будівництва";

- генпідрядником під час перевірки не надано протоколи випробування контрольних зразків арматури та журнал вхідного контролю, чим порушено вимоги п. 4.8 ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного будівництва".

Також, 07 липня 2017 року відповідачем було складено протокол 1-Л-А-0707/5 про адміністративне правопорушення та винесено приписи (С-0707/6, С-0707/7) про усунення наведених в акті перевірки порушень та зупинення підготовчих, будівельних робіт. У протоколі та приписах зазначено, що позивач від підписання і отримання їх примірників відмовився. Крім того, вказано, що розгляд справи призначений на 19 липня 2017 року на 10 год.

19.07.2017 року відповідачем прийнято постанову №А-1907/2 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 6 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 000 грн.

При постановленні оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час проведення перевірки позивачу не було надіслано повідомлення щодо проведення перевірки із підставами проведення такої, що на думку суду є порушенням вимог вищевказаного порядку та фактично свідчить про безпідставність її проведення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегією суддів встановлено наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з преамбулою до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі-Закон № 3038-VІ), Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі-Закон № 3038-VІ встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Пунктом 5 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з положеннями пункту 6 Порядку № 553, плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Органи державного архітектурно-будівельного контролю проводять планові перевірки об'єктів містобудування не частіше ніж один раз на півроку.

Строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на п'ять робочих днів.

Положеннями підпункту 3 пункту 11 Порядку № 553 визначено, що посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт

Згідно з положеннями пункту 9 Порядку № 553, Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 553, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.

Пунктом 16 Порядку № 553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис) (пункт 17 Порядку № 553).

Відповідно до пункту 18 Порядку № 553 акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Пунктом 19 Порядку № 533 також передбачено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.

Згідно з п. 21 Порядку № 553, Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Виходячи із системного аналізу наведених правових положень, можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 826/20445/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/15443/17.

Так, відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про те, що у період з 06.06.2017 по
19.06.2017 буде проводитись планова перевірка на об'єкті будівництва "Дитячого розважально-виховного центру" за адресою: АДРЕСА_1".

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 1012 від
26.12.2016 "Про затвердження плану перевірок об'єктів будівництва на І квартал 2017 року та на 2017 рік" було затверджено план перевірок об'єктів будівництва, замовниками яких є фізичні особи, на 1 квартал 2017 року, згідно з додатком №2.

Однак, як установлено судами та убачається з додатку №2 Наказу № 1012, об'єкт будівництва "Дитячого розважально-виховного центру" за адресою: АДРЕСА_1" у плані перевірок відсутній.

07 липня 2017 року відповідач по справі, за відсутності позивача, провів планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті за вказаною вище адресою та виявив порушення, на підставі яких було складено акт, протокол та винесено приписи.

Проте, системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави дійти висновку, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється перевірка, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та за його наслідками отримувати акт перевірки, припис, надавати письмові пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що ані службове посвідчення, ані направлення для проведення позапланової перевірки не пред'являлось суб'єкту містобудування (ОСОБА_1) або його представнику, які, до того ж, були відсутні на об'єкті будівництва під час здійснення такого заходу державного архітектурно - будівельного контролю і не були обізнані про намір проведення перевірки саме у липні 2017.

Таким чином, на час проведення перевірки позивачу не було надіслано повідомлення щодо проведення перевірки із підставами проведення такої.

Вказане свідчить, що посадовою особою відповідача були порушені вимоги Порядку № 553, а тому дії з проведення планової перевірки на об'єкті є незаконними та унеможливили реалізацію позивачем наявних у нього прав і позбавили останнього процедурних гарантій, встановлених законодавством, для суб'єктів містобудування щодо яких здійснюються заходи державного архітектурно - будівельного контролю.

Верховний Суд вже розглядав справу з подібними правовідносинами й у постанові від 27.02.2019 у справі № 210/3059/17 (2-а/210/148/17) сформулював правову позицію, відповідно до якої акт, складений за відсутності суб'єкта містобудування, не може бути підставою для складання протоколу, припису та постанови про накладення штрафу, що порушило права позивача, а саме право бути присутнім під час проведення перевірки, подавати заперечення на акт перевірки та надавати пояснення з приводу нібито встановлених порушень.

Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у постанові від 07.02.2019 у справі № 201/3017/17 (2-а/201/281/2017) та не вбачає підстав відступати від неї.

Колегія суддів звертає увагу також на правову позицію, неодноразово висловлену, як Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 821/1157/16, від
05.02.2019 у справі № 2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, згідно з якою, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічний підхід до застосування норм матеріального права застосував також Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 у справі № 804/12558/14, де зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Колегія суддів не вбачає перешкод для поширення вищезгаданої правозастосовчої практики й на спірні у цій справі правовідносини.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія судів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що недотримання відповідачем порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю нівелює наслідки такого, а тому приписи відповідача №С-0707/6 та №С-0707/7 від
07.07.2017 та постанова №А-1907/2 про адміністративне правопорушення обґрунтовано визнано судами протиправними та скасовано в судовому порядку.

Так, статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому статтею 6 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас певні судження контролюючого органу про певні факти є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству.

Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Варто звернути увагу також на справу № 810/6689/14, де Верховний Суд, окрім іншого, звертав увагу на те, що загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин, згідно з яким - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 813/2524/17, від 10 травня 2018 року у справі № 811/119/13-а, від 16 липня 2020 року у справі № 826/4/16 та від 23 вересня 2020 року у справі № 640/2911/19.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи правову природу акту, складеного за наслідками здійсненого уповноваженими органами державного архітектурного контролю, колегія суддів не вбачає перешкод для поширення на спірні правовідносини вищенаведеної правозастосовчої практики Верховного Суду, відповідно до якої акт перевірки не визнається правовим актом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Таке ж правове регулювання можна поширити й на спори з приводу оскарження протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, які мають схожу до акта перевірки правову природу, не встановлюють відповідальності, а лише фіксують обставини вчинення правопорушення, використовуються як джерело доказової інформації при вирішенні питання про накладення відповідного стягнення, відтак позбавлені ознак рішення суб'єктів владних повноважень у розумінні процесуального закону.

Це також випливає з форми протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженої наказом Мінрегіону від 15 травня 2012 року № 240 згідно з додатком 7 до цього наказу, у якому, окрім іншого, зазначаються: виявлені порушення, їх суть із зазначенням абзаців, пунктів, частин, статей, розділів, глав нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів, і правил, проектних рішень тощо, які порушено; абзац, пункт, частина, стаття Закону № 208/94-ВР, якими передбачена відповідальність за встановлені правопорушення.

В свою чергу, штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності накладається саме постановою.

Тобто, протокол у сфері містобудівної діяльності є лише засобом фіксації обставин правопорушення і джерелом доказової інформації при розгляді справи про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, позбавлений ознак правового акту (акту індивідуальної дії чи нормативно - правового акту), що, як вже зазначалось вище, унеможливлює розгляд вимог про його оскарження у порядку адміністративного судочинства.

В той же час, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постановах від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18, від 31 січня 2019 року у справі № 9901/56/19, від 27 червня 2019 року у справі № 9901/920/18, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що судами порушено норми матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування Протоколу №1-Л-А-0707/5 від
07.07.2017.

За правилами пункту 5 частини 1 статті 349, частини 1 статті 354 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно пункту 5 частини 1 статті 349, частини 1 статті 354 КАС України.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 341 КАС України).

В той же час, пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанову Іванківського районного суду Київської області від 17 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування Протоколу №1-Л-А-0707/5 від 07.07.2017 слід скасувати та провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.

Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України - задовольнити частково.

Постанову Іванківського районного суду Київської області від 17 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування Протоколу №1-Л-А-0707/5 від 07.07.2017.

В цій частині провадження у справі закрити.

В решті постанову Іванківського районного суду Київської області від 17 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук