Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.11.2019 року у справі №803/3922/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

Київ

справа №803/3922/15

адміністративне провадження №К/9901/12033/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №803/3922/15

за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 ухвалене в складі головуючого судді Ковальчука В. Д., суддів: Денисюка Р. С., Дмитрука В. В. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді: Большакової О. О., суддів: Глушка І. В., Макарика В. Я.),-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Волинській області, в якому просив:

-визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі ~money0~

-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Головне управління Національної поліції у Волинській області здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із травмою, заподіяною під час виконання ним службових обов'язків, що призвело до встановлення ІІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 3 Закону України "Про міліцію", виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням проведених виплат.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачами нараховано та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі ~money1~ відповідно до Закону України "Про міліцію" в редакції від 20 грудня 1990 року. Однак, позивач вважає, що нараховуючи йому одноразову грошову допомогу відповідачі повинні були застосувати положення Закону України "Про міліцію" в редакції від 13 березня 2015 року, чинного на момент нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, та призначити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
21.04.2016, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на отримання грошової допомоги виникає у особи з моменту прийняття МВС рішення за наслідками розгляду поданої особою заяви про виплату одноразової грошової допомоги. Тобто, у позивача виникло право на отримання грошової допомоги з моменту прийняття висновку МВС України про призначення грошової допомоги від 06 листопада 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

В травні 2016 року Міністерство внутрішніх справ України звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що вимога позивача щодо зобов'язання виплатити йому одноразову грошову допомогу в 150 кратному розмірі прожиткового мінімуму не може бути задоволена, оскільки одноразова допомога ОСОБА_1 повинна нараховуватись відповідно до ЗУ "Про міліцію", в редакції чинній на момент отримання інвалідності та у відповідності до Постанови КМУ № 707 від 12.05.2007, - в розмірі трирічного грошового забезпечення для інвалідів ІІІ групи.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких він проти задоволення скарги заперечує. Просить рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 липня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою МВС України.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Бучик А. Ю., Рибачук А. І., справу передано головуючому судді.

Верховний Суд ухвалою від 06 листопада 2019 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 13 серпня 2014 року по 03 вересня 2014 року старший інспектор взводу № 3 роти патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України у Волинській області ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Під час перебування підрозділу, працівником якого був ОСОБА_1, в зоні проведення антитерористичної операції біля міста Іловайськ Донецької області в період з 24 серпня 2014 року по 29 серпня 2014 року, 32 працівники роти отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, 1 працівник міліції загинув та 6 зникло при невстановлених обставинах.

У висновку по матеріалах службового розслідування фактів, викладених в рапорті командира роти патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України у Волинській області старшого лейтенанта міліції Фацевича О. Ю. щодо загибелі, поранення та зникнення працівників вказаного підрозділу, затвердженого начальником УМВС України у Волинській області полковником міліції Шпигою П. Р. 02 жовтня 2014 року, комісією УМВС України у Волинській області встановлено, що старший інспектор взводу № 3 старшина міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав тілесні ушкодження у вигляді баротравми, ЗЧМТ, струсу головного мозку, гострого періоду контузії головного мозку, перебуває на стаціонарному лікуванні у СОЗ УМВС з 08 вересня 2014 року по даний час.

Відповідно до акту № 67 про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 06 жовтня 2014 року комісія УМВС України у Волинській області визнала, що нещасний випадок зі старшим інспектором взводу № 3 роти патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України у Волинській області старшиною міліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі із злочинністю.

20 січня 2015 року військово-лікарська комісія УМВС України у Волинській області, за розпорядженням начальника УКЗ УМВС України у Волинській області здійснила медичний огляд ОСОБА_1, та встановила, що отриманні поранення та захворювання пов'язанні з виконанням службових обов'язків та проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що видано свідоцтво про хворобу № 06.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10 лютого 2015 року серії 12 ААА № 137780, довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 10 лютого 2015 року АГ № 0001587, акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 06 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 видано посвідчення інваліда ІІІ групи. Інвалідність встановлено до 09 лютого 2016 року.

23 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до начальника УМВС України у Волинській області з заявою про проведення виплати одноразової грошової допомоги.

06 листопада 2015 року МВС України прийнято висновок про призначення грошової допомоги працівнику міліції ОСОБА_1 в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", відповідно до якого призначена одноразова грошова допомога складає ~money2~

Не погодившись з такою сумою одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Питання виплати одноразової грошової допомоги у разі каліцтва працівника міліції станом на момент встановлення позивачу інвалідності було врегульовано ст. 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону України від 03.11.2006 N 328-V), частиною 6 якої передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Окрім того, за приписами ст. 23 Закону України "Про міліцію" порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби, визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання ст. 23 Закону України "Про міліцію", Кабінет Міністрів України постановою № 707 від 12.05.2007 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі - Порядок №707). Вказана постанова набрала чинності
23.05.2007 року.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

Абзацом 1 п. 5 Порядку № 707 передбачено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги.

Втрата працездатності та інвалідність встановлена позивачу 10 лютого 2015 року, у порядку абз. 1 п. 5 Порядку № 707, позивач звернувся із заявою (рапортом) про виплату грошової допомоги 23.03.2015 року. 06 листопада 2015 року МВС України прийнято висновок про призначення грошової допомоги працівнику міліції ОСОБА_1 в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", відповідно до якого призначена одноразова грошова допомога складає ~money3~

Частиною 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 (в редакції, чинній з 12.03.2015) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Таким чином, порядок розрахунку (розмір та вихідні показники) на момент звернення позивача із заявою та станом на дату складання МВС України висновок про призначення грошової допомоги працівнику міліції ОСОБА_1 (06 листопада 2015 року) були змінені порівняно з тими, що передбачались при встановленні ОСОБА_1 інвалідності.

Проте, колегія суддів зазначає, що, в даному випадку, застосуванню підлягають такі порядок і розмір одноразової допомоги, які передбачались чинним законодавством станом на момент виникнення у позивача права, тобто встановлення йому інвалідності (10.02.2015) законодавством, оскільки ст. 23 Закону України "Про міліцію" таке право (отримання одноразової грошової допомоги) пов'язує саме з настанням інвалідності за умови її настання в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Інших умов для набуття права на одноразову грошову допомогу чинним законодавством не передбачено.

Доводи позивача, з якими погодились суди першої та апеляційної інстанції про те, що право на отримання грошової допомоги набуто саме з моменту прийняття МВС рішення за наслідками розгляду поданої ним заяви про виплату одноразової грошової допомоги, тобто з 06.11.2016 є хибним, оскільки, звернувшись із заявою та отримавши рішення відповідача, позивач реалізував набуте ним раніше,
10.02.2015 право.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

Отже, позивачу правомірно, у передбачені чинним, станом на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством строки та спосіб, здійснено розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги, а задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції не врахували приписи ст. 23 Закону України "Про міліцію", чим порушили норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, які були покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення та дій, колегія суддів вважає, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких підстав, Судом встановлено неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень повністю та ухвалення нового рішення про відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 по справі № 803/3922/15 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 -відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук