Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

м. Київ

справа №821/751/17

адміністративне провадження №К/9901/37198/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ЕНЕРДЖІ» (далі - Товариство) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 (головуючий суддя - Запорожан Д.В., судді - Яковлєв О.В., Танасогло Т.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ЕНЕРДЖІ» до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Управління) про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило: визнати протиправними дії Управління та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.03.2017 № 0000051409 та №0000041409; стягнути з державного бюджету на користь Товариства сплачені грошові кошти у загальній сумі 76921,34 грн., сплачені згідно платіжних доручень № 1044 від 28.03.2017, № 1043 від 28.03.2017, № 1072 від 28.03.2017, № 1071 від 28.03.2017.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: висновки акта перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, є хибними, оскільки митне оформлення товару було здійснено на підставі контракту із HESCO s.r.o. (Чеська Республіка) та первинних документів, отриманих від нерезидента; поставка товарів здійснювалась на умовах DAP-Високопілля (згідно Інкотермс-2010), за якими вартість товару включає і вартість транспортування; Товариство не перебуває у договірних відносинах із перевізниками (ТОВ «АгроТеп», ПП «Ламберг Транс», ПАТ «АК «Укртранс», ТОВ «Слобода Ко», ФОП Мельничук, ПП Колядюк), на CMR отримані від яких посилається Управління. Також Товариство просила стягнути сплачені ним грошові кошти в рахунок погашення визначених спірними податковими повідомленнями рішеннями грошові зобов'язання та пеню за їх несвоєчасне перерахування.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 09.11.2017 позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23.03.2017 № 0000051409 та №0000041409; стягнув з державного бюджету на користь позивача сплачені грошові кошти у сумі 49424,30 грн. за платіжним дорученням від 28.03.2017 № 1044, у сумі 11767,70 грн. за платіжним дорученням від 28.03.2017 № 1043, у сумі 14767,23 грн. за платіжним дорученням від 28.03.2017 № 1072, у сумі 962,11 грн. за платіжним дорученням від 28.03.2017 №1071, всього - 76921,34 грн.; у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що Товариство при визначенні митної вартості керувалося умовами договору, укладеними з HESCO s.r.o. (Чеська Республіка), та не може і не має можливості враховувати умови придбання та поставки товару до HESCO s.r.o. (Чеська Республіка) від Canadian Solar (Нідерланди), незалежно від того, що товар від Canadian Solar (Нідерланди) до HESCO s.r.o. (Чеська Республіка) не доставлявся, а був безпосередньо доставлений Товариству, у зв'язку з чим у CMR були виявлені розбіжності. Також суд виходив з того, що оскільки позивачем були сплачені усі суми, визначені контролюючим органом згідно акту перевірки, на підставі висновків якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасування, то вимога Товариства про стягнення надмірно сплачених сум є правомірною.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.02.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що відповідно до документів, отриманих від митних органів Нідерландів, та документів, які надані перевізниками, було встановлено, що товар постачався на адресу Товариства за умовами поставки FCA, тобто до вартості товару не було додано вартість послуг перевезення, з огляду на що оспрювані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 05.04.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки формування митної вартості відбувалось згідно з положеннями статей 53, 58 Митного кодексу України за ціною, визначеною у контракті №UA07 від 08.10.2015, і вказаною в інвойсах, наданих HESCO s.r.o. (Чеська Республіка) (продавцем). Крім іншого, до суду позивачем були надані документи, отримані від HESCO s.r.o. (Чеська Республіка), на підтвердження виконання саме HESCO s.r.o. (Чеська Республіка) обов'язку з оплати вартості послуг перевезення товару та оплату всіх податків і зборів по контракту №UA07 від 08.10.2015. Також скаржник вказує на те, що надані митним органом копії документів митної адміністрації Нідерландів складені на англійській та голландській мовах, не перекладені на державну мову, без відмітки апостилю, не легалізовані, тому доводи про недостовірність інформації щодо умов поставки не підтверджені належними та допустимим доказами.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.08.2018 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному проваджені без повідомлення сторін на 07.08.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 08.10.2015 між HESCO s.r.o (Чеська Республіка) (продавцем) та Товариством (покупцем) був укладений контракт №UA07, відповідно до мов якого: продавець продає, а покупець купує та оплачує продукцію - металеві конструкції та технологічне обладнання для будівництва сонячної електростанції (надалі - товар), найменування та асортимент якої визначається згідно комерційних інвойсів (пункт 1.1 статті 1); поставка товару здійснюється на умовах DAP - смт. Високопілля Херсонської обл., Україна, згідно тлумачення термінів «Інкотермс-2010» (пункт 4.1 статті 1); загальна сума контракту складає 4500000,00 Євро, включаючи вартість товару, тари, упаковки, завантаження, маркування, доставки в пункт призначення, інформацію про відвантаження товару, виписки, складирування товару, вантажних митних платежів та оформлення митних формальностей на території продавця (пункту 3.1 статті 3).

Також, суди встановили, що фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 10.03.2017 №0001/7/21-22-14-09-16/37411633 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи по митним деклараціям від 05.11.2015 №508050000/2015/042305, від 13.11.2015 № 508050000/2015/042523 та від 16.11.2015 № 508050000/2015/042546. За висновками акта перевірки Товариство порушило вимоги: статті 49, частини 1 статті 51, статті 52, статті 53, частини 10 статті 58, частини 1 статті 257 Митного кодексу України, що призвело до заниження митної вартості товарів ввезених на територію України, на загальну суму 188283,04 грн.; статті 3 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» від 28.12.2014 № 73-VIII, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по сплаті додаткового імпортного збору за митними деклараціями від 05.11.2015 №508050000/2015/042305, від 13.11.2015 №508050000/2015/042523 та від 16.11.2015 №508050000/2015/042546 на суму 9414,16 грн.; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за митними деклараціями від 05.11.2015 № 508050000/2015/042305, від 13.11.2015 №508050000/2015/042523 та від 16.11.2015 № 508050000/2015/042546 на суму 39539,45 грн. Такий висновок вмотивований посиланням на недостовірність інформації в митних деклараціях щодо умов поставки та ціни товару (не включена вартість послуг перевезення). Як на підставу таких висновків митниця посилалась на інформацію, отриману від митної адміністрації Нідерландів та підприємств - перевізників про те, що фактично поставка товару до пункту призначення (смт. Високопілля Херсонської обл., Україна), обумовлена контрактом №UA07 від 08.10.2015 між Товариством (покупцем) та HESCO s.r.o (Чеська Республіка) (постачальником), була здійснена на умовах поставки FCA, а не DAP.

Відповідно до абзацу 1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 статті 41 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Положеннями підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Положеннями пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 345 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України, а також орган доходів і зборів має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування Товариству грошових зобов'язань з податку на додану вартість та додаткового імпортного збору стали документи, отримані від митної адміністрації Нідерландів та підприємств - перевізників (ТОВ «АгроТеп», ПП «Ламберг Транс», ПАТ «АК «Укртранс», ТОВ «Слобода Ко», ФОП Мельничук, ПП Колядюк) про те, що фактично поставка товару до пункту призначення (смт. Високопілля Херсонської обл., Україна) була здійснена на умовах поставки FCA.

Як вбачається зі змісту ухвалених у даній справі судових рішень, розходження між позиціями судів першої та апеляційної інстанцій зумовлена різним підходом до оцінки доказів, а саме - транспортних (перевізних) документів, наданих позивачем та отриманих органом доходів і зборів в процесі здійснення митного контролю. При цьому, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції припустилися помилки у встановленні змісту цих доказів, оскільки не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з урахуванням наявних у справі доказів, умов контракту №UA07 від 08.10.2015, а також обов'язків, які на сторін міжнародного договору покладаються згідно з положеннями Інкотермс-2010.

Зокрема, суди попередніх інстанцій не встановили змісту листа HESCO s.r.o (Чеська Республіка) від 28.08.2017, складеного на чеській мові, який містить інформацію стосовно умов поставки та спірних CMR (т.1 арк. справи 236), змісту комерційних інвойсів Canadian Solar (Нідерланди), виставлених HESCO s.r.o (Чеська Республіка), складених на англійській мові, які містять інформацію щодо умов поставки та оплати доставки, оброблення та податків (т.1 арк. справи 223-230).

Також, суд першої інстанції, обмежившись умовами договору, укладеного між позивачем та HESCO s.r.o (Чеська Республіка), а суд апеляційної інстанції - умовами поставки, зазначеними у документах перевізників, не надали належної правової оцінки положенням Інкотермс-2010 щодо обов'язків продавця та покупця по укладенню договору перевезення та надання доказів поставки і транспортних документів, та з урахуванням зазначених положень - не встановили дійного змісту наявних у матеріалах справи доказів щодо наявності (відсутності) розбіжностей у документах щодо митної вартості товарів в частині транспортних (перевізних) документів.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вказує, що оскільки вимога про стягнення надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) є похідною від вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, то рішення у цій частині також підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, п.1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ЕНЕРДЖІ» задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна