Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

м. Київ

справа №809/1261/17

адміністративне провадження №К/9901/32573/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 (суддя - Лучко О.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (судді - Курилець А.Р., Кушнерик М.П., Мікула О.І.) за позовом ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) до Івано-Франківської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Митниці, у якому просив: скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 03.07.2017 № UA206000/2017/000431/1 та зобов'язати вчинити дії щодо митного оформлення товару за заявленою митною вартістю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у митного органа не було підстав для витребування додаткових документів та застосування резервного методу з посиланням на відсутність інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості за першим методом.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 29.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та зобов'язав митний орган здійсните митне оформлення за митною вартістю, заявленою декларантом в електронній митній декларації від 29.06.2017 № UA206020/2017/410043; присудив на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1280,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що позивач надав вичерпний перелік документів, які давали змогу Митниці визначити митну вартість товарів за ціною угоди, тоді як відповідач не обґрунтував вимогу щодо надання позивачем експертного висновку про вартість автомобіля.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги митний орган зазначає, що експертний висновок, зроблений декларантом на вимогу Митниці у зв'язку з встановленою розбіжністю у документах щодо ваги транспортного засобу та відповідно сумніву щодо правильності визначення митної вартості, підтверджує позицію митного органа щодо вартості автомобіля.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.03.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці та ухвалою від 02.08.2018 визнав за можливе попередній розгляд справи.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що 26.06.2017 представник позивача за довіреністю придбав у нерезидента "Auto Storczyk" транспортний засіб - легковий автомобіль бувший у використанні з наявними пошкодженнями аварійного характеру марки "VOLKSWAGEN", модель "POLO", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна - 1589 см3, потужність двигуна - 66 КВТ, вартість якого становила 12 000,00 PLN (польський злотий), що підтверджується рахунком-фактурою від 26.06.2017 №17/06/R/2017, банківським документом про підтвердження оплати від 26.06.2017 та документом, оформленого на фірмовому бланку "Auto Storczyk", від 17.06.2017 (а.с. 20, 73-76, 117-118).

З метою здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля 29.06.2017 представник позивача ФОП ОСОБА_4 (декларант) подав до митного органа електронну митну декларацію № UA206020.2017.410043, в якій митна вартість була визначена за основним методом - за ціною договору (а.с. 93).

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу декларант також подав такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 26.06.2017 №17/06/R/2017, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27.06.2017 № UA20903/2017/10828; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.10.2011 № 2011FJ67281; банківський документ про підтвердження оплати від 26.06.2017; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 26.06.2017 № 0380, митну декларацію країни відправлення № 17PL302010Е0077852 (а.с. 22, 23, 77, 78, 87, 110, 119-121).

29.06.2017 Митниця сформувала електронне повідомлення про необхідність надання декларантом додаткових документів, а саме: експертний висновок про вартість автомобіля, підготовлений спеціальною експертною організацією (а.с. 90).

На вимогу Митниці позивач надав висновок експерта від 30.06.2017, у якому вартість ввезеного на територію України автомобіля без врахування вартості ремонтно-відновлюваних робіт, станом на момент проведення дослідження з врахуванням особливостей його стану, зазначених в акті митного огляду від 27.06.2017 № UA20903/2017/10828, склала 124 101,00 грн. (а.с. 24-41, 94-104).

Після розгляду поданих документів для митного оформлення транспортного засобу Митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів з підстав ненадання декларантом документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. При цьому Митниця не застосувала 2-5 методи визначення митної вартості, оскільки відсутня інформація щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, та даних, на підставі яких можливо визначити митну вартість згідно з 4 і 5 методами(картка відмови від 03.07.2017 № UA206000/2017/000431/2 року; а.с. 79-80, 88).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів прийняв письмове рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару, з приводу правомірності якого виник спір, визначивши митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 17 702,00 PLN (польський злотий).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як встановили суди, позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту, а Митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому на спростування доводів відповідача щодо розбіжності ваги автомобіля в митній декларації країни відправлення (1157 кг) та в електронній митній декларації від 29.06.2017 № UA206020/2017/410043 (1082 кг) суди зазначили, що відповідно до правил заповнення "Сірої картки" (свідоцтва про реєстрацію автомобіля) в графі 35 (поле G) вказана маса транспортного засобу при експлуатації з кузовом та буксирувальним пристроєм у випадку "трактора", разом з тим, вимагаючи у декларанта додаткові документи, Митниця докази стосовно ваги транспортного засобу, як обставину, що вплинула на заявлену декларантом митну вартість, не запитала (а.с. 111-112, 122-124).

У ході розгляду справи відповідач докази на підтвердження обставин щодо зв'язку між вагою транспортного засобу та сумою коштів, яка фактично була сплачена за цей автомобіль, не надав.

Отже, з урахуванням обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, факт про розбіжність даних щодо ваги транспортного засобу в митній декларації країни відправлення (1157 кг) та в електронній митній декларації від 29.06.2017 № UA206020/2017/410043 (1082 кг), у даному випадку сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, у рішенні про коригування митної вартості зазначено лише про неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами 4 та 5, а також джерело інформації, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст наведених правових норм саме на митні органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення особою митних правил.

Наведені в касаційній скарги доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів, які були предметом оцінки судами у ході розгляду справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини з дослідженням в судовому процесі доказів на їх підтвердження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що відповідач безпідставно, з порушенням вимог статті 58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України, і прийняв рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна