ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №825/857/16

адміністративне провадження №К/9901/1789/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року (судді: Кашпур О.В., Лобан Д.В., Непочатих В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року (судді: Мезєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №825/857/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року, позов було задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 01.04.2016 № 009-о/д «По особовому складу»; поновлено позивача з 09.04.2016 на посаді заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області; стягнуто з Головного упраління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 6821,43 грн. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій відповідачі подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилаються на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи. Так, зокрема, судами не враховано, що скасування оскаржуваного наказу в повному обсязі є неприпустимим, оскільки ним також врегульовано трудові відносини з іншими працівниками податкової служби.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача не надходили.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України від 02.02.2015 № 0021-о/д «Про призначення працівників» капітана податкової міліції ОСОБА_2 було призначено на посаду заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Наказом Державної фіскальної служби України від 01.04.2016 № 009-о/д «По особовому складу» з 08.04.2016 майора податкової міліції ОСОБА_2 звільнено з посади заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області за пунктом 64 підпунктом "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, через скорочення штатів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що звільнення позивача через скорочення штатів є незаконним, оскільки такого скорочення фактично не відбулося, а тому позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді, а оскаржуваний наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

З аналізу вказаних норм права випливає, що звільнення працівника через скорочення штатів можливе за дотримання наступних умов: скорочення займаної посади дійсно відбулося в штатному розписі; особу повідомлено про наступне можливе вивільнення не пізніше ніж за два місяці до такого звільнення; роботодавець ознайомив таку особу з переліком вакантних посад в тому ж органі державної влади, що відповідають його кваліфікації, а також врахував наявність у посадової особи переважного права на залишення на службі.

В ході розгляду справи, судами було встановлено, що ДФС України дотримано процедуру звільнення позивача, що передбачена ст. 40, 42, 49-2 Кодексу законів про працю України.

Водночас, встановлено, що посада ОСОБА_2 не була скорочена.

Так, згідно штатного розпису Головного управління ДФС у Чернігівській області на 2015 рік міжрегіональний відділ оперативного документування оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області налічував 10 посад, з них: одна посада начальника відділу, одна посада заступника начальника відділу, шість посад старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ, дві посади старшого оперуповноваженого.

Згідно штатного розпису Головного управління ДФС у Чернігівській області на 2016 рік міжрегіональний відділ оперативного документування оперативного управління Головного управління ДФС складається з семи посадових осіб, а саме: одна посада начальника відділу, одна посада заступника начальника відділу, три посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ, дві посади старшого оперуповноваженого.

Тобто, посада заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління залишилась в штатному розписі Головного управління ДФС у Чернігівській області на 2016 рік.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що звільнення ОСОБА_2 за пунктом 64 підпунктом "г" Положення № 114, через скорочення штатів є незаконним, а тому позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, приймаючи оскаржувані рішення та скасовуючи повністю наказ Державної фіскальної служби України від 01.04.2016 № 009-о/д «По особовому складу», судами не було враховано, що матеріали справи містять лише витяг такого наказу, а сам наказ врегульовує трудові правовідносини також з іншими працівниками фіскальної служби.

Відповідно до змісту частини першої статті 351 КАС України підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З аналізу положень КАС України випливає, що зміна судових рішень застосовується у випадку, якщо помилка в застосуванні норм матеріального права мала вплив лише на обсяг задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів частково погоджується з доводами касаційної скарги та вважає за необхідне постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року змінити в частині задоволення позовних про визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 01.04.2016 № 009-о/д «По особовому складу», скасувавши ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року, якою таке рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року скасувати.

Змінити постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року, виклавши перший та другий абзаци її резолютивної частини наступним чином:

«Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 01.04.2016 № 009-о/д «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 з посади майора податкової міліції, заступника начальника міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області за пунктом «г» Положення (через скорочення штатів).».

Доповнити резолютивну частину постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року шостим абзацом наступного змісту: «В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.» Абзаци шостий та сьомий вважати, відповідно, сьомим та восьмим.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець