Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1327/18 825/4028/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 (суддя Д'яков В.І.) та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 (колегія суддів у складі: Безименної Н.В., Аліменка В.О., Бєлової Л.В.) у справі № 825/4028/14 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, військового збору та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі - ТУ ДСА у Чернігівській області), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України у Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік та утримання податку (військового збору) за відпрацьований день 01.08.2014 року; стягнути з ТУ ДСА України у Чернігівській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5871,06 грн., утриманий податок (військовий збір) за 01.08.2014 в сумі 1,21 грн., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі 1618,31 грн., відповідно до здійсненого розрахунку, та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу протиправно не виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік, при наявності у відповідача на це фінансової можливості. Також посилається на те, що згідно табеля обліку робочого часу в серпні 2014 року він відпрацював один день - 01.08.2014, проте з нього неправомірно був утриманий військовий збір в розмірі 1,21 грн., згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», який набув чинності лише 03.08.2014. Наказом заступника керівника апарату Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.09.2014 він був звільнений з посади старшого судового розпорядника за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Проте ТУ ДСА України у Чернігівській області не провело з ним остаточного розрахунку по заробітній платі, оскільки не здійснило повернення стягнутого податку в розмірі 1,21 грн. та не виплатило матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1618,31 грн., а матеріальна допомога до відпустки перерахована за його зверненням лише 25.12.2014. Тому, позивач, на підставі ст. 117 КЗпП України, також просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, позивач вказує на те, що неправомірними діями та тривалою затримкою по виплаті заробітної плати відповідач завдав йому моральної шкоди, яка виразилась у порушенні нормальних життєвих зв'язків, яку він оцінює в 5000 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 05.04.2012 працював у Чернігівському районному суді Чернігівської області, зокрема, з 22.08.2012 - на посаді старшого судового розпорядника, що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до наказу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.09.2014 звільнено за згодою сторін згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Разом з тим, позивач вважає, що при звільненні з вказаної посади ТУ ДСА України в Чернігівській області не провело остаточного розрахунку по заробітній платі, чим порушило його права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що ТУ ДСА України у Чернігівській області у вказаних правовідносинах діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Проте він не був повідомлений про нараховані суми, належні працівникові при звільненні. Крім того, виплата по заробітній платі за вересень 2014 року була здійснена лише 29.09.2014. Також зазначає, що судами не взято до уваги, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Положення про порядок преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам районних та міськрайонних судів області, затвердженого наказом територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 10.01.2012 № 12, матеріальна допомога проводиться за рахунок коштів державного бюджету в межах затверджених видатків на оплату праці на відповідний бюджетний рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що видатки по Чернігівському районному суду Чернігівської області були зменшені на 16,3 тис. грн. шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

Згідно листа ТУ ДСА України у Чернігівській області від 26.05.2014 №01-14/563/14-вих. кошторисні призначення для виплати працівникам суду матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відсутні, у зв'язку з чим наказ від 23.05.2014 № 02-07/33 повернувся без виконання.

Довідкою від 27.08.2014 № 1111 про внесення змін до кошторису збільшено фонд оплати праці по спеціальному фонду державного бюджету на 1 450 900,0 грн., що надало можливість у вересні 2014 року виплатити працівникам Чернігівського районного суду Чернігівської області матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, що підтверджується листом ТУ ДСА України в Чернігівській області від 26.09.2014 №03-32/1074/14-вих. Зазначена виплата була здійснена на підставі наказу голови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17.09.2014 №02-07/93.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що позовна вимога про стягнення з ТУ ДСА України у Чернігівській області матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є безпідставною, оскільки на момент винесення вказаного наказу позивач був вже звільнений з займаної посади.

Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з ТУ ДСА України у Чернігівській області утриманого податку (військового збору) у сумі 1,21 грн., виходячи з такого.

З 03.08.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів» від 31.07.2014 № 1621-VII , яким встановлено військовий збір.

Відповідно до підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України) - ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, що в даному випадку згідно розрахункового листа за серпень 2014 року становила 1,21 грн.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Отже, банки при прийомі платіжних документів на виплату доходів на користь платників повинні дотримуватись підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України щодо одночасного подання розрахункового документа на перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно табелю обліку робочого часу працівників Чернігівського районного суду Чернігівської області за період з 01.08.2014 по 15.08.2014 позивачем відпрацьовано один робочий день - 01.08.2014. Проте вказаний табель обліку робочого часу був переданий до ТУ ДСА України у Чернігівській області тільки 15.08.2014, що підтверджується копією розносної книги для відповідного нарахування та виплати забортної плати.

Нарахування заробітної плати позивачу було здійснено після набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», тобто після 03.08.2014, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що дії ТУ ДСА України у Чернігівській області щодо утримання з позивача військового збору у сумі 1,21 грн. відповідають чинному законодавству України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що не підлягає задоволенню вимога позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.09.2014 по 24.12.2014 в сумі 5871,06 грн., оскільки, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, при звільненні з займаної посади позивачу були виплачені всі складові остаточного розрахунку по заробітній платі, що підтверджується платіжним дорученням від 11.09.2014 № 2027, а тому відсутні підставі і для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Отже, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 у справі № 825/4028/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І. Л. Желтобрюх Судді: О. В. БілоусПомічник судді Т. Г. Стрелець