Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1707/18 804/16485/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань державної служби, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Запорізької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Барановського Р.А. та суддів: Олійника В.М., Борисенка П.О., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, прийняту у складі судді-доповідача Юхименка О.В. та суддів: Кругового О.О., Нагорної Л.М.

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Національного агентства України з питань державної служби, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Запорізької обласної державної адміністрації в якому просила:

1) визнати протиправними дії Дніпропетровської обласної державної адміністрації з складання Картки погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду, звільнення з посади керівника територіального органу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, якою Дніпропетровська обласна державна адміністрація не погодила призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Міжрегіонального управління Нацдержслужби в Дніпропетровській та Запорізькій областях;

2) визнати протиправними дії Запорізької обласної державної адміністрації з складання Картки погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду, звільнення з посади керівника територіального органу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, якою Дніпропетровська обласна державна адміністрація не погодила призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Міжрегіонального управління Нацдержслужби в Дніпропетровській та Запорізькій областях;

3) визнати протиправним та скасувати Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 30 липня 2015 року №182-ко про призначення ОСОБА_4 на посаду начальника Міжрегіонального управління Нацдержслужби в Дніпропетровській та Запорізькій областях;

4) зобов'язати Національне агентство України з питань державної служби призначити ОСОБА_1 на посаду начальника Міжрегіонального управління Нацдержслужби в Дніпропетровській та Запорізькій областях.

Позов мотивований протиправністю дій відповідачів, які не погодили призначення позивачка на посаду начальника Міжрегіонального управління Нацдержслужби в Дніпропетровській та Запорізькій областях.

Разом із позовною заявою позивачем до суду було подано письмове клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, у зв'язку з його пропуском з поважних причин. В обґрунтування клопотання позивачем зазначено, що вона скористалась порядком досудового врегулювання спору та чекала відповіді на її заяви до відповідачів, які по день звернення з вказаним позовом до суду не отримала.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду - відмовив. Клопотання Дніпропетровської обласної державної адміністрації про залишення адміністративного позову без розгляду - задовольнив. Позовну заяву ОСОБА_1 суд залишив без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач пропустила встановлений частиною третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк для звернення до адміністративного суду. Цією нормою встановлено, що в справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби місячний строк який обчислюються з дня, коли особа дізналася або мала була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), визначено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 29 січня 2018 року прийнята до провадження та призначена до розгляду у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове рішення про поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку для звернення до суду з позовом. Зокрема, позивач в своїй касаційній скарзі вказує на те, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин - суди першої та апеляційної інстанції не прийняли до уваги факт звернення та повторного звернення позивача до Прем'єр-Міністра України та до Міністра Кабінету Міністрів України у зв'язку з використанням нею права на досудове врегулювання спору.

Крім того, у відповідності з частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Касаційна скарга залишається без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу ще 04 серпня 2015 року стало відомо про порушення її прав, а саме: призначення ОСОБА_4 на посаду начальника Міжрегіонального управління Нацдержслужби у Дніпропетровській та Запорізькій областях. На зайняття вказаної посади претендувала позивач.

12 серпня 2015 року ОСОБА_1 Голові Національного агентства України з питань державної служби було подано заяву про досудове врегулювання спору.

Листом № 4967/20-15 від 11 вересня 2015 року Національним агентством з питань державної служби було надано вмотивовану відповідь, яким ОСОБА_1 повідомлено про неможливість її призначення на посаду начальника Міжрегіонального управління Нацдержслужби у Дніпропетровській та Запорізькій областях.

До суду із позовною заявою ОСОБА_1 звернулась 22 грудня 2015 року.

Згідно із частиною першою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Крім того, у відповідності з частиною четвертою статті 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п.5 частини першої статті 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).

За правилами частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина 2 статті 100 КАС України).

Значення процесуальних строків в адміністративному процесі полягає у тому, що вони стабілізують та впорядковують адміністративно-процесуальні правовідносини, дисциплінують всіх учасників адміністративного судочинства, включаючи суд.

Процесуальні строки є активними засобами впливу на поведінку учасників в адміністративному процесі тому, що гарантують їм можливість належним чином підготуватись та реалізувати необхідні процесуальні дії, й не дають можливості невиправдано затягувати процес.

У касаційній скарзі позивач зазначає що, вона скористалася можливістю врегулювати спір в досудовому порядку, а саме: 12 серпня 2015 року та повторно 09 жовтня 2015 року звернулась з письмовими зверненнями до Кабінету Міністрів України, але на момент звернення до суду відповіді на зазначені звернення так і не отримала.

Однак, для вирішення спірного в позові питання слід керуватись, насамперед, положеннями законодавства, що регулює конкретну сферу відносин.

На дату виникнення спірних правовідносин був чинний Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року 3723-XII, який передбачив оскарження рішення державним службовцем безпосередньо до суду. Відповідно до вимог частини третьої статті 99 КАС України для звернення до суду встановлюється місячний строк.

За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 100 КАС України.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуючий В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа