Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2018 року у справі №125/386/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2019 року

Київ

справа №125/386/17

адміністративне провадження №К/9901/16946/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 125/386/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Барської міської ради Барського району Вінницької області, треті особи - Барське комунальне підприємство теплових мереж "Бартеплокомуненерго" Барської міської ради Барського району Вінницької області, Комунальне підприємство "Баркомунтепло" Барської міської ради Барського району Вінницької області, Комунальне підприємство "Бар-благоустрій", Комунальне підприємство "Барське будинкоуправління" Барської міської ради Барського району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання утриматись від вчинення дій, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Барського районного суду Вінницької області, прийняту 10 травня 2017 року у складі судді Хитрука В. М. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, прийняту 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Полотнянка Ю. П., суддів - Загороднюка А. Г., Драчук Т. О.,

встановив:

Позивач у лютому 2017 року звернувся до Барського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Барської міської ради Барського району Вінницької області 26 сесії 6 скликання від 30 липня 2012 року "Про передачу активів БКПТМ "Бартеплокомуненерго" на новостворене підприємство КП "Баркомунтепло" Барської міської ради; визнати протиправним та скасувати рішення Барської міської ради Барського району Вінницької області 27 сесії 6 скликання від 09.08.2012 "Про затвердження акту передачі майнових цінностей з Барського КПТМ "Бартеплокомуненерго" в КП "Баркомунтепло" Барської міської ради; визнати протиправним та скасувати рішення Барської міської ради Барського району Вінницької області 59 сесії 6 скликання від 17 березня 2015 року "Про надання дозволу на передачу майна з балансу КП "Баркомунтепло" на баланс КП "Бар-благоустрій ", КП "Барське будинкоуправління"; зобов'язати Барську міську раду утриматися від вчинення дій щодо вилучення та передачі у володіння, користування або розпорядження третіх осіб майна, що було закріплене на праві господарського відання за КПТМ "Бартеплокомуненерго" станом на 29 липня 2012 року.

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Суди встановили, що у 2011-2012 роках між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та БКПТМ "Бартеплокомуненерго" були укладені договори купівлі-продажу природного газу, а саме: договір № 14/2401/11 від 30 вересня 2011 року, відповідно до умов договору Компанією передано у власність Боржника у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ на загальну суму ~money0~, за який Боржник сплатив лише ~money1~ ; договір № 14/2461/11 від 30 вересня 2011 року, відповідно до умов договору Компанією передано у власність Боржника у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ на загальну суму ~money2~, за який Боржник сплатив лише ~money3~ ; договір № 13/2258-БО-1 від 19 грудня 2012 року, відповідно до умов договору Компанією передано у власність Боржника у 2013 році природний газ на загальну суму ~money4~, за який Боржник сплатив лише ~money5~ ; договір № 13/2257-ТЕ-1 від 19 грудня 2012 року, відповідно до умов договору Компанією передано у власність Боржника у 2013 році природний газ на загальну суму ~money6~, вказана заборгованість Боржником не сплачена; договір № 13/2259-ВТЕ-1 від 19 грудня 2012 року; відповідно до умов договору Компанією передано у власність Боржника у 2013 році природний газ на загальну суму ~money7~, вказана заборгованість Боржником не сплачена.

30 липня 2012 року Барською міською радою Барського району Вінницької області прийнято рішення "Про передачу активів БКПТМ "Бартеплокомуненерго" на новостворене підприємство КП "Баркомунтепло" Барської міської ради", яким вирішено:

1. Затвердити перелік майнових цінностей БКПТМ "Бартеплокомуненерго" від 23 липня 2012 року, що підлягає передачі на баланс КП "Баркомунтепло" Барської міської ради.

2. Припинити право господарського відання Барського комунального підприємства теплових мереж "Бартеплокомуненерго" на майно зазначене у п.1 цього рішення та яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Бар, а також вилучити дане майно у підприємства.

3. Створеній рішенням ради від 30 травня 2012 року комісії передати майно, зазначене у п.1 цього рішення у володіння та користування комунального підприємства "Баркомунтепло" Барської міської ради та закріпити це майно за КП "Баркомунтепло" Барської міської ради на праві господарського відання.

Рішенням Барської міської ради Барського району Вінницької області від 09 серпня 2012 року затверджено акт передачі майнових цінностей з Барського КПТМ "Бартеплокомуненерго" в КП "Баркомунтепло" Барської міської ради.

Рішенням Барської міської ради Барського району Вінницької області від 17 березня 2015 року надано дозвіл на передачу майна з балансу КП "Баркомунтепло" на баланс КП "Бар-благоустрій ", КП "Барське будинкоуправління".

05 квітня 2016 року ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з заявою про порушення провадження у справі № 902/318/16 про банкрутство Барського комунального підприємства теплових мереж "Бартеплокомуненерго" Барської міської ради у зв'язку із тим, що останнє має перед Компанією значну кредиторську заборгованість, яка не погашається.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Бартеплокомуненерго" "Про банкрутство", визнано банкрутом Барське комунальне підприємство теплових мереж "Бартеплокомуненерго", відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Позивач вважаючи, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням чинного законодавства звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

У касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заперечення на касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

З висновками судів відносно того, що спір у цій справі є публічно-правовим, не можливо погодитись з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Cловосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття постанови судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття постанови судом першої інстанції) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття постанови судом першої інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття постанови судом першої інстанції) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст.ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб'єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред'явлення позову.

Слід зазначити, що у даному випадку спір виник у зв'язку з передачею майна Барською міською радою на праві господарського відання комунальному підприємству, яке є третьою особою у цій справі. Тому, задля вирішення питання щодо правомірності прийняття міською радою спірних рішень, необхідно вирішити питання про речові права на зазначене майно.

Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його речових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд за наслідками розгляду справи №766/1050/16-а (постанова від 24 липня 2019 року, провадження № К/9901/44728/18).

За змістом Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів

Враховуючи викладене, спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі ст. 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 354 Кодексу адміністративного судочинства України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 354 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

За приписами ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1).

Тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 та частини 1 статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Барського районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року скасувати.

Провадження в справі № 125/386/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Барської міської ради Барського району Вінницької області, треті особи - Барське комунальне підприємство теплових мереж "Бартеплокомуненерго" Барської міської ради Барського району Вінницької області, Комунальне підприємство "Баркомунтепло" Барської міської ради Барського району Вінницької області, Комунальне підприємство "Бар-благоустрій", Комунальне підприємство "Барське будинкоуправління" Барської міської ради Барського району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання утриматись від вчинення дій, закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду