Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.03.2019 року у справі №826/5809/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа №826/5809/17

адміністративне провадження №К/9901/15512/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року (суддя Вєкуа Н.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І.) у справі № 826/5809/17 за позовом ОСОБА_2 до Генерального штабу Збройних Сил України, Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генштаб ЗСУ), Дніпропетровського обласного військового комісаріату (далі - Дніпропетровський ОВК), в якому, з урахування заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генштабу ЗСУ від 15.03.2016 № 112 в частині звільнення позивача з військової служби через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ Дніпропетровського ОВК від 29.04.2016 № 112 в частині його виключення зі списків особового складу Орджонікідзевського міського військового комісаріату Дніпропетровської області (далі - Орджонікідзевський МВК) та всіх видів забезпечення;

- поновити його на посаді військового комісара Орджонікідзевського МВК;

- зобов'язати Дніпропетровський ОВК нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.04.2016.

3 серпня 2017 року в судовому засіданні суду першої інстанції представниками відповідачів заявлені клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в яких зазначено, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, встановлений частиною третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, клопотання представників Генштабу ЗСУ та Дніпропетровського ОВК про залишення позовної заяви без розгляду задоволено; позовну заяву ОСОБА_2 до Генштабу ЗСУ та Дніпропетровського ОВК про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом начальника Генштабу - Головнокомандувачем ЗСУ від 15 березня 2016 року № 112 підполковника ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за пунктом «е» (через службову невідповідність).

Наказом Дніпропетровського ОВК від 29 квітня 2016 року № 112 підполковника ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Орджонікідзевського МВК та всіх видів забезпечення.

28 квітня 2017 року позивач звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції погодився із вказаними висновками суду першої інстанції.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив їх скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суди не в повному обсязі з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи за його позовом та встановлення обставин щодо строку звернення до суду за захистом порушеного права. Зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року по справі № 826/5228/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ Генштабу ЗСУ від 19 лютого 2016 року № 65 в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю. У зв'язку з чим, скаржник вважає, що початоком перебігу місячного строку на звернення до суду з адміністративним позовом є наступний день після набрання законної сили ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, тобто з 30 березня 2017 року.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частинами другою та третьою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду), згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що достовірно про незаконність звільнення його з військової служби він дізнався під час проголошення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року по справі № 826/5228/16.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу начальника Генштабу - Головнокомандувачем ЗСУ від 15 березня 2016 року № 112, наказом військового комісара Дніпропетровського ОВК від 26 квітня 2016 року № 136 «Про прийом-передачу справ та посад» позивачу визначено здати справи та посаду військового комісара Орджонікідзевського МВК в термін з 26 квітня 2016 року по 5 травня 2016 року.

28 квітня 2016 року позивач власноруч написав рапорт про здачу справ та посади військового комісара Орджонікідзевського МВК.

При цьому, наказом Дніпропетровського ОВК від 29 квітня 2016 року № 112 його було виключено зі списків особового складу Орджонікідзевського МВК та всіх видів забезпечення.

Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався 28 квітня 2016 року (в момент виконання наказу від 26 квітня 2016 року № 136, який винесений на підставі наказу від 15 березня 2016 року № 112).

Водночас, до суду з даним адміністративним позовом він звернувся лише 28 квітня 2017 року, тобто через рік від дня, коли йому стало відомо про порушення своїх прав.

Згідно із пунктом 9 частини першої статті 155 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду), суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не надано, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду).

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець