Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.11.2019 року у справі №300/1406/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №300/1406/19

адміністративне провадження №К/9901/31316/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №300/1406/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді -Григорчука О.Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Шевчук С.М., суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.),

у с т а н о в и в :

І. Суть спору:

1. У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - відповідач) в якому просив:

1.1. - визнати протиправним та скасування висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни; визнання протиправним на скасування наказу №594 від 11.04.2019, в частині накладення дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

1.2. - визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №123 о/с від 12.04.2019 про звільнення зі служби в поліції заступника начальника СВ Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_1 ., на підставі п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

1.3. - поновлення на посаді заступника начальника СВ Тисменицького начальника Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що при проведенні службового розслідування відповідачем порушено право позивача на надання пояснень, а про проведення такого розслідування йому відомо не було. Внаслідок цього позивач був позбавлений можливості скористатися своїми правами передбаченими пп. 4.2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018 та ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в тому числі надати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку. Зазначене, на думку позивача, свідчить про грубе порушення порядку проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваних рішень. Також зазначає, що сам факт відкриття кримінального провадження не свідчить про скоєння позивачем дисциплінарного проступку, а притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення зі служби за фактом підозри у вчиненні злочину протиправним, яке порушує презумпцію невинуватості. Також вважає, що відповідач видавши наказ про звільнення зі служби фактично перервав строк дії ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 04.04.2019 про відсторонення позивача від посади.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства під час проведення службового розслідування, складення висновку та винесення наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №123 о/с від 12.04.2019 про звільнення зі служби в поліції заступника начальника СВ Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_1.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що в основу висновку службового розслідування покладено матеріали кримінального провадження, оскільки факт вчинення дисциплінарного проступку ґрунтується виключно на обставинах та процесуальних документах саме кримінального провадження № 62019140000000275, однак, враховуючи відсутність обвинувального вироку суду щодо позивача на момент звільнення, позивач вважає його звільнення зі служби в поліції на підставі матеріалів досудового розслідування незаконним.

6.1. Окрім цього, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що відповідач не забезпечив моє право на надання письмових пояснень щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку. Зазначає, що суд першої та апеляційної інстанції не врахували принципу презумпції невинуватості, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

7. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. ОСОБА_1 з 15.08.1999 року перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року в Національній поліції України. З 26.11.2018 року перебував на посаді заступника начальника слідчого відділення Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

9. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 02.04.2019 №533 призначено проведення службового розслідування на підставі статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та п. 2 Порядку проведення службових розслідувань в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 №893. Указане службове розслідування призначено з посиланням на документування 02.04.2019 факту отримання неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США заступником начальника слідчого відділення Тисменицького відділу поліції ГУНП Івано-Франківської області, про що зазначено в наказі (а.с.77).

10. Дисциплінарною комісією в складі: майора поліції Бондюка А.Ф., підполковника поліції Берладіна С.В. , підполковника поліції Кушпір Н.В. , підполковника поліції Москальчука Д.Ф. за результатами проведеного службового розслідування у формі письмового провадження за фактом порушення службової дисципліни заступником начальника слідчого відділення Тисменицького відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області майором поліції ОСОБА_1, складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Тисменицького ВП ГУНП, який затверджений начальником ГУНП в Івано-Франківській області 11.04.2019.

11. Комісія дійшла висновку, що позивач допустив грубе порушення службової дисципліни та порушення вимог ст. 2, 8, 18 та 23 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції", ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських та своїми діями підірвав авторитет органів поліції, основним критерієм оцінки діяльності яких є рівень довіри населення (а.с.96-104).

12. 11.04.2019 Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області прийняло наказ №594 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Тисменицького ВП Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області", згідно якого за порушення службової дисципліни, вимог ст.ст. 2, 8, 18 та 23 Закону України "Про Національну поліцію", статті 22 Закону України "Про запобігання корупції" статей 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу ІІ пункту 1 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016 вирішено звільнити позивача із Національної поліції України (а.с.105-107).

13. 12.04.2019 Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області наказом №123 о/с позивача згідно пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.30) звільнено зі служби в поліції за підпунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення).

14. 04.06.2019 ОСОБА_1 отримав в управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Івано-Франківській області витяг з наказу №123 від 12.04.2019, трудову книжку НОМЕР_1 , приписне посвідчення від 10.02.1999 та припис для постановки на військовий облік від 12.04.2019, що підтверджується розпискою (а.с.15).

15. 04.06.2019 позивач подав заяви, адресовані начальнику ГУНП в Івано-Франківській області, в яких просив надати для ознайомлення матеріали службового розслідування та наказ про дисциплінарне стягнення, а також надати копії матеріалів службового розслідування (а.с.18-19).

16. Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області листом від 18.06.2019 №2494/108/12-2019 повідомило про можливість ознайомлення з всіма документами службового розслідування в робочий час у ВІОС УКЗ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (а.с.51).

17. Не погоджуючись із наказом відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

18. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII /надалі - Закон № 580-VIII/.

20. Статтею 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

21. Відповідно до статті 7 Закону № 580-VIII, обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності. У разі виявлення таких дій поліцейський зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних злочинів, вчинених поліцейськими.

22. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

23. Пунктом 1 та 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VІІІ встановлено, що поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

24. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

25. Наказом МВС від 09.11.2016 за № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (Правила № 1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

26. Пунктом 1 розділу 1 Правил № 1179 установлено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

27. Відповідно до пункту 2 розділу 2 Правил № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

28. Згідно з пунктами 3 та 4 Правил № 1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

29. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

30. Частиною 1, 2 статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

31. Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

32. У відповідності до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

33. Пунктами 3, 6, 7, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

34. Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

35. Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту, поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

36. Приписами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

37. Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

38. Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

39. Відповідно до частини 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.

40. Пунктом 2 та 3 розділу 7 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі - ЗВО) та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.

41. Частиною 1 статті 77 Закону України № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

1) у зв`язку із закінченням строку контракту;

2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;

3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;

4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

5) через службову невідповідність;

6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

7) за власним бажанням;

8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);

9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення;

11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

VI. Позиція Верховного Суду

42. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

43. Колегія суддів перевірячи рішення судів першої та апеляційної інстанції та обґрунтованість висновків відповідача, зазначає наступне.

44. Так, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підставою для звільнення позивача стала реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України № 580-VIII), а не набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини 1 статті 77 Закону України № 580-VIII).

45. Стосовно посилань позивача про порушення відповідачем його права на надання пояснень під час проведення службового розслідування, колегія суддів відноситься критично виходячи з наступного.

46. Так, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо наявності такого процесуального порушення, як неврахування права особи на участь у процесі службового розслідування та прийняття рішення про застосування відповідачем дисциплінарного стягнення, не ознайомлення позивача з матеріалами службового розслідування не може бути самостійною правовою підставою для звільнення відповідача від дисциплінарної відповідальності за наявності обставин, які вказують на скоєння дисциплінарного проступку.

47. Крім того, під час розгляду справи позивачу надано можливість ознайомитися з матеріалами службового розслідування, які долучені відповідачем до матеріалів справи. Також надано можливість позивачу викласти свої пояснення та доводи, які не були приведені ним в ході службового розслідування з метою забезпечення прав позивача щодо врахування таких пояснень та доводів при оцінці обставин щодо наявності у його діях однак дисциплінарного проступку та правомірності прийняття оскаржуваних наказів.

48. Проте, приведені позивачем пояснення та доводи не спростовують обставин щодо скоєння позивачем проступку, який підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни.

49. Крім того, ОСОБА_1 будучи обізнаним про те, що на розгляді Комісії перебуває дисциплінарне провадження щодо нього, протягом усього часу дисциплінарного провадження не цікавився станом його перебігу, не повідомив Дисциплінарну комісію про намір надання пояснень та доказів.

50. Отже, доводи ОСОБА_1 про позбавлення його можливості надати письмові пояснення, не можна визнати обґрунтованими.

51. Також, не заслуговує уваги доводи позивача, щодо допущення на його думку порушень норм КЗпП України, оскільки дані правовідносини проходження публічної служби врегульовані спеціальними нормами законодавства зокрема ЗУ «Про національну поліцію», ЗУ «Про Дисциплінарний статут ОВС» наказами МВС.

52. Щодо посилання позивача на порушення статті 62 Конституції України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Суд не вирішує питання обґрунтованості такого обвинувачення в межах кримінального провадження.

53. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження щодо вимагання неправомірної вигоди за не притягнення до кримінальної відповідальності.

54. Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що він помилково вважає, що саме порушення проти нього кримінального провадження було підставою для дисциплінарної відповідальності. Тоді як оскаржуваний наказ відповідача та рішення суду першої та апеляційної інстанції є обґрунтовані наявністю у його діях ознак дисциплінарного проступку. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.

55. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

56. Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

57. Не можуть також вважатися релевантними посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини від 06.12.1988року у справі «Боарбара, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії». Навівши це рішення, позивач вказує на порушення судами при вирішенні спору презумпції невинуватості. Однак, суди не визнавали та не підтверджували вину позивача у скоєнні злочину, в якому його підозрювали. Обставини винуватості позивача у кримінальному провадженні не входять до предмету доказування спору про правомірність накладення дисциплінарного стягнення. Суди дали оцінку діям позивача у контексті порушення ним службової дисципліни, що і було підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

58. За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що позивачем вчинено грубе порушення службової дисципліни, а саме порушення вимог ст.ст. 2, 8, 18 та 23 Закону України "Про Національну поліцію", статті 22 Закону України "Про запобігання корупції" статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу ІІ пункту 1, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016, а також своїми діями позивач підірвав авторитет органів поліції, основним критерієм оцінки діяльності яких є рівень довіри населення.

59. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

60. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходив з того, що всі доводи позивача були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішень судів в касаційній скарзі не зазначено.

61. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наказ №594 від 11.04.2019, в частині накладення дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції та наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №123 о/с від 12.04.2019 про звільнення зі служби в поліції заступника начальника СВ Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_1., на підставі п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» відповідає нормам чинного законодавства та прийнятий у межах та у спосіб, передбачений Законом України "Про Національну поліцію", які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

62. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

63. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

64. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

65. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

66. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

VII. Судові витрати

67. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

68. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко