ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 564/588/17

провадження № К/9901/16826/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Берназюк Я. О., Кравчука В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 564/588/17

за позовом ОСОБА_2 до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання поновити виплату пенсії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Бучик А. Ю., Мацького Є. М., Шевчук С. М.) від 18 вересня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області (правонаступник - Костопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області), в якому просила:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області, якими ОСОБА_2 тимчасово припинено виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), з 01 січня 2017 року;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області відновити ОСОБА_2 виплату пенсії, призначеної по ІІІ групі інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV з 01 січня 2017 року;

- стягнути з бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області на користь суму сплаченого судового збору в розмірі 640 грн.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що вона є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням, у зв'язку з чим з 01 березня 2012 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV. Позивач з 14 січня 2014 року працює на посаді адміністратора сектору (центру) надання адміністративних послуг Костопільської районної держаної адміністрації, яка віднесена до категорії посад державних службовців.

У зв'язку з тим, що позивач працює на посаді, що передбачена Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), відповідач протиправно припинив її з 01 січня 2017 року виплату призначеної пенсії.

3. Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року позовні вимоги задоволено.

4. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 12 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, а постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 06 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

11. Станом на 06 лютого 2019 року заперечення або відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 01 березня 2012 року перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області і отримувала пенсію по інвалідності IIІ групи.

13. Разом з цим, з 14 січня 2014 року позивач працює на посаді адміністратора сектору (центру) надання адміністративних послуг районної Костопільської державної адміністрації.

14. З 01 січня 2017 року пенсія по інвалідності ОСОБА_2 не виплачується.

15. У лютому 2017 ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області з заявою про поновлення виплати пенсії.

16. Листом Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області від 21 лютого 2017 року № 1001/02 ОСОБА_2 відмовлено у поновленні виплати пенсії. Вказана відмова мотивована тим, що з 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ (далі - Закон № 1774-VІІІ), яким до Закону № 1058-IV внесено зміни, зокрема, ст. 47 вищезазначеного закону викладеного в наступній редакції: «Тимчасово, у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом № 889-VIII пенсії, призначені відповідно до цього Закону не виплачується».

17. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 травня 2016 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Закону України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV правові підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відсутні.

19. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що з 01 січня 2017 року і по теперішній час мають місце дискримінаційні умови по відношенню до осіб, які є інвалідами ІІІ групи та, які займають посади державної служби, визначені Законом № 889-VIII, до яких відноситься і позивач, що зменшує рівне здійснення нею прав по відношенню до інших категорій осіб (інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які є соціально захищеними.

20. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що абзац другий ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV (в редакції Законів № 213-VIII від 02 березня 2015 року, № 911-VIII від 24 грудня 2015 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII) передбачає, що тимчасово, по 31 грудня 2017 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

21. Вказані зміни, внесені до ст. 47 Закону № 1058-IV, щодо обмеження у 2017 році виплати пенсії працюючим державним службовцям на час виникнення спірних правовідносин є діючим, Конституційним Судом України неконституційними не визнавалися, а отже підлягали обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

22. У зв'язку з наведеним, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач працює на посаді та умовах, передбачених Законом № 889-VIII, то дія Закону № 1774-VІІІ в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період служби в органах державної влади поширюється на неї в повному обсязі.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. У касаційній скарзі скаржник, з посиланням на ст. 8, 19, 22, 25, 41, 46, 58, 64 Конституції України, ст. 1, 3, 4, 6, 14, 27, 28 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, закони України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «;Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та відповідну практику Європейського суду з прав людини, вказує, що обмеження у 2017 році щодо виплати пенсії працюючим державним службовцям є дискримінаційними по відношенню до позивача та таким, що не забезпечує повної реалізації всіх прав людини й основоположних свобод всіма особами з інвалідністю без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

25. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № № 911-VIII), яким внесено зміни до ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV, абзаци другий і третій якої викладені в такій редакції: «Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

27. Отже, з 01 січня 2016 року призначені пенсії не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів».

28. З 01 січня 2017 року редакція ст. 47 Закону № 1058-IV була чинна зі змінами внесеними Законом № 1774-VIII, відповідно до якої, тимчасово по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

29. Відтак, фактично Законом № 1774-VІІІ продовжено тимчасовий порядок обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

30. Станом на час виникнення спірних правовідносин, вказані норми законів не скасовані та не визнані у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України.

31. Оскільки позивач у з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року працювала на посаді державної служби (адміністратора сектору (центру) надання адміністративних послуг районної Костопільської державної адміністрації), відмова відповідача у задоволенні заяви про поновлення виплати пенсії відповідає ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV в редакціях згідно із змінами, внесеними відповідно до Закону № 1774-VІІІ.

32. Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі №607/592/17.

33. Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні спірних правовідносин Верховний Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішення від 05 вересня 2017 року у справі«Fabian проти Угорщини» (Заява № 78117/13) (параграфи 74 - 82, 84), у якому Суд у складі Великої Палати зазначив, що у вирішенні «справи стосовно зменшення, зупинення чи припинення соціальної пенсії» мають значення: ступінь втрати пільг; чи був елемент вибору; та ступінь втрати засобів для існування. Оскільки виплата пенсії заявника була призупинена лише в період, коли він був переведений на роботу та він мав можливість вибрати між продовженням державної зайнятості та отриманням його пенсії, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що справедливий баланс між вимогами загального державного інтересу та правами заявника був дотриманий.

34. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про правомірність дій відповідача щодо припинення виплати позивачу призначеної пенсії з 01 січня 2017 року ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

35. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

36. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

39. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року у справі № 564/588/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді Я. О. Берназюк

В. М. Кравчук