Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/1430/17 826/9611/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017 (суддя Клименчук Н.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 (судді: Горяйнов А.М., Желтобрюх І.Л., Файдюк В.В.) у справі №826/9611/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся у червні 2016 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2016 №0000251201.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21.06.2017 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві 18.03.2016 № 0000251201.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.09.2017 (повний текст складено 25.09.2017) залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017.

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася 05.10.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просила постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини другої статті 19 Конституції України, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, статтей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін. Заперечення позивача обґрунтовуються тим, що за приписами пункту 1 статті 19 розділу VII Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» визначено його обов'язок вести облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, що встановлюється Головною державною податкової інспекцією України та зберігати облікові дані про доходи, витрати та сплату податків протягом трьох років. У зв'язку з чим відсутність у нього розрахункових документів, термін зберігання яких сплив, не може бути підставою для визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб без урахування витрат, що ним понесені при придбанні інвестиційного активу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 25.02.2016 №460/26-56-12-01-17/НОМЕР_1.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 1128,00грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві послалась на те, що позивачем документально не підтверджено суму витрат, понесених ним на придбання інвестиційних активів, зазначених ним у додатку №3 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2016 № 0000251201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього в сумі 1410,00грн, у тому числі за основним платежем в сумі 1128,00грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 282,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві при визначенні податкового обов'язку позивача в спірних правовідносинах у порушення підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не врахувала суму витрат на придбання інвестиційного активу.

Згідно із підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті170 Податкового кодексу України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Отже, при вирішенні питання щодо оподаткування інвестиційного прибутку, перевірці підлягають обставини наявності у позивача позитивного фінансового результату від операцій з інвестиційними активами.

Судами встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Промінвестбанк» 23.12.2014 укладено договір № 09-3063/9-1 про обов'язковий викуп акцій, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 передано у власність ПАТ «Промінвестбанк» прості іменні акції в кількості 752 штук номінальною вартість 10грн/1шт.

Згідно з довідкою від 15.02.2016 № 40-1/17-120, виданою ПАТ «Промінвестбанк», іменні акції в кількості 752 шт. загальною номінальною вартість 7520,00грн, придбано ОСОБА_1 у період 1993-1998 років.

Таким чином, у ОСОБА_1 інвестиційний дохід від продажу акцій ПАТ «Промінвестбанк» у 2014 році не виник.

Доводи податкового органу, що Законом України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637, та іншими нормативно-правовими актами передбачено форми розрахункових документів, які використовуються для підтвердження понесених витрат, до яких, зокрема, але не виключно, відносяться платіжне доручення, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, акт прийому-передачі тощо, які позивачем на підтвердження понесених витрат на придбання інвестиційних активів надано не було, відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки термін зберігання таких документів, з моменту придбання цінних паперів минув.

Контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів безоплатного набуття позивачем права власності на і акції не спростовано викладену в довідці ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» від 15.02.2016 №40-1/17-120 інформацію щодо придбання ОСОБА_1 акцій у кількості 752 шт., загальною номінальною вартістю 7520,00грн протягом 1993-1998 років за рахунок власних коштів, у тому числі особистих внесків та реінвестиції дивідендів за номінальною вартістю 10,00грн за одну акцію.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 у справі №826/9611/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк