Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/5042/17 826/22154/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2017 (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017(судді: Вівдиченко Т.Р., Губська Л.В., Земляна Г.В.) у справі № 826/22154/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2015 №0004412204 та від 17.08.2015 № 0004422204.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 28.08.2017 у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.12.2017 (повний текст складено 12.12.2017) залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2017 без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» оскаржено вказані судові рішення шляхом звернення 28.12.2017 з касаційною скаргою до Верховного Суду.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права - частини другої статті 71, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БІКЕЙ СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» за період з 01.12.2014 по 31.01.2015, за результатами якої складено акт від 31.07.2015 №4570/26-51-22-04/39018827.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «БІКЕЙ СЕРВІС» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 138210,00грн; статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 26108,40грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 17.08.2015 №0004412204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 207315,00грн, у тому числі: 138210,00грн - основний платіж, 69105,00грн - штрафні (фінансові) санкції;

від 17.08.2015 №0004422204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 32635,50грн, у тому числі: 26108,40грн - основний платіж, 6527,10грн - штрафні (фінансові) санкції.

Свою позицію Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві обґрунтовувала відсутністю реальних господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІКЕЙ СЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж», а також вказувала на фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж», відсутність нього трудових ресурсів та оборотних активів.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість доводів Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що виходячи з аналізу положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІКЕЙ СЕРВІС» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» (виконавець-субпідрядник) укладено договір технічного обслуговування від 08.12.2014 №08/12-14, відповідно до якого виконавець-субпідрядник за завданням замовника надає і виконує комплекс послуг і робіт, визначених пунктом 1.2 договору, на умовах і в порядку передбачених договором і додатками до нього, а замовник приймає надані/виконані послуги/роботи і оплачує їх.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору, додатків до договору, актів надання послуг, податкових накладних.

Проте, умовами договору передбачено обов'язкову наявність наступних документів: рахунків-фактури, графіку робіт, письмових замовлень, заказів-нарядів, журналів реєстрації інструктажів, які позивачем ні до перевірки, ні суду не були надані. Також позивачем не було обґрунтовано економічну доцільність залучення даного контрагента до виконання таких робіт, а також доказів їх використання у власній господарській діяльності.

З огляду на встановлене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в межах даного спору не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, які б посвідчували фактичне здійснення послуг контрагентом позивача.

Позивач у касаційній скарзі, не заперечуючи встановлених судами попередніх інстанцій обставин, вважає, що наявність у нього податкових накладних та інших документів, які діюче законодавство України відносить до первинних, вказує на правомірність віднесення відповідних сум, сплачених у зв'язку з придбанням відповідних робіт (послуг), до складу податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, позивачем зазначено, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі рішень суду першої та апеляційної інстанції, оскільки документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, з достатньою повнотою дослідили первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з ТОВ «Полісбудмонтаж», та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності.

Сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника робіт (послуг), не є безумовним доказом реальності господарських операцій за ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт виконання робіт (послуг) тим контрагентом, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Щодо доводів касаційної скарги позивача, що за відсутності судового рішення, прийнятого в рамках кримінального провадження, вказаного в акті перевірки позивача, матеріали якого стали підставою для проведення податкової перевірки, податковому органу заборонено приймати податкові повідомлення-рішення, з посиланням на практику вирішення спорів у подібних правовідносинах, що склалася у Вищому адміністративному суді України та Верховному Суді України, зокрема, постанови Верховного Суду України від 23.12.2014 та 27.01.2015 №21-494а14, то вони не можуть бути підставою для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 20.11.2012, який набрав чинності 04.01.2013, пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, а саме: «У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку».

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві перевірка позивача проведена у період з 27.07.2015 по 31.07.2015, у зв'язку з чим позивачем помилково застосовані до спірних правовідносин положення пункту 86.9 статті 86 та підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, які втратили чинність 04.01.2013.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017у справі № 826/22154/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк