Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/9482/18 823/1215/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 (суддя Мишенка В.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 (судді Файдюк В.В., Старова Н.Е., Мєзєнцев Є.І.)

у справі №823/1215/15

за позовом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

У травні 2015 року Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі ДПІ) звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податкового боргу в сумі 43 604, 23грн. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач перебуває на обліку в ДПІ як платник податків та має податковий борг, проте ОСОБА_2 ухиляється від сплати боргу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015, позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.02.2016 зупинено виконання судових рішень.

ДПІ відзиву на касаційну скаргу не надало.

25.01.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт господарювання 05.04.2000 та перебуває на обліку ДПІ як платник податків та платежів до бюджетів.

Відповідач має непогашені податкові зобов'язання перед бюджетом по податку на додану вартість, розмір яких було самостійно визначено платником податку.

У зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених сум ДПІ 06.05.2011 направила ОСОБА_2 податкову вимогу №3471, яка вручена відповідачу 13.07.2011.

На час звернення позивача до суду з адміністративним позовом, та на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій відповідачем податковий борг перед бюджетом по податку на додану вартість не сплачено.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій правильно застосовано положення статей 14, 36, 54, 56, 57, 59, 95, 176 Податкового Кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, якими внормовано питання, пов'язані з обрахуванням та сплатою грошового зобов'язання самостійно нарахованого платником податку, сплатою узгодженої суми податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом та пені за несвоєчасну та неповну сплату податкового боргу.

Судами також враховано, що контролюючим органом рішенням від 19.11.2014 у передбаченому законом порядку списано безнадійних борг відповідача та відповідно зменшено розмір грошового зобов'язання платника податку.

Безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи є доводи скаржника про те, що ДПІ з пропуском строків давності заявлено позов про стягнення безнадійного боргу.

Позивач з позовом про стягнення заборгованості, розмір якої визначено у податковій вимозі від 06.05.2014 №3471, звернувся у травні 2015 року, тобто в межах передбаченого статтею 102 ПК України строку, а сума, яку заявлено до стягнення не є безнадійним боргом в розумінні статті 101 ПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів попередніх інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.02.2016 задоволено клопотання ОСОБА_2 та зупинено виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015.

Частиною 3 статті 375 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.

Керуючись статтями 343, 350, 356,376 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 - без змін.

Поновити виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер