Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/6101/18 815/2013/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 (суддя Глуханчук О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2015 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Джабурія О.В., Шляхтицький О.І.) у справі № 815/2013/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торгівельний центр» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торгівельний центр» звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій щодо коригування митної вартості товарів на підставі рішення від 27.03.2015 № 500060001/2015/610029/2 та оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.03.2015 № 500060001/2015/00081, а також скасування рішення про коригуванню митної вартості товарів від 27.03.2015 № 500060001/2015/610029/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.03.2015 № 500060001/2015/00081.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 26.05.2015 адміністративний позов задовольнив повністю.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.10.2015 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Одеська митниця ДФС оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Одеська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 2 частини шостої статті 54, частини першої статті 55, частини дев'ятої статті 58, частин першої, другої, третьої статті 256, частин першої, четвертої статті 337 Митного кодексу України.

Зокрема, зазначає, що при прийнятті оскаржених рішень судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що наданими позивачем документами не усунуто виявлені митним органом розбіжності, що відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України дає підстави відмовити в митному оформленні товару.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торгівельний центр» та іноземною компанією «Ningbo Well. Way Imp. & Exp. Co. Ltd.» (Китайська Народна Республіка) укладено контракт від 01.12.2014 № NWW/ITC-2 на поставку продукції, відповідно до якого позивач придбав дитячі іграшки (мильні бульбашки).

24.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торгівельний центр» звернулось до відповідача з електронною вантажною митною декларацією МД-2 № 500060001/2015/006838, згідно з якою митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту).

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав до митного органу: зовнішньоекономічний контракт від 01.12.2014 № NWW/ITC-2; доповнення до вказаного контракту від 05.03.2015; інвойс від 12.02.2015 № 2014WW0155N; пакувальний лист від 12.02.2015 № 2014WW0155N; міжнародні автомобільні накладні (CMR) та інші товаросупровідні документи.

27.03.2015 Одеською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості товару, у зв'язку з чим складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00081 та прийнято рішення № 500060001/2015/610029/2, відповідно до якого визначено митну вартість за шостим - резервним методом та на підставі аналізу цін бази даних ЄАІС Державної митної служби України, яким встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим ніж заявлено декларантом у 1,67 доларів США за кг., митну вартість визнано на рівні 5 доларів США за кг.

Підставою для здійснення коригування послугували, за доводами контролюючого органу, розбіжності в поданих документах, а саме: в пункті 1 доповнення до контракту від 05.03.2015 визначено, що умовами оплати за інвойсом від 12.02.2015 № 2014WW0155N є стовідсоткова оплата протягом 20 днів після надходження товару на склад покупця, тоді як в інвойсі від 12.02.2015 № 2014WW0155N вказано про стовідсоткову попередню оплату.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торгівельний центр» при митному оформленні не надано документа на підтвердження оплати імпортованого товару.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова», про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачем подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, ці документи не містять розбіжностей щодо вартості імпортованого товару та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

В свою чергу, надати документ, що підтверджує оплату рахунку, на момент подання митної декларації МД-2 № 500060001/2015/006838 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торгівельний центр» не було можливості, оскільки на той час оплату за товар ще не здійснено відповідно до умов додаткової угоди від 05.03.2015, яка передбачає двадцятиденну відстрочку платежу після надходження товару на склад покупця.

Зазначене не суперечить й умовам укладеного з нерезидентом контракту від 01.12.2014 № NWW/ITC-2, підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 розділу 5 якого передбачено, що оплата за товар може бути здійснена до його отримання (попередня оплата), а також допускається відстрочка платежу до 160 календарних днів.

На підтвердження здійснення оплати за імпортований товар позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення від 15.04.2015.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Одеська митниця ДФС під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товару та митного оформлення діяла в спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки різні умови оплати, що зазначені в доповненні до контракту від 05.03.2015 та інвойсі від 12.02.2015 № 2014WW0155N, не можуть впливати на митну вартість імпортованого товару.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Одеської митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2015 у справі № 815/2013/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк