Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/397/17 812/275/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (Борзаниця С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року (Блохін А.А, Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.) у справі №812/275/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - позивач, ПАТ «Луганськтепловоз») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2016 року №0000644000.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Луганськтепловоз» зазначило про несвоєчасне подання податкової звітності з рентної плати за користування надрами за ІV квартал 2014 року, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин у вигляді проведення на території Луганської області антитерористичної операції, про що було повідомлено контролюючий орган та направлено заяву про продовження граничних термінів подання податкової звітності.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2016 року №00006444000 про застосування до позивача штрафних санкції у сумі 1 020,00 грн. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з протиправності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, за порушення законодавчо встановленого терміну подання податкової звітності, виходячи з порушення податковим органом порядку розгляду заяв позивача про відтермінування строків подання податкових розрахунків плати за користування надрами та наявності підтвердження форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення позивача від відповідальності передбаченої пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Луганськтепловоз».

У доводах касаційної скарги відповідач обмежується виключно цитуванням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності передбаченої нормами податкового законодавства, у зв'язку з відсутністю рішення про продовження граничних строків подання податкової декларації, натомість доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

ПАТ «Луганськтепловоз» надані заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач посилається виключно на аналіз фактичних обставин у справі, заперечень на доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не наводить.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи (ідентифікаційний код 05763797) та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з 23 червня 2015 року, місцезнаходження юридичної особи зареєстровано за адресою: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б.

Відповідно до матеріалів справи, сертифікатами (висновками) №1477 та №1478 від 11 листопада 2014 року Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України засвідчено настання обставин непереборної сили щодо позивача (місцезнаходження м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107) з 1 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території м. Луганська Луганської областей та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової звітності, а також зазначено, що на момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Позивач неодноразово звертався до контролюючого органу із заявами про продовження граничних строків подання податкових розрахунків плати за користування надрами, у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин із наданням відповідних сертифікатів.

Листом від 17 березня 2015 року за № 696/10/28-05-19 контролюючим органом надано відповідь, у якій, зазначено, що згідно пункту 8 Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 №1044, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», питання щодо поширення на позивача дії пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України та продовження граничного строку для подання податкової звітності може бути розглянуто не раніше ніж протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили, у разі подання заяви та документального підтвердження відповідно до Порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий розрахунок збору за користування надрами за ІV квартал 2014 року позивачем фактично подано до контролюючого органу 24 квітня 2015 року при граничному терміні подання 9 лютого 2015 року, про що свідчать квитанції про прийняття електронної звітності.

Уповноваженими представниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковому розрахунку збору за користування надрами за ІV квартал 2014 року, про що складено акт №84/28-05-40/05763797 від 31 жовтня 2016 року, яким встановлено несвоєчасне подання розрахунку збору за користування надрами за ІV квартал 2014 року.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення - рішення №0000644000 від 14 листопада 2016 року на підставі абзацу 2 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосуваши до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до положень пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014, №1669-VII (далі - Закон №1669-VII) визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, не закінчилась.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що місцезнаходженням позивача до червня 2015 року, тобто у спірний період, було м. Луганськ.

Відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», місто Луганськ Луганської області віднесене до міст, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, позивач знаходився на території проведення антитерористичної операції.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що положення Закону №1669-VII не встановлює податкової пільги, що розповсюджується на позивача, а є спеціальною нормою закону, яка для суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, та за умови отримання висновку Торгово-промислової палати України, становлює підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків, в тому числі й в частині неналежного виконання обов'язку своєчасного подання податкової звітності.

Згідно з частини 3 статті 11 Закону №1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідні сертифікати (висновки) №№ 1477 та 1478 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 11 листопада 2014 року (вих. № 4673/05-4) засвідчують відповідно до підпунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України настання обставин непереборної сили позивачу з 1 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території міста Луганська Луганської області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової звітності.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що сертифікат є належним доказом в силу статті 10 Закону № 1669-VII для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої абзацом першим пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за неналежне виконання зобов'язань щодо своєчасної подачі вказаного розрахунку за користування надрами за ІІІ квартал 2014 року. Відповідач, якому на момент прийняття оскарженого рішення було відомо про наявність у позивача вказаних сертифікатів (вони неодноразово надавалися позивачем до податкових органів), мав врахувати цю обставину при прийнятті оскарженого рішення.

Враховуючи вищезазначені норми права та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що положення, передбачені спеціальним законом (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо звільнення від відповідальності (в даному випадку за невиконання (неналежне) виконання обов'язку щодо подання звітності) поширюються на позивача як платника податків, що знаходився на території проведення антитерористичної операції, а тому застосування до позивача штрафу згідно оскаржуваного рішення від 14 листопада 2016 року №0000644000 є безпідставним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у справі №812/275/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова