Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/4669/17 810/2826/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року (суддя - Ганечко О.М.) у справі №810/2826/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

у с т а н о в и в:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення №0046231701 від 23 жовтня 2015 року.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 04 листопада 2016 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0046231701 від 23 жовтня 2015 року.

Вказана постанова оскаржена відповідачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року апеляційну скаргу податкового органу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року залишено без руху на підставі частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Скаржнику у справі запропоновано протягом чотирнадцяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати до суду документ про сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року апеляційну скаргу податкового органу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року повернуто скаржнику на підставі частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У серпні 2017 року податковий орган повторно звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року у справі №810/2826/16 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року зазначену апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху у зв'язку з визнанням неповажними причин, які стали підставою для пропуску строку на апеляційне оскарження та надано 30 - денний строк для усунення недоліків, і вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

На адресу суду надіслано заяву, в якій податковий орган просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив, що на момент первинної подачі не було можливості сплатити судовий збір, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, тому після надходження коштів на рахунок відповідача судовий збір був сплачений, у зв'язку з чим і був пропущений строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи по суті.

Відзив на касаційну скаргу від позивача у справі не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.

Частиною другою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на те, що на момент первинної подачі не було можливості сплатити судовий збір, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, тому після надходження коштів на рахунок відповідача судовий збір був сплачений, у зв'язку з чим і був пропущений строку на апеляційне оскарження

Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що подане клопотання є необґрунтованим, причини пропуску строку - не поважними, а обставини, на які посилається апелянт у своєму клопотанні - не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Посилання заявника на відсутність коштів для сплати судового збору є необґрунтованими з огляду на передбачені видатки для Державної фіскальної служби у Державному бюджеті України на 2017 рік, які залишились невикористаними на кінець звітного бюджетного року. Крім того, неможливість своєчасної сплати судового збору не звільняє відповідача від обов'язку дотримуватись процесуальних строків як сторони по справі.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у справі №810/2826/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді С.С.Пасічник

В.П. Юрченко