Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/5668/18 809/532/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 (суддя Тимощук О.Л.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді: Довга О.І., Каралюс В.М.) у справі № 809/532/14 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1, третя особа: Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 22990,00 грн. на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 25.12.2014 у задоволенні позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.04.2015 залишив постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 67, 68 Конституції України.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до положень Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законами, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.03.2010 Львівським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на ім'я ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки Mercedes Benz Vito 110D, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (номер кузова НОМЕР_2).

За висновком контролюючого органу, оскільки при проведенні першої реєстрації зазначеного транспортного засобу в Україні відповідачем не сплачено до бюджету податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 22990,00 грн., ця сума підлягає стягненню з нього в судовому порядку.

Така позиція органу доходів і зборів мотивована посиланням на частину першу статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 6 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки.

Утім, досліджуючи обставини щодо реєстрації розглядуваного транспортного засобу, суди встановили, що цю реєстрацію проведено без згоди та відома ОСОБА_1. У зв'язку з цим постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі № 2а-7439/11/1370, яка набрала законної сили 17.11.2014, скасовано державну реєстрацію спірного автомобіля.

Наведені обставини об'єктивно розцінено попередніми судовими інстанціями як такі, що спростовують здійснення відповідачем реєстрації автомобіля марки Mercedes Benz Vito 110D, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (номер кузова НОМЕР_2), на своє ім'я.

В силу ж відсутності юридичного факту реєстрації транспортного засобу, з яким Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення в особи податкового обов'язку зі сплати податку, підстави для задоволення цього позову відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі № 809/532/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк