Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/2561/18 804/7342/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/7342/14

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Криничанської районної державної адміністрації, треті особи - Реєстраційна служба Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Жовтнева сільська рада Криничанського району Дніпропетровської області, відділ Держземагенства у Криничанському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про скасування розпорядження, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду, прийняту 18 серпня 2014 року у складі головуючого судді Власенка Д.О. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, постановлену 02 липня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Туркіної Л.П., Дурасової Ю.В., Проценко О.А.,

в с т а н о в и в :

Позивачі у позовній заяві просили суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 08 грудня 2010 року № 1003-р-10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивачів заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Від відповідача та третіх осіб заперечень на касаційну скаргу або пояснень до суду касаційної інстанції не надійшло.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням голови Криничанської районної державної адміністрації від 03 квітня 2009 року № 152-р-09 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності (резервного фонду) на території Жовтневої сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

16 березня 2010 року ОСОБА_4 звернулася до Криничанської районної державної адміністрації з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із зазначенням орієнтовного розміру, цільового призначення земельної ділянки, до клопотання додано графічні матеріали із зазначенням місця розташування ділянки.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 16 березня 2010 року № 221-р-10 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки. Вказане розпорядження було погоджено начальником відділу Держкомзему У Криничанському районі. Розроблений проект землеустрою подано третьою особою до Криничанської районної державної адміністрації на затвердження. Зауважень до проекту землеустрою з боку відділу Держкомзему у Криничанському районі, в тому числі щодо прав інших осіб на земельні ділянки, зазначено не було.

08 грудня 2010 року прийнято розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації за № 1003-р-10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4», яким затверджено проект землеустрою та передано ділянку у користування на умовах оренди.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб'єктами, такий висновок не можна визнати правильним.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».>

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, що діяла на час розгляду справи) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 17 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас, у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_4

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

За правилами абзацу першого частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

При цьому за змістом абзацу другого цієї ж процесуальної норми порушення правил юрисдикції адміністративних судів є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 345, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі № 804/7342/14 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Криничанської районної державної адміністрації, треті особи - Реєстраційна служба Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Жовтнева сільська рада Криничанського району Дніпропетровської області, відділ Держземагенства у Криничанському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про скасування розпорядження закрити.

Роз'яснити позивачам право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

М.М. Гімон