Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

Київ

справа №820/2817/15

адміністративне провадження №К/9901/8196/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуХарківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіна постановуХарківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року (суддя Ю.В. Бадюков)та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року (колегія у складі суддів: М.І. Старосуд, М.М. Яковенко, О.П. Лях)у справі№ 820/2817/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія»доХарківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» (далі - ТОВ «МСК») звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001691501 від 14 листопада 2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 922474,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14 листопада 2014 року №0001691501.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами ТОВ «Укр Енерго Холдінг», ПАТ «Кримський содовий завод» та ТОВ «Білогірські Вапняки», підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, а також на неврахування судами безпідставності формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з контрагентом, не підтвердження реальності таких господарських операцій.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «МСК» з питань законності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року, березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 31 жовтня 2014 року № 1624/20-23-15-01-16/32952061, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.3, ст. 198, п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки від 31 жовтня 2014 року № 1624/20-23-15-01-16/32952061 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2014 року №0001691501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 922474,00 грн.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

Судами також встановлено, що реальність господарських операцій ТОВ «МСК» з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» при виконанні договору поставки №Г-12/018 від 20 лютого 2012 року, з ПАТ «Кримський содовий завод» при виконанні договору поставки від 14 листопада 2011 року №40003114, з ТОВ «Білогірські Вапняки» при виконанні поставки щебеневої суміші фракцій 0-20 мм, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: актами приймання - передачі природного газу, відомістю обліку, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, залізничними накладними, наявністю лічильника обсягу газу «Гамма-Флоу» та термоперетворювача опору ТСМ-1088, про що свідчать копії паспорта, свідоцтв про повірку, протокол повірки, акт перевірки технічного стану вузла обліку, а також договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, банківською випискою, актами наданих послуг по транспортуванню газу, актами приймання - передачі природного газу, податковою накладною.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених зі спірними контрагентами договорів, цілком обґрунтовано також врахували те, що отримані товари від контрагентів позивачем використано у своїй господарській діяльності, а саме: для виробництва порожнистого скла, для виробництва та оброблення інших скляних виробів, для виробництва скляної тари для медичних та харчових продуктів, а також для виробництва банок та пляшок та подальшої її реалізації, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів або контрагентів контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідні суми за перевіряємий період та правомірно визначив від'ємне значення податку на додану вартість за операціями із контрагентами, що свідчить про протиправність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001691501 від 14 листопада 2014 року.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду