ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 678/371/17, адміністративне провадження № К/9901/1772/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 27.07.2017р. (суддя - Ходоровський І.Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017р. (судді - Ватаманюк Р.В, Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати поважною причину пропуску та поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом;

визнати неправомірними дії відповідача щодо повернення на доопрацювання його заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії;

зобов`язати відповідача розглянути його заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги та призначити, виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 (далі - Порядок № 499).

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вважає, що відповідач протиправно повернув документи на доопрацювання та порушив його право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.

Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 27.07.2017р., залишеною без змін ухвалою вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017р., позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо повернення на доопрацювання заяви позивача з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії.

Зобов`язано відповідача розглянути заяву позивача з доданими до неї документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.п. 4 п. 2 Порядку №499.

В решті позову відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що оскільки позивач проходив строкову військову службу, інвалідність йому встановлена 20.04.2010р., отже граничний термін отримання інвалідності, яка давала б підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги.

Відзив на касаційну скаргу на адресу суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 11.04.1985р. по 31.07.1987р. проходив строкову військову службу в Збройних Силах, в період з 03.08.1985р. по 31.07.1987 приймав участь в бойових діях на території республіки Афганістан у складі військової частини пп №65753. (а.с. 10)

Відповідно до довідки МСЕ №176019, позивачу вперше 20.04.2010р. встановлено ІІІ групу інвалідності довічно, яка настала внаслідок поранення при виконанні інтернаціонального обов`язку. (а.с. 4)

26.10.2015р. позивач звернувся до Хмельницького обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. (а.с. 15)

Згідно витягу із протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.04.2016 №24, комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, яким установлено інвалідність до 01.01.2014, оскільки в наданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено п.п. 4 п. 2 Порядку №499, у зв`язку із чим документи ОСОБА_1 (дата звільнення - 31.07.1987, дата встановлення інвалідності - 20.08.2010) повернуто Хмельницькому обласному військовому комісаріату. (а.с. 14)

Вважаючи дії відповідача неправомірними, а свої законні права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що правові норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та правові норми Порядку № 499 не наділяють Міністерство оборони України правом на прийняття рішення за результатами розгляду звернень осіб у вигляді «повернення на доопрацювання», та не передбачають підстав для можливого ухвалення саме такого рішення.

Суди виходили з того, що прийняття відповідачем рішення про повернення на доопрацювання документів позивача про призначення допомоги суперечить Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №499, адже розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, однак у даному випадку таке відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Суди дійшли висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги підлягає задоволенню, оскільки заява позивача не розглянута та відповідного рішення відповідачем не прийнято.

Крім того, суди дійшли висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити, виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до ст. 16 Закону 2011 та п.п. 4 п. 2 Порядку№ 499, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, адже суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання (п. 7 Порядку № 499).

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними з наступних доводів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

На виконання вказаної норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України постановою від 28.05.2008р. № 499 було затверджено Порядок № 499, пунктом 2 якої визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час звернення позивача за виплатою) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.04.2010р. позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, після чого він звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте відповідач повернув документи на доопрацювання позивачу.

Розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), однак у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Повернення документів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу Порядком №975 не передбачено, а тому повернення Міністерством оборони України документів позивача без прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить нормам порядку №975.

Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 21.08.2018р. у справі №678/372/17 та від 31.01.2019р. у справі № 678/370/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків під час розгляду даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 27.07.2017р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук