Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2019 року

Київ

справа №804/4377/14

адміністративне провадження №К/9901/10720/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2015 у складі суддів Ясенової Т.І., Головко О.В., Суховарова А.С. у справі № 804/4377/14 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дії та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 03.01.2013 по виконавчому провадженню № 8130761,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулось з адміністративним позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 по виконавчому провадженню № 8130761;

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 по виконавчому провадженню № 8130761.

2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судом вказано на відсутність в діях державного виконавця порушень під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

2.1. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Судом апеляційної інстанції визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 по виконавчому провадженню № 8130761, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2003 з примусового виконання виконавчого напису від 06.03.2003 № 446, виданого приватним нотаріусом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» боргу в сумі 8 087 055, 18 грн. Вказаною постановою було надано боржнику 5-денний строк, з моменту отримання постанови, для добровільного виконання рішення суду.

3.2. В подальшому, постановою державного виконавця від 16.04.2003 виконавче провадження було зупинено на підставі пункту 8 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV у зв`язку з надходженням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2002 у справі № Б/26/173/02 про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

3.3. Постановою державного виконавця від 09.11.2004 виконавче провадження було поновлено у зв`язку з надходженням 08.11.2004 ухвали господарського суду Дніпропетровської області про припинення провадження у справі про банкрутство.

3.4. У період з 09.11.2004 по 23.06.2005 органом державної виконавчої служби вживалися заходи з примусового виконання виконавчого напису боржником, а саме: прийнято постанову про розшук майна боржника, постанову про арешт коштів боржника, які направлялися для виконання до банківських установ і вживалися інші дії направлені на примусове виконання виконавчого напису, що підтверджується копіями матеріалів виконавчого провадження.

3.5. На підставі статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з прийняттям 23.06.2005 Закону України „Про міри направлені на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-ІV постановою державного виконавця від 26.06.2005 було зупинено виконавче провадження.

3.6. Після закінчення дії Закону України «Про міри направлені на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-ІV 01.01.2013 державним виконавцем прийнято постанову від 03.01.2013 про поновлення виконавчого провадження.

3.7. 03.01.2013 постановою державного виконавця знову зупинено виконавче провадження у зв`язку з тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 у справі № Б24/235/05 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» та оголошено мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі пункту 8 частини першої статті 37, статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

3.8. Водночас, постановою державного виконавця 03.01.2013 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 404 352, 75 грн на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла до внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» від 10.07.2003 № 1095-ІV.

3.9. Оскільки, станом на момент розгляду справи, відбулось списання заборгованості боржника, у відповідності до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 № 3319-VІ, позивач звернуся із вказаним позовом до суду оскільки вважає дії державного виконавця незаконними, а постанову про стягнення виконавчого збору такою, що підлягає скасуванню.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору оскільки останнім не було виконано рішення суду у строк наданий для добровільного виконання. Крім того, судом вказано на те, що стягнення з боржника коштів у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

4.1. Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками суду першої інстанції та вказав на те, що стягнення коштів з боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство є порушенням норм чинного законодавства України. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що державним виконавцем протиправно застосовано положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка втратила чинність на момент вчинення виконавчої дії.

За наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача судом апеляційної інстанції скасовано оскаржуване рішення суду першої інстанції, та прийнято нове, яким частково задоволено позовні вимоги.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач звернувся до суду із касаційною скаргою оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано зроблено висновок про існування заборони стягнення коштів з боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, відтак просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. Конституція України

Стаття 19.Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7. Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV)

Стаття 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

7.1. Стаття 11.Обов`язки і права державних виконавців

1). Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

2). Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

7.2. Стаття 32. Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

7.3. Стаття 28. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

8. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ)

Стаття 1. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вживається у такому значенні - це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

8.1. Стаття 12. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

9. Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство позивача було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 у справі № Б24/235/05, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо виконання боржником грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, тоді як оскаржувана постанова винесена відповідачем 03.01.2013р., тобто, вже після порушення провадження у справі про банкрутство.

10. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно необхідності скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 по виконавчому провадженню № 8130761, оскільки вказана постанова є такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства України.

11. Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо неправильного встановлення судом апеляційної інстанції правової природи виконавчого збору, оскільки відповідачем не спростовано встановлені судом обставини, за яких до позивача було застосовано заходи відповідальності.

12. Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно протиправного застосування положень редакції Закону № 2343-ХІІ, яка діяла до 03.01.2013 в частині визначення суми виконавчого збору, оскільки станом на момент винесення оскаржуваної постанови, у державного виконавця були відсутні правові підстави вчиняти виконавчі дії керуючись нормами закону, які було змінено.

13. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

15. З огляду на наведене, касаційна скарга Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

16.Касаційну скаргу Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції залишити без задоволення.

17.Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2015 у справі № 804/4377/14 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дії та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 03.01.2013 по виконавчому провадженню № 8130761 - залишити без змін.

18.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко