ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2020 року

Київ

справа №825/1664/16

адміністративне провадження №К/9901/27869/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року (суддя Губська Л.В.)

у справі № 825/1664/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаб Групп»

до Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стаб Групп» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем пальне.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 18.10.2016 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 0002261400 від 11.07.2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням податковий орган 28.10.2016 розу звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.11.2016 року апеляційну скаргу відповідача залишив без руху. Встановив строк для усунення недоліків протягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах апеляційної скарги не міститься платіжного доручення про сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги, який має бути сплачено в розмірі 50 553,66 грн.

25.11.2016 року податковий орган, посилаючись на недостатність коштів на рахунку, надав клопотання про продовження строку усунення недоліків.

Ухвалою від 06.12.2016 року Київський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання податкового органу, а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаб Групп» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ухвалив вважати неподаною та повернути апелянту.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Податковий орган зазначає, що перешкодою для звернення до суду з апеляційною скаргою було відсутність фінансування, тобто причини, незалежні від фіскального органу.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає, що клопотання податкового органу не містило орієнтовного строку, на який потрібно продовжити строк для усунення недоліків та не зазначене, коли з`явиться можливість виконати вимоги ухвали суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання відповідачем апеляційної скарги) встановлено вимоги до апеляційної скарги та, зокрема, передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Зі змісту положень Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» у вказаній редакції закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз вказаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України, та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення його від виконання обов`язку щодо сплати судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Отже, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена в праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання позивачем апеляційної скарги) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно із частинами 1 та 3 якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Матеріалами справи встановлено, що підставою для залишення апеляційної скарги без руху, згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 року, стало те, що відповідачем не надано документ про сплату судового збору.

Ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху податковий орган отримав 23.11.2016 року.

25.11.2016 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків у зв`язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено та апеляційну скаргу відповідача повернуто.

За таких обставин, враховуючи що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення такої апеляційної скарги.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Чернігівській області без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року у справі № 825/1664/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко