Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2019 року

Київ

справа №817/3305/15

адміністративне провадження №К/9901/50717/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (головуючий суддя Жуковська Л.А.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (головуючий суддя Франовська К.С., судді - Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування висновку щодо порушення кримінальної справи, наказів про звільнення з органів внутрішніх справ,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - УМВС України в Рівненській області) про визнання протиправним та скасування Висновку за матеріалами службового розслідування щодо порушення кримінальної справи від 10 лютого 2009 року, наказів УМВС України в Рівненській області від 10 лютого 2009 року №60 «Про надзвичайну подію за участю підполковника міліції ОСОБА_2» та від 10 лютого 2009 року №21о/с «По особовому складу», поновлення на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу автомобільно-технічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління державної автомобільної інспекції УМВСУ в Рівненській області.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, задоволено клопотання УМВС України в Рівненській області. Закрито провадження у справі №817/3305/15 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Висновку за матеріалами службового розслідування щодо порушення кримінальної справи від 10 лютого 2009 року.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині позовних вимог, визнати протиправним та скасувати висновок, прийнятий за результатами службового розслідування.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування, суд першої інстанції виходив із того, що висновок службового розслідування, складений 10 лютого 2009 року, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому не може бути предметом спору.

Зазначена позиція підтримана Житомирським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій і вважає їх такими, що зроблені з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 вказаного Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Як встановлено судами та вбачається зі змісту позовної заяви, однією з позовних вимог ОСОБА_2 є визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 10 лютого 2009 року.

Разом з тим, висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов'язкового характеру для позивача.

Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого він винесений.

Таким чином, оскаржуваний висновок не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України, а тому позовна вимога про скасування цього акта не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Отже суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.

З наведеного вбачається, що відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним висновку службового розслідування УМВС України в Рівненській області від 10 лютого 2009 року, зазначивши про те, що закриттям провадження права позивача не порушуються, оскільки питання правомірності висновку службового розслідування є предметом розгляду позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання незаконними наказів про звільнення з посади та з органів внутрішніх справ, виданих за наслідками службового розслідування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року та постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець