Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.04.2018 року у справі №820/5776/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2018 року

Київ

справа №820/5776/16

провадження №К/9901/29364/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/5776/16

за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Київській області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Полях Н.А., суддів - Нуруллаєва І.С., Мар`єнко Л.М.) від 14 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Русанової В.Б., суддів: Курило Л.В., Присяжнюк О.В.) від 23 лютого 2017 року,

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Київській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд:

1.1. скасувати рішення Державної міграційної служби України про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.;

1.2. зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код 37764460) вчинити дії щодо розгляду заяви позивача про обмін посвідки на постійне проживання від 14.10.2016 року та обміну посвідки на постійне проживання гр. СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., Серія НОМЕР_1, виданої ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області від 17.06.2004 року у зв'язку із досягненням 45 - річного віку.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з рішенням відповідача, оскільки воно прийнято з надуманих підстав, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та вільно трактуються відповідачами на власний розсуд та на свою користь, що призводить до грубого порушення права законного спільного проживання позивача та членів його родини.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 14 грудня 2016 року Харківський окружний адміністративний суд вирішив:

3.1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа: управління Державної міграційної служби України в Київській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

3.2. Скасувати рішення Державної міграційної служби України про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., а саме пункт 7 (п.п.7.1-7.3) Наказу Державної міграційної служби України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" №93 від 17.05.2016 року.

3.3. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код 37764460) вчинити дії щодо розгляду заяви позивача про обмін посвідки на постійне проживання від 14.10.2016 року та обміну посвідки на постійне проживання гр. СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., Серія НОМЕР_1, виданої ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області від 17.06.2004 року у зв'язку із досягненням 45 - річного віку.

3.4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

3.5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв з порушенням норм статті 19 Конституції України, Закону України «Про імміграцію», Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 23 лютого 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.

5.2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2016р. по справі № 820/5776/16 залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, підстав для її скасування немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 17 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної міграційної служби України.

8. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у згаданій справі.

10. 27 лютого 2018 року вказана касаційна скарга Державної міграційної служби України надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

11. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі)

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Відповідач зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що посвідка на постійне проживання видається уповноваженим органом за заявою, та не передбачає попереднього оформлення дозволу на імміграцію є не вірними. Стверджує, що на момент звернення позивача із заявою щодо отримання посвідки положеннями законодавства України не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання без надання дозволу на імміграцію відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію», оскільки позивач звернувся після передбаченого Законом шестимісячного терміну. Таким чином, відповідач вважає, що позивач незаконно отримав посвідку на постійне проживання, оскільки на момент її видачі не міг вважатися таким, що має дозвіл на імміграцію. Також зазначає, що Державна міграційна служба при прийнятті оскаржуваного рішення діяла на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам (далі - СРВ) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. прибув в Україну у 1989 році, працював на ВАТ «Завод «Ленінська кузня» та залишився проживати в Україні після звільнення з роботи.

14. 26.06.2003 року позивач звернувся до Макарівського РВ ГУ МВС України в Київській області із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні.

15. 17.06.2004 року громадянину СРВ ОСОБА_1, відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області на підставі Закону України «Про імміграцію» було видно тимчасову посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_1 з терміном дії «безстроково» (а.с.9).

16. У зв'язку з досягненням 45-річного віку позивач 14.10.2016 року звернувся до ГУ Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання.

17. Листом від 21.10.2016 №04/1-20426 ГУ ДМС в Харківській області повідомлено позивачу, що за результатами розгляду заяви встановлено, що рішенням ДМС України громадянину СРВ ОСОБА_1 скасовано посвідку на постійне проживання (а.с.8).

18. Наказом ДМС України №93 від 17.05.2016 р. на підставі висновку УДМС у Київській області від 09.03.201р. скасовано повністю рішення відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 17.06.2004р. про документування посвідкою на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (п.п.7.1). Видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 17.06.2004р. визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню (п.п.7.2). Начальникові ГУДМС у Харківській області Гузю В.В. за місцем проживання іноземця забезпечити вилучення зазначеної в п.п.7.2 п.7 цього наказу посвідки на постійне проживання, а також здійснити заходи, передбачені законодавством України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (п.п.7.3.)(а.с.41-42).

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Конституція України

19.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства " від 22 вересня 2011 року №3773-VI

20.1. Стаття 1. Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

21. Закон України "Про Імміграцію" від 7 червня 2001 року №2491-ІII

21.1. Пункт 4 Розділу V "Прикінцеві положення". Вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну: іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.

21.2. Стаття 12. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

21.3. Частина 1 статті 13. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

22. Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251

22.1. Пункт 2. Заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразки заяв та порядок їх розгляду визначаються МВС.

22.2. Пункт 9. Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

22.3. Пункт 11. За результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.

У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

22.4. Пункт 15. Для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

22.5. Пункт 16. Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1-4 і 6 пункту 15 цього Порядку.

Зазначені документи іноземець та особа без громадянства подають не пізніше ніж через місяць після досягнення відповідного віку.

У разі коли досягнення відповідного віку тягне за собою обмін паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.

Посвідка, обмін якої не проведено в зазначені строки, визнається недійсною.

22.6. Пункт 17. Рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

22.7. Пункт 18. Посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

23. Тимчасовий порядок розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 № 681

23.1. Пункт 4.1. Обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених пунктами 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

23.2. Пункт 4.2. Разом із заявою про обмін посвідки (додаток 13) іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання подаються: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 2) посвідка, що підлягає обміну, а в разі її пошкодження чи втрати - довідка про звернення із заявою про втрату посвідки (довідка органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі; 3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 4) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з'являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).

23.3. Пункт 4.3. У разі обміну посвідки на постійне проживання при досягненні іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку документи, зазначені в підпункті 4 пункту 4.2 цього розділу, не подаються.

23.4. Пункт 4.4. Прийняті до розгляду заяви обліковуються відповідно в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на постійне проживання або в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання, де в графі „Примітки" робиться запис „Обмін".

23.5. Пункт 4.5. Працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.

23.6. Пункт 4.6. За результатами розгляду заяви протягом семи днів (для посвідки на постійне проживання) і п'ятнадцяти днів (для посвідки на тимчасове проживання) з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки.

Про прийняте рішення робиться відмітка в заяві із зазначенням терміну (у разі обміну посвідки на тимчасове проживання), до якого видається посвідка, або про причини відмови в її видачі.

24. Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983

24.1. Пункт 21. Дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі.

Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

24.2. Пункт 22. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.

24.3. Пункт 23. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

24.4. Пункт 24. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

28. Підставою для вилучення у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є вмотивоване рішення компетентного органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.

29. ОСОБА_1 прибув до України в 1989 році, а оскільки Закон України "Про імміграцію", прийнятий 07 червня 2001 року, передбачив набуття дозволу на імміграцію в силу цього Закону без окремої дії чи рішення суб'єкта владних повноважень, позивачу була надана посвідка на постійне місце проживання в Україні без надання дозволу на імміграцію.

30. Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що перелік підстав для прийняття такого рішення визначений статтею 12 Закону України «Про імміграцію», а «інших випадків», зокрема, з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, чинним законодавством передбачено не було. Крім того, Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання було затверджено постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абзацом четвертим пункту 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію».

31. При наданні позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні у 2004 році ВГІРФО ГУМВС України в Київській області проводив перевірку законності залишення позивача на постійне проживання на території України та керувався положеннями Закону України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив та надав посвідку на постійне місце проживання в Україні.

32. У ході розгляду даної справи не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні.

33. Таким чином, доводи скаржника про те, що рішення про видачу позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні прийнято з порушенням вимог законодавства є необґрунтованими.

34. Аргументи скаржника про те, що Державна міграційна служба України при прийнятті оскаржуваного рішення керувалася пунктом 2.9 розділу II Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2013 року № 681 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2013 року за № 1335/23867), тобто діяла на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

35. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

36. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Київській області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус