ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №810/243/15

адміністративне провадження №К/9901/7292/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю секретаря Томах О.О.

представників позивача - Козленко М.С., Мініна О.А., Таптунової І.Л.

представника відповідача - Левчука С.М.,

касаційну скаргу Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 (Суддя Лапій С.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015 (Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А., судді: Губська Л.В., Федотов І.В.)

у справі № 810/243/15

за позовом Дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн»

до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн» (далі - позивач, ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник Головне управління ДПС у Київській області) (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд, з урахування заяви про зміну позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 № 0005382240 та зобов`язати відповідача відобразити суму у розмірі 1 029 582,00 грн у картці особового рахунку Дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» як надмірно сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

В судовому засіданні представник відповідача доводи касаційної скарги підтримав. Представники позивача проти доводів касаційної скарги заперечували.

ГУ ДПС у Київській області було заявлено клопотання про заміну відповідача у справі.

Судом було встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 реорганізовано Бориспільську об`єднану державну податкову інспекції Головного управління ДФС шляхом приєднання до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 296 реорганізовано Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Київській області. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Крім того, судом встановлено, що Головне управління ДПС у Київській області є територіальним органом Державної податкової служби України (далі - ДПС), який підпорядковується ДПС, є контролюючим органом (органом доходів і зборів) та є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДФС у Київській області у відповідних сферах діяльності.

Відтак суд визнав за можливе допустити заміну відповідача у справі на Головне управління ДПС у Київській області.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що завідувачем сектору контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту Лєтніковою Оленою Анатоліївною на підставі наказу начальника Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 25.07.2014 № 533 відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82, підпунктів 19.1.4, 19.1.8, 19.1.26, 19.1.34, 19.1.46 пункту 19.1 статті 19 Податкового кодексу України, в рамках проведення планової документальної виїзної перевірки за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 проведена перевірка з окремого питання, а саме перевірку своєчасності та повноти оподаткування доходів нерезидентів із джерелом походження з України по договору від 02.01.2009 №02/01/09-SS з компанією «SOHO SQUARE», США, по дочірньому підприємству «Ейвон Косметікс Юкрейн» за період з 01.04.2011 по 28.07.2014, за наслідками перевірки складено акт від 29.07.2014 № 400/22-40/24924140.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України, оскільки підприємством не сплачено податок на рекламу в сумі 1029582,00 грн у ІІ кварталі 2011 року по договору від 02.01.2009 №02/01/09-SS з компанією «SOHO SQUARE», США, та в порушення вимог пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України при виплаті доходу з походженням з України не подано до Бориспільської ОДПІ звіт про виплачений дохід у сумі 5 147 911,00 грн, утриманий та перерахований до бюджету податок на доходи нерезидента у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 07.08.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005382240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 1 029 582 грн, в тому числі 1 029 582 грн - за основним платежем та 0 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки від 29.07.2014 № 400/22-40/24924140 та доводів касаційної скарги підставами для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов`язань слугували висновки перевіряючого про несплату ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн» в порушення пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України податку на рекламу в сумі 1 029 582 грн в 2 кварталі 2011 року. Крім того, підприємство не подало декларацію з податку на прибуток підприємств, в якій повинно бути задекларовано в р.17 «сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період та не подано Додаток ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, в якому повинно бути відображено суму доходу нерезидента та утриманого податку по договору про надання рекламних послуг № 02/01/09-SS від 02.01.2009 по ставці 20%, в строк до 09.08.2011. Крім того, за результатами експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено Висновок експерта від 17.01.2015 № 17649/14-45, яким зроблено висновок про документальне підтвердження несплати позивачем податку на доходи із джерелом їх походження з України та нормативного підтвердження необхідності сплати позивачем податку на дохід із джерелом походження з України, отримані нерезидентом SOHO SQUARE, США. Крім того, відповідач посилався на порушення позивачем вимог пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що виплата на користь Компанії «SOHO SQUARE» не є доходом з джерелом походження з України, оскільки остання не здійснювала господарську діяльність на території України. Положення пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню у даному випадку з урахуванням Конвенції між Урядом України та Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал від 04.03.1994. Пункт 160.7 статті 160 Податкового кодексу України у даному випадку не підлягає застосуванню з урахуванням принципу стабільності податкового законодавства, гарантованого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, яким закріплено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Пунктом 77.3 Податкового кодексу України заборонено проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. З урахуванням неправомірності податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 № 0005382240, сплачені позивачем до Державного бюджету України грошові кошти у сумі 1029582,00 грн у розумінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями з податку на прибуток та підлягають відображенню у картці особового рахунку Дочірнього Підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» як надмірно сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток.

Колегія суддів суду касаційної інстанції частково погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги стосуються неправильного, на думку податкового органу, застосування положень пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України та положень пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України та безпідставного неврахування судами висновку експерта, яким підтверджено необхідність сплати позивачем податку згідно положень пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України. Інших доводів касаційна скарга податкового органу не містить.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.01.2009 між Дочірнім Підприємством "Ейвон Косметікс Юкрейн" (Клієнт) та компанією "SOHO SQUARE" (США) (Агенство) укладено договір про надання рекламних послуг № 02/01/09-SS.

На виконання умов Договору № 02/01/09-SS компанією "SOHO SQUARE" у період з 02.01.2010 по 31.12.2010 надано позивачу послуги з розробки глобальних рекламних кампаній та створення головної телевізійної та друкованої рекламної концепції з метою використання на ринку України, з координації створення реклами третіми особами, яка включала: призначення виробничої команди, управління командою з виробництва і творча розробка реклами, з координації з регіональними партнерами Агентства щодо забезпечення успішної адаптації до місцевих умов глобальної рекламної кампанії. Факт надання компанією "SOHO SQUARE" послуг підтверджується Актом приймання-передачі послуг від 14.04.2011, в якому зазначено, що послуги виконані на території Америки з подальшим використанням в Україні.

Дочірнє Підприємство "Ейвон Косметікс Юкрейн" через ПАТ "СітіБанк" 28.04.2011 здійснено оплату отриманих послуг згідно Акту від 14.04.2014 на користь компанії "SOHO SQUARE", США грошові кошти у сумі 646 284,00 дол. США (по курсу НБУ станом на 28.04.2011 (7,9654) - 5 147 910,57 грн.).

Відповідно до пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

Таким чином, сплата податку у розмірі 20 % від суми плати за послуги здійснюється у разі оплати послуг за виробництво та/або розповсюдження реклами.

При цьому ключовою умовою є не місце надання таких послуг, а оплата послуг резидентом на користь такого нерезидента. Податок за ставкою 20% суми виплат нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами сплачується резидентом за власний рахунок незалежно від місця надання нерезидентом зазначених послуг.

Пунктом 13.6 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (норма діяла до набрання чинності відповідними положеннями Податкового кодексу України) було передбачено, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від наданих рекламних послуг на території України, сплачують податок за ставкою 20 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок.

Здійснюючи системний аналіз положень пункту 13.6 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які регулювали оподаткування наданих рекламних послуг нерезидентами до набрання чинності Податковим кодексом України, та положення пункту 160.7 Податкового кодексу України ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) можна дійти висновку, що законодавцем змінено об`єкт оподаткування. Якщо відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» таким об`єктом були виплати нерезидентам від наданих рекламних послуг на території України то норми Податкового кодексу України не містять обмежень щодо місця надання таких послуг.

Відтак, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій в цій частині.

Згідно пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо

це передбачено міжнародним договором України.

За правилами пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (пункт 103.10 статті 103 Податкового кодексу України).

В акті перевірки та доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем в порушення пункту 103.9 статті 130 Податкового кодексу України не подано звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, положення статті 103 Податкового кодексу України підставу для звільнення (зменшення) податковим агентом нерезидентів від оподаткування їх доходів із джерелом походження цих доходів з України пов`язують з наданням довідки передбаченої пунктом 103.4 статті 103 Податкового Кодексу України, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а не з поданням звіту в порядку пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України.

Крім того, начальником Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі плану - графіку перевірок на ІІ квартал 2014 року, керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України винесено наказ від 25.07.2014 № 533, яким призначено окрему позапланову документальну виїзну перевірку ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн» в рамках проведення планової документальної виїзної перевірки, яка проводиться за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 з питання своєчасності та повноти оподаткування доходів нерезидентів із джерелом походження з України по договору від 02.01.2009 №02/01/09-SS з Компанією «SOHO SQUARE»; проведення перевірки доручено завідувачу сектору контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту Лєтніковій Олені Анатоліївні.

28.07.2014 на підставі вказаного наказу ОСОБА_1 в рамках проведення планової документальної виїзної перевірки здійснено вихід на проведення окремої перевірки, проте остання на підставі пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України не була допущена до перевірки, про що свідчить запис від 28.07.2014 року № 5 в журналі реєстрації перевірок. Про зазначені обставини позивач 28.07.2014 року повідомив Бориспільську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області листом від 28.07.2014 року № 4120 (зареєстрований контролюючим органом за №8497/10).

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 вказаної статті Кодексу передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Положеннями статті 77 Податкового кодексу України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок (пункт 77.1 статті 77 Податкового кодексу України). Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (пункт 77.3 статті 77 Податкового кодексу України). Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (пункт 77.4 статті 77 Податкового кодексу України). Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України).

Згідно наказу начальника Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 25.07.2014 року № 533, останній в порушення пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України вручений у день початку проведення перевірки - 28.07.2014.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови.

Проте, у зв`язку із ненаданням письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки представником позивача не було допущено посадову особу відповідача до перевірки.

Разом з тим, замість акту про відмову у допуску про проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт про результати окремої виїзної перевірки, яким зафіксовано вчинення позивачем податкового правопорушення та на підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення. Однак, такі дії податкового органу суперечать самій суті документальної виїзної перевірки, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків та здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом тощо. Відтак і прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акта перевірки, який складений за результатами перевірки, яка фактично не відбулася, суперечить положенням чинного законодавства.

Вказані процедурні порушення проведення перевірки податковим органом призводять до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, що може бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За встановленого факту наявності в діях відповідача порушення процедури проведення перевірки, вірними є висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак сплачена позивачем сума коштів за донарахованими грошовими зобов`язаннями, є сумою надміру сплачених грошових зобов`язань.

З урахуванням наявності у платника податків правового інтересу в тому, щоб дані в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Помилкові висновки судів попередніх інстанцій в частині застосування положень пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України не призвели до неправильного вирішення спору по суті, в зв`язку з чим рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні в частині мотивів задоволення позову.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015 у справі № 810/243/15 змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015 у справі № 810/243/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко