Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2020 року у справі №806/1158/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

м. Київ

справа № 806/1158/17

адміністративне провадження № К/9901/44640/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 806/1158/17

за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про визнання протиправною та скасування частково вимоги,

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду (суддя Нагірняк М. Ф.) від 21 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Капустинський М. М., Моніч Б. С., Охрімчук І. Г.) від 12 вересня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2017 року Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, в якому просило:

- визнати протиправною та частково скасувати вимогу № 06-04-17/1741 від 28 березня 2017 року Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про усунення порушень, виявлених ревізією, проведеною в Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області в частині порушення вимог п. 10,12 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, УПСЗН виконкому Малинської міської ради при надання щомісячної адресної допомоги - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що контролюючим органом за результатами планової перевірки безпідставно зроблено висновок щодо незаконних виплат щомісячної адресної допомоги особам, що переміщуються з тимчасово окупованих територій, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Такі виплати, за твердженням позивача, здійснювалися у повній відповідності до вимог чинного законодавства, відтак у відповідача були відсутні підстави для винесення вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства в цій частині.

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 06 жовтня 2017 року Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області.

6. Вищим адміністративним судом справа до розгляду не призначалася.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

8. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 03 січня 2018 року до Верховного Суду від Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області надійшли заперечення на касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, в яких відповідач посилаючись на необґрунтованість доводів та вимог касаційної скарги просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

10. 22 березня 2018 року касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 806/1158/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Пасічник С. С. - головуючий суддя, Васильєва І. А., Юрченко В. П.).

11. 15 жовтня 2019 року до Верховного Суду від Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 81/0/78-20 від 16 січня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з внесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Пасічник С. С. у розгляді справи, категорія якої віднесена до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.

13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

14. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 21 листопада 2016 року по 08 лютого 2017 року Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області була проведена планова ревізія законності призначення, нарахування та виплати усіх соціальних допомог, пільг, субсидій та інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області за період з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2016 року.

16. За результатами зазначеної ревізії, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області 28 березня 2017 року на адресу начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області направлено вимогу «Про усунення порушень, виявлених ревізією, проведеною в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради» № 06-04-17/1741, в якій зазначено, що під час ревізії встановлено наступні порушення законодавства, які на даний час УПСЗН, не усунуті, зокрема:

- в порушення п. 10, 12 Порядку № 505, УПСЗН протягом ревізуємого періоду 2 внутрішньо переміщеним особам за період з 01 листопада 2014 року по 01 червня 2015 року зайво призначено та виплачено щомісячної адресної допомоги, які фактично не проживали у періоді отримання щомісячної адресної допомоги за місцем їх перебування, зазначеної у заяві на призначення такої допомоги та не повідомлено про зміну фактичного місця проживання УПСЗН, що призвело до безпідставної виплати щомісячної адресної допомоги на загальну суму 13410,95 грн., чим нанесено матеріальної шкоди УПСЗН на вищевказану суму;

- в порушення п. 3, 7 Порядку № 505 за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2016 року УПСЗН зайво призначено та виплачено щомісячної адресної допомоги одній внутрішньо переміщеній особі в результаті не працевлаштування протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги на загальну суму 7590,09 грн., чим нанесено матеріальної шкоди УПСЗН на вищевказану суму.

На підставі п. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (зі змінами), пп.9 п. 4 «Положення про Державну аудиторську службу України», затвердженого постановою КМУ від 03 лютого 2016 року № 43, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області вимагає: усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів надати Управлінню Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області до 27 квітня 2017 року.

У разі не усунення виявлених порушень в установлений строк орган державного фінансового контролю на підставі п. 15 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (зі змінами) ініціює перед органами місцевого самоврядування питання відповідності займаній посаді начальника УПСЗН.

17. Вважаючи протиправною у зазначеній частині вимогу відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що оскаржувана вимога № 06-04-17/1741 від 28 березня 2017 року Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області винесена в межах наданих повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством для усунення виявлених порушень, відтак відсутні підстави для її скасування.

19. Також суди дійшли висновку, що знайшли своє підтвердження доводи уповноважених осіб відповідача щодо безпідставності та невідповідності перелічених виплат трьом особам, вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505.

20. Крім цього, суди зазначили, що відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю зумовлено правовими нормами п. 11 Порядку щодо вжиття заходів для добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги або їх стягнення у судовому порядку, відтак позивач зобов`язаний в установлений у вимозі термін повідомити відповідача про вжиті заходи з усунення виявлених порушень, на підтвердження яких надати копії відповідних розпорядчих документів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

22. Зокрема скаржник зазначив, що позовні вимоги стосуються визнання неправомірною вимогу у певній частині, щодо надання та виплати щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак суди попередніх інстанцій не дослідили та перевірили правильність призначення такої допомоги та дійшли помилкового висновку, що така вимога є законною.

23. Також скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо порушення позивачем вимог п. 10, 12 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» при наданні щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

24. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями щодо часткового задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

27. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час прийняття спірної вимоги, далі - Закон № 2939-XII).

29. Частиною першою статті 1 Закону № 2939-XII передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

30. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 868 «Про утворення Державної аудиторської служби України», яка набрала чинності 03 листопада 2015 року, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

31. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

32. Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов`язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень (підпункт 4 пункту 4 Положення № 43).

Вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь (підпункт 9 пункту 4 Положення № 43).

33. Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункти 13, 23 пункту 6 Положення № 43).

34. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

35. За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII Органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; вертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

36. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

37. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

38. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

39. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

40. Отже, у органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

41. Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

42. Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово висловленою у постановах, зокрема, у постановах від 07.10.2014 у справі № 21-368а14, від 14.10.2014 у справі №21-453а14, від 18.11.2014 у справі №21-461а14, від 20.01.2015 у справі №21-601а14, від 27.01.2015 у справі № 21-436а14, від 10.02.2015 у справі №21-632а14, від 15.04.2014 у справах №№ 21-40а14, 21-63а14), від 13.05.2014 у справі № 21-89а14, від 29.05.2017 у справі №826/6304/16, від 23 лютого 2016 року у справі №818/1857/14 тощо.

43. Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16 за позовом Комунального підприємства «Харківський метрополітен» до Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 1440/1820/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 808/6509/13-а тощо.

44. Отже, доводи скаржника щодо неналежної перевірки судами попередніх інстанцій обставин щодо наявності чи відсутності підстав для констатації факту порушення позивачем вимог законодавства під час здійснення покладених на нього обов`язків, визначених законодавством, не знайшло свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

45. У цій справі, Держаудитслужба пред`явила до підконтрольної установи вимогу про усунення порушень законодавства, виявлених під час ревізії, а вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів вимагалось надати Управлінню. Тобто, відповідачем у спірних пунктах вимоги вказано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень згідно з вимогами законодавства. Відтак, колегія суддів зазначає, що доводи позивача щодо суті порушень не можуть бути перевірені в межах предмета доказування у цій справі.

46. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

47. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

48. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

49. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

50. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

51. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

52. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

54. Отже, касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

55. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 806/1158/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов