Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №814/344/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №814/344/14

адміністративне провадження №К/9901/37984/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у складі судді Мороза А. О.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у складі суддів Домусчі С.Д., Коваля М.П., Кравця О.О.

у справі № 814/344/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна компанія Нікмет-Термінал"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні-рішення,

У С Т А Н О В И В :

05 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стивідорна компанія Нікмет-Термінал" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року № 0000174740, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 84 138 грн та застосовано штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 42 069 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

14 квітня 2014 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з недоведеності складу податкового правопорушення, які за висновком податкового органу полягають у нереальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО Прогрес», за наслідком здійснення яких платником податків сформовано податковий кредит за вересень - листопад 2012 року на загальну суму 84 138 грн.

02 лютого 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган зазначає про наявність податкової інформації щодо податкового правопорушення, допущеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь», у якого контрагент платника податків придбав товар, частина з якого у подальшому була реалізована позивачеві.

30 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Веденяпін О. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу за наслідком усунення її недоліків в установлений судом строк та витребувано справу № 814/344/14 з Миколаївського окружного адміністративного суду.

26 червня 2017 року Товариством подано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

12 грудня 2017 року справа № 814/344/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справу № 814/344/14 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у серпні-вересні 2013 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО Прогрес» за вересень-листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 16 вересня 2013 року № 27/47-4/35835822 (далі - акт перевірки).

30 вересня 2013 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким за порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 84 138 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 42 069 грн.

Штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про нереальність господарських операцій між Товариством та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО Прогрес», внаслідок чого платником податків протиправно сформовано податковий кредит за вересень - листопад 2012 року на загальну суму 84 138 грн.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на не підтвердження цих операцій за ланцюгом постачання, акт документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента від 12 квітня 2013 року № 486/224/36041366.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилався податковий орган як на підставу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону № 996-ХІV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення № 88).

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 серпня 2012 року позивач з метою обслуговування та підтримання належного робочого стану вантажної техніки придбавав електричні вузли та агрегати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО Прогрес» за договором поставки №52/12-Р. За умовами цього договору контрагент як постачальник взяв на себе обов'язок поставити Товариству електротовари, згідно із заявкою останнього, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей на підставі договору від 07 серпня 2012 року №52/12-Р, за наслідками яких Товариством сформовано податковий кредит, досліджена та підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам частини першої та другої статті 9 Закону № 996 - ХІV, статті 201 Податкового кодексу України, Положення № 88.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено та підтверджено факт належного оприбуткування електричних вузлів та агрегатів та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, відповідно до яких не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган у касаційній скарзі посилається виключно на податкову інформації щодо контрагента позивача у відносинах з третіми особами, інших аргументів ні акт перевірки, ні касаційна скарга не містять.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняте спірне податкове повідомлення-рішення або неправильне застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 814/344/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер