ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №826/16845/16

адміністративне провадження №К/9901/65325/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2018 (головуючий суддя - Бояринцева М.А.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 (головуючий суддя - Губська О.А., судді - Ключкович В.Ю., Беспалов О.О.)

у справі № 826/16845/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства за червень 2016 року;

- скасувати рішення ДПІ, оформлене листом від 25.07.2016 № 8908/10/26-50-08-04 про відмову у прийнятті податкової звітності.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що рішення ДПІ від 25.07.2016 є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідачем у порушення вимог пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не наведено конкретних підстав для відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 01.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018, адміністративний позов Товариства задовольнив:

- визнав протиправними дії ДПІ щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства за червень 2016 року;

- скасував рішення ДПІ, оформлене листом від 25.07.2016 № 8908/10/26-50-08-04 про відмову у прийнятті податкової звітності.

Судові рішення мотивовані тим, що податкова декларація Товариства з податку на додану вартість за червень 2016 року містить всі обов'язкові реквізити для її прийняття, у зв'язку з чим ДПІ неправомірно відмовила позивачу у прийнятті вказаної декларації.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2016 року не прийнята, оскільки не містить правильного обов'язкового реквізиту, а тому не є податковою.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 18.07.2016 Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року.

Листом № 8908/10/26-50-08-04 від 25.07.2016 контролюючий орган повідомив Товариство, що у зв'язку з недостовірністю та невідповідністю даних, надісланих позивачем, податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2016 року не вважається податковою відповідно до вимог пункту 48.7 статті 48 ПК України.

За результатами адміністративного оскарження вказане рішення ДПІ залишено без змін, а скарга Товариства - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено факту подання позивачем звітного документа, оформленого з порушенням вимог статті 48 ПК України, оскільки це спростовується матеріалами справи, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятого ДПІ рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з вимогами пункту 48.3 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.7 статті 48 ПК України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 49.8, 49.9 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ПК України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання контролюючим органом.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2016 року містить всі необхідні реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, зокрема містить належним чином заповнену графу № 05 «податкова адреса» - вул. Саксаганського, б. 57 Б, м. Київ, 01033.

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням позивача є 01033, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Саксаганського, будинок 57, літера "Б".

Вказана позивачем у декларації податкова адреса відповідає адресі, вказаній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що відповідачем не доведено факту відсутності в податковій декларації, поданій позивачем, обов'язкових реквізитів, а лист ДПІ від 25.07.2016 № 8908/10/26-50-08-04 не містить відомостей щодо конкретних порушень правил заповнення податкової звітності (не зазначено, які самі недостовірні відомості містить обов'язковий реквізит декларації - місцезнаходження платника податку) та не надає змоги платнику податків самостійно усунути виявлені контролюючим органом порушення, що суперечить вимогам пункту 49.11 статті 49 ПК України щодо зазначення причин відмови у прийнятті звітності. Наведене, у свою чергу, свідчить про протиправність відмови ДПІ у прийнятті податкової декларації за червень 2016 року.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова