ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №822/3598/15

адміністративне провадження №К/9901/35509/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у складі колегії суддів Ковальчук А.М., Сушка О.О., Залімського І.Г.

у справі № 822/3598/15

за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України

до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна фінансова інспекція в Хмельницькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Державне підприємство «Дослідне господарство Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року №0000152210/10 про застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 212425 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

03 листопада 2015 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року №0000152210/10.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до позивача не можуть застосовуватись штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», яким передбачена відповідальність саме за порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), тому висновок про не оприбуткування отриманих готівкових коштів в сумі в 42485 грн є неправомірним.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована доведеністю податковим органом порушення позивачем пункту 2.6 Положення № 637, що обумовило застосування контролюючим органом фінансових санкцій на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95.

У січні 2017 року позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій Підприємство, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач посилається на положення пункту 2.6 Положення № 637 та зазначає, що у підприємства відсутній обов'язок оприбуткування готівки, що фактично не надійшла до каси підприємства та, на яку не були видані прибуткові касові ордери. Разом з тим, Податковим кодексом України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

10 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства після усунення недоліків, зазначених в ухвалі цього ж суду від 12 січня 2017 року, та витребувано справу № 822/3598/15з Хмельницького окружного адміністративного суду.

01 березня 2017 року справа №822/3598/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

07 березня 2018 року справа №822/3598/15 та матеріали касаційного провадження №К/9901/35509/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у період з 20 листопада 2014 року по 11 грудня 2014 року проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України", за результатами якої складено акт від 22 грудня 2014 року №06-08/128 (далі - акт перевірки).

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV та пункту 2.6 Положення № 637 в зв'язку із тим, що керівником підприємства в порушення вищевказаних норм закону не оприбутковано готівкові кошти на загальну суму 42485 грн.

22 січня 2015 року на підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000152210/10, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми в розмірі 212425 грн.

Згідно з частинами першою і другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення № 637, згідно з пунктом 1.2 якого оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму їх фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пункт 2.6 Положення № 637 передбачає, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових ( розрахункових) документах.

З урахуванням положень пункту 1.2 Положення № 637, який надає визначення того, що є касова книга, та статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР - в частині визначення того, що є книгою обліку розрахункових операцій, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що це різні книги обліку, які відображають різні форми оприбуткування готівки, а ведення однієї не виключає ведення іншої книги.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та своєчасне (у день одержання готівкових коштів) відображення на підставі звітних чеків готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац 3 пункт 1 Указу № 436/95).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до накладної від 08 серпня 2013 року позивачем відпущено зерно пшениці в кількості 53,3 цнт. загальною вартістю 7995 грн. Згідно з накладною від 24 вересня 2013 року №57 позивачем відпущено молодняк ВРХ в кількості 8 голів загальною вартістю 6450 грн. Відповідно до накладної від 24 вересня 2013 року №56 позивачем відпущено молодняк ВРХ в кількості 2 голів загальною вартістю 1040 грн. Згідно з накладною від 16 листопада 2013 року №54 позивачем відпущено свині вагою 500 кг загальною вартістю 7000 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та спірних судових рішень, судами попередніх інстанцій не встановлювався факт надходження готівка до каси Підприємства, факт видання ним прибуткових касових ордерів, платіжні документи, які б свідчили про сплату позивачу коштів за відпущений ним товар в матеріалах справи відсутні, неякісні копії видаткових касових ордерів виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Заготівельник», які враховані судами попередніх інстанцій, не відповідають вимогам встановленим до первинного документу, ідентифікувати одержувача коштів за якими не виявляється можливим, які не підтверджують повну суму готівки, за не оприбуткування якої до позивача застосований штраф, а відтак в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень) не є належним та допустимим доказом видачі готівки Підприємству. Касова книга Підприємства, яка є документом установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі, в матеріалах справи відсутня, судами попередніх інстанцій не досліджувалась.

Таким чином, як суд першої, так і апеляційної інстанції не встановлювали склад податкового правопорушення, зокрема, судами не досліджено чи надходила готівка до каси, коли саме і чи надходила взагалі. Тобто, судами не встановлено істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд визнає, що приймаючи рішення суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року - скасувати, а справу № 822/3598/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер