ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №817/559/16

адміністративне провадження №К/9901/28400/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року у складі судді Гломба Ю.О.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у складі колегії суддів Шидловського В.Б., Євпак В.В., Капустинського М.М.

у справі № 817/559/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

8 квітня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив з підстав безпідставності визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за продаж алкоголю за ціною нижче мінімальної.

3 серпня 2016 року Рівненський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, позов задоволено повністю. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Оскільки на момент застосування контролюючим органом положень «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 року № 957» остання була скасована в судовому порядку, застосування до позивача фінансових санкцій згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, є протиправним.

У листопаді 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що факт реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими за мінімально встановлені роздрібні ціни на такі напої, мав місце до втрати чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №462 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957», а відтак остання повинна застосовуватись до спірних правовідносин.

10 січня 2017 року від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на відсутність у відповідача належних правових підстав для винесення спірного рішення, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 17 вересня 1996 року.

29 лютого 2016 року податковим органом проведено фактичну перевірку господарського об'єкту відділу магазину «Маестро», розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Набережна, 24, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими для виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29 лютого 2016 року, яким встановлені що 5 вересня 2015 року позивачем реалізовано одну пляшку коньяку «Шабський» чотири зірочки, ємністю 0,5 літра з вмістом сприту етилового 40% по ціні 86,00грн. за 1 пляшку (згідно з фіскальним чеком № 0013 від 5 вересня 2015 року), а встановлена роздрібна мінімальна ціна на коньяк чотири зірочки з вмістом спирту етилового 40% за 0,5л. становить 89,00грн. На момент перевірки коньяк «Шабський» чотири зірочки по 0,5л. в реалізації відсутній.

На підставі висновків акту перевірки прийнято рішення № 0000512205 від 12 березня 2016 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 10 000,00 грн.

Факт продажу алкогольного напою, встановлений актом, не є спірним. Питання, яке підлягає вирішенню в межах даної справи - чи можливо застосування до спірних правовідносин вимог Постанови Кабінету Міністрів України, які діяли на час вчинення правопорушення, але на час перевірки були скасовані рішенням суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Згідно із частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР (у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України відповідно до частини десятої статті 18 Закону № 481/95-ВР.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 року № 957 установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 року № 957» від 17 червня 2015 року № 426 збільшено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв. Дата набрання чинності постанови від 17 червня 2015 року № 426 - 11 липня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі № 826/17459/15, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957".

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 червня 2016 року №К/800/4150/16, № К/800/5606/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі № 826/17459/15 залишив без змін.

Відтак, на момент перевірки 29 лютого 2016 року діяла Постанова Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» в редакції від 11 червня 2014 року № 957, якою встановлена мінімальна роздрібна ціна на 0,5л. коньяку (бренді) чотири зірочки з вмістом сприту 40% - 62 грн. 02 коп.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 426 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957» набрала законної сили 11 лютого 2016 року.

Визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Отже, на дату фактичної перевірки (29 лютого 2016 року) постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 426 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957» втратила чинність. Відповідно постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 року № 957 діяла у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2014 року № 177.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач не повинен був застосовувати на час проведення перевірки та прийняття спірного рішення про застосування фінансових санкцій постанову Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 426 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957», яка втратила чинність, відтак обґрунтованим є висновок цих судів про безпідставність застосування до підприємця фінансових санкцій та протиправність рішення від 12 березня 2016 року № 0000512205.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги про те, що спірне рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягають скасуванню.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі № 817/559/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер