ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №816/217/16

адміністративне провадження №К/9901/28399/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Єресько Л.О. від 22 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Яковенка М.М., суддів: Лях О.П., Старосуда М.І. від 25 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод металевих виробів» до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод металевих виробів» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач/Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Полтавській області від 04 лютого 2016 року №0000602202, №0000612202, №0000622202.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу про нереальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промтехсервіс», ТОВ «Юртрансервіс» спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, позов задоволено.

4. Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що правовідносини між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, придбаний товар (послуги) використано у господарській діяльності, при цьому відповідачем не надано доказів, що підтверджують порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової документальної виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод металевих виробів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року відповідачем складено акт від 19 січня 2016 року №22/16-31-22-01-09/01181618, яким встановлено порушення:- підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 14 164, 00 грн., в тому числі за: 4 квартал 2012 року - 1 408, 00 грн., 2013 рік - 7 009, 00 грн., 2014 рік - 5 747, 00 грн.; - пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 14 207, 00 грн., у тому числі за: листопад 2012 року - 894, 00 грн., грудень 2012 року - 447, 00 грн., січень 2013 року - 447, 00 грн., лютий 2013 року - 447, 00 грн., березень 2013 року - 447, 00 грн., травень 2013 року - 894, 00 грн., червень 2013 року - 447, 00 грн., жовтень 2013 року - 3 800, 00 грн., листопад 2013 року - 447, 00 грн., грудень 2013 року - 447, 00 грн., січень 2014 року - 1 467, 00 грн., лютий 2014 року - 447, 00 грн., березень 2014 року - 447, 00 грн., квітень 2014 року - 447, 00 грн., травень 2014 року - 447, 00 грн., червень 2014 року - 447, 00 грн., липень 2014 року - 447, 00 грн., вересень 2014 року - 894, 00 грн., жовтень 2014 року - 447, 00 грн.; - пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року в розмірі 894, 00 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Промтехсервіс» на підставі договору поставки у січні 2014 року мають нереальний характер, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного контрагента щодо господарських правовідносин з ТОВ «Денекс» за січень 2014 року від 18 липня 2014 року №1975/04-66-22-04-6/38545890 свідчить про непідтвердження господарських операцій по ланцюгу постачання через відсутність ТОВ «Промтехсервіс» за місцем знаходження. Також контролюючий орган вказує на окремі недоліки у наданій позивачем до перевірки на підтвердження перевезення товару товарно-транспортній накладній. Крім того, зазначає про відсутність у сертифікаті якості від 06 вересня 2013 року №1241 на придбаний товар (стальний дріт Св-08Г2С) даних про органи державної системи сертифікації, які проводили дослідження. Що ж до правовідносин із ТОВ «Юртрансервіс» на підставі договорів про надання юридичних послуг, Управління дійшло висновку про відсутність їх безпосереднього зв'язку з діяльністю підприємства.

04 лютого 2016 року на підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000602202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 15 945, 00 грн., з них: за основним платежем - у сумі 12 756, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 3 189, 00 грн.; - №0000612202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 16 082, 50 грн., з них: за основним платежем - у сумі 12 866, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 3 216, 50 грн.; - №0000622202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року на 894, 00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у перевіряємому періоді ПАТ «Кременчуцький завод металевих виробів» (покупець) мало господарські взаємовідносини із ТОВ «Промтехсервіс» (продавець) на підставі договору поставки від 26 листопада 2013 року №49/11, відповідно до умов якого покупцем було придбано товар - дріт СВ 08Г2С, ф 1,2 мм на касетах К 300.

Виконання даного договору у січні 2014 року оформлено сторонами рахунком фактурою від 08 січня 2014 року №ПТ-0000002, видатковою накладною від 08 січня 2014 року №0000001 на загальну суму 6 120, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 020, 00 грн.; податковою накладною від 08 січня 2014 року №1.

Товар отримано представником позивача за дорученням, що підтверджується витягом з книги реєстрації довіреностей, перевезення здійснювалося відповідно до товарно-транспортної накладної. Оплату здійснено позивачем в безготівковому порядку відповідно до платіжних доручень.

Фінансові результати за наслідками цих операцій позивачем включено до складу витрат операційної діяльності та до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Придбаний позивачем зварювальний дріт було використано в оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності, а саме на виконання умов договору від 04 грудня 2012 року №210, укладеного між ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (покупець) та ПАТ «Кременчуцький завод металевих виробів» (постачальник), де останній використовував отриманий зварювальний дріт для виконання зварювально-складальних робіт кришок люка та контейнерів КМ-9, що підтверджується приходним ордером, за яким поставлений дріт був оприбуткований на складі позивача, лімітно-забірною карткою, за якими отриманий зварювальний дріт передавався на виробництво кришок люків та контейнерів, обрахунком планової та фактичної калькуляції кришки люка та контейнера КМ-9, договором, специфікаціями.

Також встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Юртрансервіс» (виконавець) укладено договір від 09 липня 2008 року б/н, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується виконати роботи, пов'язані з юридичним обслуговуванням господарської діяльності замовника, виходячи з видів робіт, зазначених у статті 2 цього договору, а замовник зобов'язується оплатити дані роботи.

Статтею 2 договору встановлено наступні види робіт, що виконуються в інтересах замовника: 2.1 надання усних та письмових консультацій, довідок, висновків по договорам (контрактам), що укладаються підприємством - замовником, внутрішнім документам підприємства: наказам, розпорядженням, інструкціям, положенням, підготовка та пред'явлення претензій, запитів, заяв, скарг, відповідей на скарги, запити, претензії, заяви з питань діяльності підприємства - замовника; 2.2. надання усних та письмових консультацій, довідок, інформації, висновків за окремими усними або письмовими дорученнями замовника, пов'язаними з господарською діяльністю останнього; 2.3. підготовка та подання позовних заяв, представлення інтересів та захист прав підприємства замовника в судових та інших органах; 2.4 інші види робіт за згодою між виконавцем і замовником в межах компетенції виконавця.

Згідно із пунктом 5.1 договору вартість робіт, обумовлених у пунктах 2.1-2.2, які виконуються в інтересах замовника протягом місяця, визначається сторонами згідно прейскуранта послуг виконавця по пакету абонентського обслуговування «Підприємець» та складає 8 годин роботи виконавця в місяць по ціні 108, 00 грн., в тому числі 18, 00 грн. ПДВ за 1 годину роботи. Всього абонентська плата в місяць складає 864, 00 грн., в тому числі ПДВ - 144, 00 грн. За результатами роботи за місяць сторони не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, підписують акт приймання-передачі виконаних робіт.

В подальшому між сторонами неодноразово вносилися зміни до договору щодо вартості робіт, про що укладалися додаткові угоди й востаннє додатковою угодою від 03 січня 2012 року №5 визначено, що вартість робіт, обумовлених у пунктах 2.1-2.2, які виконуються в інтересах замовника протягом місяця, визначається сторонами згідно прейскуранта послуг виконавця по пакету абонентського обслуговування «Підприємець» та складає 12 годин роботи виконавця в місяць по ціні 223, 56 грн., в тому числі ПДВ - 37, 26 грн. за 1 годину роботи. Всього абонентська плата в місяць складає 2 682, 72 грн., в тому числі ПДВ - 447, 12 грн.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Юртрансервіс» (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 01 лютого 2013 року б/н, за умовами якого виконавець бере обов'язок підготувати та надати необхідні процесуальні документи та здійснити представництво інтересів та захист прав підприємства - замовника в судових та інших органах по спору стосовно договору з ПП Остапенко для повернення майна замовнику, переданого згідно договору.

Згідно із пунктом 2 даного договору вартість робіт, обумовлених у пункті 1, які виконуються в інтересах замовника, визначається сторонами в актах прийому-передачі виконаних робіт в залежності від кількості витраченого часу на виконання послуг за результатами роботи за 6 місяців. Вартість 1 години роботи згідно прейскуранту послуг виконавця складає 223, 56 грн. в тому числі ПДВ 37, 26 грн.

Крім того, 01 березня 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Юртрансервіс» (виконавець) укладено договір б/н, за умовами якого виконавець бере на себе обов'язок підготувати та надати необхідні процесуальні документи та здійснити представництво інтересів та захист прав підприємства - замовника в судових та інших органах по спору стосовно акта перевірки підприємства замовника працівниками Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, а також прийнятих повідомлень-рішень на підставі цього акта.

Згідно із пунктом 2 договору вартість робіт, обумовлених у пункті 1, визначається та зазначається сторонами в актах прийому-передачі виконаних робіт в залежності від кількості витраченого часу на виконання послуг за результатами роботи за кожні 6 місяців. Вартість 1 години роботи згідно прейскуранта послуг виконавця складає 223, 56 грн., в тому числі ПДВ 37, 26 грн.

Фактичне виконання умов вказаних вище договорів про надання юридичних послуг підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та звітами про виконані роботи, у яких зазначено перелік послуг, передбачених договорами, та вказано період, за який надано послуги, та їх вартість.

Звіти про виконані роботи за договором б/н від 09 липня 2008 року про надання юридичних послуг ТОВ «Юртрансервіс» містять інформацію про надані позивачу юридичні послуги, що полягали у розгляді, визначенні на відповідність діючому законодавству та візуванні внутрішніх документів; участі у нарадах, переговорах, засіданнях комісій позивача; участі у судових засіданнях за участю ПАТ «Кременчуцький завод металевих виробів»; наданні усних консультацій з питань, пов'язаних з застосуванням податкового законодавства України, та по іншим питанням, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю замовника.

Контрагентом позивача виписано податкові накладні та рахунки на оплату юридичних послуг.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про протиправне збільшення позивачу сум грошових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є помилковими, оскільки встановлені під час проведення перевірки порушення платником податків, на думку контролюючого органу, спростовують реальне здійснення господарських операцій.

10. У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. При цьому зазначає, що касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас суди надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та прийняли законні і обґрунтовані рішення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

11.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

11.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

11.4. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

11.5. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

11.6. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

11.7. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

12. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

14. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

15. Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

21. Судами попередніх інстанцій правильно не прийнято до уваги посилання Управління на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, оскільки такий акт є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам.

22. Також обґрунтованим є й відхилення доводів відповідача щодо окремих недоліків заповнення товарно-транспортної накладної, оскільки сукупність доказів у даній справі з приводу фактичної поставки зварювального дроту від ТОВ «Промтехсервіс» у січні 2014 року спростовує висновки щодо безтоварності даної операції.

23. Що ж до відсутності належного сертифікату якості на товар, то слід зазначити, що такий документ не є документом податкового (бухгалтерського) обліку, а отже неподання його платником податків, у даному випадку, не є обставиною, що може нівелювати право на формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість та формування витрат.

24. Стосовно витрат позивача на оплату юридичних послуг, то судами встановлено, що вони здійснені для провадження господарської діяльності позивача; у перевіряємому періоді в штаті Товариства була відсутня посада юрисконсульта, що підтверджується штатними розкладами з 01 січня 2010 року, з 01 жовтня 2013 року, з 01 січня 2014 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

26. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

27. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

28. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у справі №816/217/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду