Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа №807/2322/15

адміністративне провадження №К/9901/22864/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року (колегія суддів у складі: Рейті С.І., Гаврилко С.Є., Луцович М.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Гудима Л.Я.) у справі № 807/2322/15 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Державної інспекції України з питань праці, Державної служби України з питань праці про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

установив:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Державної інспекції України з питань праці, Державної служби України з питань праці, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції України з питань праці від 28 жовтня 2015 року № 262-К «Про звільнення ОСОБА_1»;

поновити його на роботі на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області та зобов'язати внести до трудової книжки відповідний запис;

стягнути з Державної служби України з питань праці (правонаступника Державної інспекції України з питань праці) середній заробіток за час вимушеного прогулу;

визнати протиправними дії голови Державної служби України з питань праці Чернеги Р.Т. та виконуючого обов'язки начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Дороша Б.В. під час застосування до позивача положень статті 49-2 Кодексу законів про працю України в частині пропонування йому належної роботи;

визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці в частині невиконання обов'язку правонаступника щодо продовження дії трудового договору позивача в новоутвореному Управлінні Держпраці у Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області та Державної інспекції України з питань праці.

Не погоджуючись із зазначеними судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся із касаційної скаргою, в якій просить скасувати такі рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що суди неправильно ототожнили поняття «реорганізація» та «ліквідація» органу державної влади та їх правові наслідки. Припинення юридичної особи внаслідок її реорганізації не є підставою для закриття провадження в адміністративній справі, а доказів настання юридичного факту ліквідації до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області та Державної інспекції України з питань праці суди не встановили. Звертає увагу на те, що апеляційним судом застосовано положення статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка на час спірних правовідносин мала іншу редакцію.

Від Державної служби України з питань праці надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, як законні й обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи про припинення Державної інспекції України з питань праці та Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, то такі юридичні особи позбавлені адміністративної процесуальної правоздатності і не можуть бути учасниками справи.

Апеляційний суд додатково зазначив, що Державна інспекція України з питань праці та Територіальна державна інспекція з питань праці у Закарпатській області ліквідовані.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і покладено на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Управління Держпраці у Закарпатській області, реорганізувавши шляхом злиття Територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Закарпатській області і Територіальну державну інспекцію з питань праці у Закарпатській області.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18 січня 2016 року внесено запис про припинення юридичної особи Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, а 20 жовтня 2016 року - внесено запис про припинення юридичної особи Державної інспекції України з питань праці.

Зазначені обставини і стали підставою для постановлення судами ухвали, що оскаржується. Водночас, судами не враховано наступного.

За змістом частин першої та другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пунктами 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади у разі злиття органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.

Отже, ліквідація є однією із форм припинення діяльності юридичної особи (у даному випадку - органу державної влади) без переходу її прав і обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб. У разі ж покладення виконання завдань та функцій ліквідованого органу державної влади на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Державна інспекція України з питань праці та її територіальні органи були припинені шляхом реорганізації (злиття), внаслідок чого функції цього органу державної влади покладено на Державну службу України з питань праці, а функції Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області - на Управління Держпраці у Закарпатській області.

З огляду на відсутність встановленого факту ліквідації Державної інспекції України з питань праці та Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 157 КАС України правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

При цьому, із оскаржуваних судових рішень не вбачається, в частині яких саме із заявлених позивачем позовних вимог суди визнали за необхідне закрити провадження у справі.

Єдиною вимогою, яка стосувалася припиненої юридичної особи, була вимога про визнання протиправним і скасування наказу Державної інспекції України з питань праці від 28 жовтня 2015 року № 262-К про звільнення позивача з роботи.

Однак, суди залишили поза увагою те, що при вирішенні публічно-правового спору така позовна вимога є первинною у відношенні до решти вимог, які є похідними.

Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі позивача, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Суди неправильного застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені у цій справі судові рішення - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді В.М. Бевзенко

О.В. Білоус