Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №161/11627/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 вересня 2018 року

справа №161/11627/17

адміністративне провадження №К/9901/2142/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (судді - Костів М.В., Бруновська Н.В., Шпвель Р.М.) у справі №161/11627/17 за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся в суд з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - управління Пенсійного фонду, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо справляння (вирахування) зі сум довічного грошового утримання податку з доходів фізичних осіб як учасника бойових дій, зобов'язати управління Пенсійного фонду провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу за період з 01 липня 2016 року та надалі здійснювати виплату позивачу, як судді у відставці та учаснику бойових дій, належне щомісячне довічне грошове утримання без справляння (вирахування) податку з доходів фізичних осіб.

Позов мотивований тим, що пенсія, так само як і щомісячне довічне грошове утримання, є за своєю правовою природою взаємопов'язаними та рівнозначними формами соціального забезпечення, які виплачуються пенсіонерам, в тому числі суддям у відставці, як застрахованим особам, із Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи рівнозначність зазначених правових категорій відповідачем у справі безпідставно відраховано з щомісячного довічного грошового утримання позивача у справі, як учасника бойових дій, податку з доходів фізичних осіб.

17 серпня 2017 року постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області (суддя - Пушкарчук В.П.) позов задоволений, визнані протиправними дії відповідача щодо справляння (вирахування) податку з доходів фізичних осіб із сум щомісячного довічного грошового утримання позивача, як учасника бойових дій та зобов'язано відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу за період з 01 липня 2016 року та надалі здійснювати йому виплату, як судді у відставці та учаснику бойових дій, належного щомісячного довічного грошового утримання без справляння (вирахування) податку з доходів фізичних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції застосував положення підпункту 164.2.19 пункту 164 статті 164 Податкового кодексу України, пункту 18 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3552-ХІІ (далі - Закон № 3552-ХІІ), положення Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, положення статей 22, 64 Конституції України, визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача, який має право на перерахунок належного йому щомісячного довічного грошового утримання без справляння (вирахування) податку з доходів фізичних осіб.

15 листопада 2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2017 року, прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що законодавцем свідомо відокремлено поняття «пенсія» від «довічного грошового утримання» щодо пільг, передбачених абзацом другим підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

У січні 2018 року позивачем подано касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій із посиланням на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, скаржник у справі просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідачем наданий відзив на касаційну скаргу позивача, в якому управління Пенсійного фонду повністю погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, просить залишити постанову цього суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

01 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду (судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М., Стародуб О.П.) поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі за скаргою позивача, справу витребувано з суду першої інстанції.

13 березня 2018 року справа надійшла на адресу Верховного Суду.

15 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяви суддів Анцупової Т.О., Кравчука В.М., Стародуба О.П. про самовідвід, відведено цих суддів від участі у розгляді касаційної скарги.

17 серпня 2018 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено на суддів Ханову Р.Ф. (головуючий суддя), Гончарову І.А., Олендера І.Я.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

ОСОБА_1 є суддею у відставці, що підтверджується копією наявного в матеріалах посвідчення № НОМЕР_2, та учасником бойових дій, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 02 березня 1998 року.

10 червня 2017 року позивач звернувся до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області із зверненням щодо раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання.

Листом № 306/П-01 від 27 червня 2017 року відповідач повідомив позивача про те, що суми щомісячного довічного грошового утримання, призначені учасникам бойових дій у період Другої світової війни, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», отримуваних з Пенсійного фонду України у розмірі, що перевищують три розміри мінімальної заробітної плати, підлягають оподаткуванню на загальних підставах. Справляння податку з доходів фізичних осіб з 01 січня 2017 року здійснюється з пенсійних виплат, що перевищують 12470 грн., у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить з наступного.

Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VIІ) Податковий кодекс України доповнений новим підпунктом 164.2.19 такого змісту: « 164.2.19. суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати», тобто зазначені доходи включені до бази оподаткування.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону 1166-VIІ указані зміни набрали чинності з 1 липня 2014 року.

Отже, з 1 липня 2014 року підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач у справі, є учасником бойових дій, на якого поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В той же час, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, не ототожнюються поняття «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання». В тому числі, це вбачається зі сполучника «або», який поєднує поняття «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання» у абзаці першому підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Зазначений сполучник підкреслює взаємовиключення предметів, явищ.

До такого ж висновку можна прийти аналізуючи розділ 10 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», в якому передбачається, що судді, який вийшов у відставку виплачується пенсія або щомісячне довічне грошове утримання.

Таким чином, помилковим є посилання позивача у справі на те, що пенсія, так само як і щомісячне довічне грошове утримання, є за своєю правовою природою взаємопов'язаними та рівнозначними формами соціального забезпечення, оскільки зазначені явища є взаємовиключними.

Абзацом другим підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України чітко передбачено, що положення цього підпункту не застосовується лише до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, враховуючи те, що щомісячне довічне грошове утримання позивача, перевищує 10 000 гривень на місяць, частина перевищення є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а Управління набуває статусу податкового агента, Суд, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що дії відповідача щодо утримання податку є правомірними, тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2018 року у справі №1-6/2018р щодо визнання такими, що не відповідають Конституції України положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не є підставою для скасування судових рішень та визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду щодо оподаткування призначеного щомісячного довічного грошового утримання, оскільки відповідно до рішення положення статті 164 Податкового кодексу України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі №161/11627/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер