ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №560/1936/19

адміністративне провадження №К/9901/34832/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат» до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в особі Управління державної виконавчої служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Арбітражний керуючий Ярош Василь Юрійович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Електроремсервіс», про визнання протиправною та незаконною бездіяльності, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.08.2019 (суддя Петричкович А.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 (колегія суддів у складі Охрімчук І. Г., Смілянця Е. С., Капустинського М. М.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У липні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Полонський гірничий комбінат» (далі - позивач, ПАТ «Полонський ГК») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в особі Управління державної виконавчої служби (далі - відповідач, ГТУЮ у Хмельницькій області в особі УДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Арбітражний керуючий Ярош В. Ю., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Електроремсервіс» (далі - ТОВ «Електроремсервіс»), в якому просило визнати протиправною і незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Кота А. М. з 11.03.2016 в частині не виведення із зведеного виконавчого провадження і не закінчення виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.12.2013 у справі № 924/1389/13 з підстав його повного виконання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що виконавче провадження за рішенням Господарського суду у Хмельницькій області від 18.12.2013 у справі № 924/1389/13 є виконаним з часу винесення постанови державного виконавця від 10.03.2016, що встановлено судовими рішеннями трьох інстанцій. Позивач звертався із заявою до державного виконавця з клопотанням про виведення із зведеного провадження, виконавчого провадження саме рішення господарського суду у вказаній справі, а також про закінчення виведеного виконавчого провадження із зведеного у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі з 10.03.2016. Однак, відповідь від державного виконавця на зазначений лист-звернення не надійшла, виконавче провадження в частині виконання рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1389/13 не закінчене.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 07.08.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність ГТУЮ у Хмельницькій області в особі УДВС щодо невирішення заяви ПАТ «Полонський ГК» від 30.10.2018 № 924/1389/13-39; зобов`язав ГТУЮ у Хмельницькій області в особі УДВС надати ПАТ «Полонський ГК» відповідь на заяву від 30.10.2018 № 924/1389/13-39 по суті з урахуванням обставин, встановлених цим судовим рішенням. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Судові рішення мотивовано тим, що сторонами і стягувачем, який є третьою стороною у цій справі, доказів фактичного виконання рішення суду згідно з виконавчим документом суду не надано.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.

Позиція інших учасників справи

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ПАТ «Полонський ГК» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.08.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03.06.2020 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 18.12.2013 стягнув на користь ТОВ «Електроремсервіс» з ПАТ «Полонський ГК» 206 950,01 грн - основної заборгованості, 17 707,98 грн - пені, 5063,90 грн - 3 % річних, 4594,47 грн - витрат зі сплати судового збору.

08.01.2014 Господарський суд Хмельницької області видав наказ про стягнення з боржника вказаних коштів, з виконання якого 20.08.2015 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 48507966.

18.12.2015 постановою державного виконавця виконавче провадження № 48507966 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 47533673, у якому об`єднано виконання судових рішень щодо стягнення коштів з одного й того самого боржника - ПАТ «Полонський ГК».

Під час виконання зазначеного рішення господарського суду державним виконавцем 10.03.2016 винесено постанову у виконавчому провадженні № 47533673 про передачу стягувачу (ТОВ «Електроремсервіс») нереалізованого відсіву фракції 0-5 в кількості 40 191,49 т по 5,83 грн за 1 т на загальну суму 234 316,36 грн, належного ПАТ «Полонський ГК».

10.03.2016 державним виконавцем складено акт передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно якого передається в рахунок погашення боргу в сумі 234 316,36 грн нереалізований відсів фракції 0-5 в кількості 40191,49 т по 5,83 грн за 1 т, належний ПАТ «Полонський ГК».

20.04.2017 державним виконавцем направлено боржнику ПАТ «Полонський ГК» вимогу виконавця № 4913, в якій вказано 24.10.2017 забезпечити вільний доступ до відсіву фракції 0-5, його навантаження та безперешкодне вивезення за межі території для передачі в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Електроремсервіс» згідно постанови про передачу нереалізованого майна в рахунок погашення боргу від 10.03.2016.

20.04.2018 державним виконавцем направлено боржнику ПАТ «Полонський ГК» вимогу виконавця № 1590, в якій вказано з 25.04.2018 забезпечити вільний доступ до відсіву фракції 0-5, що підлягає передачі в рахунок погашення заборгованості на користь ТОВ «Електроремсервіс» згідно постанови від 10.03.2016 та забезпечити вільний вивіз його на користь стягувача та контроль (зважування) відвантаженого відсіву.

Листом від 23.04.2018 № 924/1389/13-19 ПАТ «Полонський ГК» у відповідь на вимогу державного виконавця від 20.04.2018 № 1590 повідомив, що боржник не може виконати цю вимогу без винесення з цього приводу судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, відповідної ухвали.

В подальшому позивач звернувся до державного виконавця Кота A. M. із заявою від 30.10.2018 № 924/1389/13-39 про закінчення виконавчого провадження, в якій просив вивести із зведеного виконавчого провадження виконавче провадження з виконання рішення господарського суду від 18.12.2013 у справі № 924/1389/13, а також закінчити виконавче провадження на виконання рішення господарського суду від 18.12.2013 у справі № 924/1389/13, як фактично виконаного у повному обсязі з 10.03.2016. У заяві зазначає, зокрема, що у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 (залишеній без змін постановою Верховного Суду від 12.04.2018) вказано, що постанова державного виконавця про передачу майна стягувачу та відповідний акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на майно, і виконавче провадження у цій частині є виконаним з часу винесення вказаної постанови і стягувач не обмежений у праві оформлення власності на це майно після її винесення.

Державний виконавець заяву позивача від 30.10.2018 № 924/1389/13-39 по суті не вирішив.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у пункті 50 постанови Верховного Суду від 19.07.2018 по справі № 924/1389/13 зазначено про те, що судами попередніх інстанцій не встановлено чому, починаючи з дати винесення постанови від 10.03.2016 та акту від 10.03.2016 про передачу стягувачу в рахунок погашення боргу нереалізованого відсіву фракції 0-5 в кількості 40191,49 т, не відбулось фактичного виконання рішення, чи пов`язано це з бездіяльністю державного виконавця, не враховано перебування ПАТ «Полонський ГК» у процесі банкрутства. Справу № 924/1389/13 вирішено передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Відповідно до ухвали Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2018 у справі № 924/1389/13, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018, провадження за скаргою ПАТ «Полонський ГК» (вих. № 924/1389/23-07 від 15.12.2017) у зведеному виконавчому провадженні № 47533673 за наказом, виданим господарським судом Хмельницької області у справі № 924/1389/13 про визнання бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, щодо не закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання рішення суду неправомірною та зобов`язання державного виконавця закінчити виконавче провадження у зв`язку з його фактичним виконанням, закрито.

Згідно з пунктом 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 924/1389/13 результат розгляду скарги ПАТ «Полонський ГК» на відповідну бездіяльність державного виконавця матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах цього зведеного виконавчого провадження.

Пунктом 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 924/1389/13 стверджено, що скарга ПАТ «Полонський ГК» на бездіяльність державного виконавця у справі щодо невжиття ним дій із закінчення виконавчого провадження стосується судового оскарження бездіяльності державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, і відповідно до частини першої статті 287 КАС України підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі № 560/191/19, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019, позовну заяву ПАТ «Полонський ГК» повернуто позивачеві з підстав невиконання ухвали суду про залишення позову без руху, з наданням часу для усунення недоліків позову.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що дотримання строків звернення до суду з даним позовом позивач обґрунтовує отриманням ним 26.06.2019 ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 560/191/19, про що вказує у позові, тому зазначає, що про кінцеве судове рішення у справі № 560/191/19 ПАТ «Полонський ГК» дізнався не раніше 26.06.2019, згідно з інформацією Укрпошти, а до суду позов поступив 01.07.2019. З урахуванням також постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 924/1389/13 від 15.05.2019, позивач вважає, що не пропустив строк звернення до суду, який визначений частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідач ставив питання щодо закриття провадження у справі, але судом першої інстанції не встановлено підстав, які визначені статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням обставин, встановлених судом у цій адміністративній справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною сьомою статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 62 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV, який був чинним на час винесення державним виконавцем акту та постанови від 10.03.2016), майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини дев`ятої статті 62 Закону № 606-XIV майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Водночас, згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII закінчення виконавчого провадження пов`язано із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами і стягувачем, який є третьою стороною у цій справі, доказів фактичного виконання рішення суду згідно з виконавчим документом суду не надано.

Відповідно до письмових пояснень відповідача від 05.08.2019 № 4175, боржником (ПАТ «Полонський ГК») на підставі акта від 10.03.2016 самостійно здійснювалась часткова передача майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості у вересні 2016 року (423,4 т). Також, відповідно до повідомлення боржника (ПАТ «Полонський ГК») від 12.04.2018 вих. № 2, за період з 01.02.2018 по 12.04.2018 було відпущено 8831,9 т згідно з виконавчим провадженням № 48507966 від 20.08.2015.

Листом, адресованим директору ТОВ «Електроремсервіс» від 30.08.2017 стверджено про отримання за судовим рішенням 424,3 т відсіву на суму 2473,67 грн.

Проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пояснення про відпуск 8831,9 т відсіву без належних доказів на його підтвердження, як і лист, адресований директору ТОВ «Електроремсервіс» від 30.08.2017, не є належними доказами. Разом з тим, суд першої інстанції неодноразово вимагав у відповідача докази на підтвердження виконання рішення суду, в тому числі його часткового виконання, однак відповідач їх фактично не надав. Тобто, судом не встановлено факту виконання, в тому числі часткового, рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.12.2013 у справі № 924/1389/13.

При цьому, пунктом 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 924/1389/13 стверджено, що результат розгляду скарги ПАТ «Полонський ГК» на відповідну бездіяльність державного виконавця матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що виконання судового рішення стягувача ТОВ «Електроремсервіс» не повинно порушувати права інших стягувачів у зведеному виконавчому провадженні, і це виконання повинно бути реальним та підтвердженим доказами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем було складено акт від 10.03.2016, який згідно з частиною дев`ятою статті 62 Закону № 606-XIV має складатись за фактом передачі майна, проте в подальшому (у 2017 та 2018 роках) державним виконавець надсилалися позивачу вимоги про забезпечення вільного доступу стягувачу до відсіву, що свідчить про невиконання рішення суду.

Також судами встановлено, що позивач не надає суду жодних доказів виконання рішення суду, оскільки вважає, що це встановлено судовими рішеннями у справі № 924/1389/13. Крім того, відповідно до листа позивача від 23.04.2018 № 924/1389/13-19 боржник не може виконати вимогу державного виконавця від 20.04.2018 № 1590 без винесення з цього приводу судом відповідної ухвали, і не вказується про безпідставність такої вимоги у зв`язку з виконанням рішення, не наводиться жодних доказів його виконання.

Згідно з Облікової картки на зведене виконавче провадження № 47533673, під № 241 рахується наказ 924/1389/13 від 08.01.2014, виданий Господарським судом Хмельницької області, сума що підлягає стягненню - 234 316,36 грн, стан ВП - відкрито, в графі «стягнено в процесі виконання» відомості відсутні.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження повного виконання позивачем рішення господарського суду Хмельницької області від 18.12.2013 у справі № 924/1389/13, з наступним оформленням ТОВ «Електроремсервіс» права власності на фракції 0-5 у кількості 40 191,49 т.

Посилання скаржника на те, що судовими рішеннями по справі № 924/1389/13, у тому числі постановою Верховного Суду від 12.04.2018, зроблено висновок про те, що виконавче провадження є виконаним з часу винесення постанови державного виконавця від 10.03.2016, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно встановив суд першої інстанції, у пунктах 27 та 33 вказаної постанови Верховного Суду зазначено, що як встановлено у оскаржуваних рішеннях, передача майна (відсів фракції 0-5 в кількості 40191,49 т по 5,83 грн за 1 т на загальну суму 234 316,36 грн) згідно постанови та акту проведена саме 10.03.2016, тобто наказ від 08.01.2014 № 924/1389/13 в частині стягнення боргу на користь позивача був у цій частині виконаний, тоді як, провадження у справі про банкрутство ПАТ «Полонський ГК» порушено ухвалою місцевого господарського суду лише 10.10.2016. Крім того, касаційний суд погоджується із висновками суду другої інстанції про те, що з урахуванням положення частини дев`ятої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що постанова державного виконавця про передачу майна стягувачу та відповідний акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на майно, виконавче провадження у цій частині є виконаним з часу винесення вказаної постанови і стягувач не обмежений у праві оформлення власності на це майно після її винесення.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, згідно з частиною сьомою статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 по справі № 800/448/15 також зазначив, що суд може відійти від наданої судами в межах розгляду іншої справи правової оцінки певних юридичних фактів, які мають значення для прийняття рішення.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач помилково ототожнив обставини, які встановлені судовим рішенням, із правовою оцінкою, наданою судом певному факту при розгляді іншої справи, та не врахував, що приписами частини сьомої статті 78 КАС України прямо зазначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача оскільки він фактично не виконав рішення господарського суду Хмельницької області від 18.12.2013 у справі № 924/1389/13, що було б підставою для закінчення цього виконавчого провадження.

При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що згідно з пунктом 3 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Таким чином, з урахуванням встановлення факту не вирішення по суті заяви позивача від 30.10.2018 № 924/1389/13-39, відповідно до вимог частини другої статті 9 КАС України, правомірно вийшов за межі позовних вимог, оскільки відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка полягала у не вирішенні звернення позивача.

Таким чином, колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

Також Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, в касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.08.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук ,

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду