ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №161/7302/17

адміністративне провадження №К/9901/18190/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №161/7302/17

за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними та скасування пункту постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Гудима Л.Я., суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року Департамент соціальної політики Луцької міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 3 постанови Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2017 ВП №53832275 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 12800 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постанова в частині стягнення виконавчого збору є неправомірною, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2017 у виконавчому провадженні №53832275 щодо стягнення з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради виконавчого збору в розмірі 12800 грн.

4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виконавчий лист виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області зобов`язує боржника вчинити дії щодо майна стягувача (виплатити), то в даному випадку підлягають застосуванню положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року скасовано постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2017 року, прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пункт 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2017 ВП №53832275 в частині стягнення виконавчого збору є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства України.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Департамент соціальної політики Луцької міської ради подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що стягнення виконавчого збору при примусовому виконанні судового рішення, боржником у яких виступає орган державної влади, не належить до компетенції органів Державної виконавчої служби.

IV. Позиція інших учасників справи

9. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року.

11. 07 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенку В.М. (головуючому судді), Шарапі В.М., Данилевич Н.А.

12. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 07 травня 2020 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 06 травня 2020 року №748/0/78-20.

13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 02 червня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 04 червня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

14. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 25 квітня 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №161/11123/14-а, що виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 13.01.2015.

15. Вказаним виконавчим листом зобов`язано Департамент соціальної політики нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову допомогу до 5 травня за 2011 рік у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - п`яти мінімальних пенсій за віком, визначених відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та виплаченої суми допомоги.

16. Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №53832275 від 25.04.2017 стягнуто з боржника - Департаменту соціальної політики Луцької міської ради виконавчий збір в розмірі 12 800 грн.

17. Вказаною постановою державного виконавця, боржнику надано строк протягом 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду.

18. Листом від 10.05.2017 Департамент соціальної політики Луцької міської ради повідомив державного виконавця про те, що стягувачу ОСОБА_1 проведено перерахунок недоплаченої грошової допомоги за 2014 рік відповідності до рішення суду. Розмір недоплаченої допомоги становить 4 345 грн. Виконання постанови суду в частині виплати допомоги ускладнюється у зв`язку з відсутністю коштів для виплати допомоги за 2014 рік. Виплата зазначеної допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, однак Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» коштів на виплату допомоги за минулі роки згідно рішень суду Департаментом не передбачено.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

19. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017)

Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (у редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для стягнення з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради виконавчого збору є невиконання ним рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії.

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що, незважаючи на те, що боржником є Департамент соціальної політики Луцької міської ради, тобто державний орган, вказаний виконавчий лист містить вимогу щодо зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення. Тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», а не Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

25. Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних норм матеріального права вже була висловлена в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 №703/1086/17, від 20.05.2020 №295/310/17 і колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від неї.

26. Ураховуючи наведене, Суд уважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач при стягненні з позивача виконавчого збору, діяв на підставі та в межах своїх повноважень.

27. Судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

28. У зв`язку з цим, відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

IХ. Судові витрати

28. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року в справі №161/7302/17 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С.А. Уханенко