Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2019 року

Київ

справа №820/6312/16

адміністративне провадження №К/9901/31186/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2017 року (Суддя: Спірідонов М.О.),

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року (Судді: Подобайло З.Г., Григоров А.М., Тацій Л.В.),

у справі № 820/6312/16

за позовом ОСОБА_2

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення від 02.09.2015 року та податкову вимогу від 21.01.2016 року № 151-23, -

В С Т А Н О В И В:

17.11.2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, Київська ОДПІ), в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.09.2015 року № 331-17, яким визначено до сплати суму транспортного податку за 2015 рік в розмірі 18 750 грн, та податкову вимогу від 21.01.2016 року № 151-23 на суму 18 750 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2017 року позов задоволений з підстав того, що транспортний засіб позивача не є об'єктом оподаткування в 2015 році, оскільки міською радою рішення від 21.01.2015 року, яким затверджено Положення про транспортний податок у м. Харкові прийнято з порушенням строку, встановленого пп. 12.3.4 п. 12.3 статті 12 ПК України для його прийняття.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року, залишено без змін постанову суду першої інстанції, з посиланням на те, що транспортний засіб позивача не є об'єктом оподаткування в 2015 році, оскільки транспортний засіб позивача в розумінні пп. 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України використовується більше 5 років. При цьому суд апеляційної інстанції вираховував цей термін з 01.01.2010 року по 31.12.2014 року, з врахуванням того, що сума транспортного податку повинна обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців.

Не погодившись з вищенаведеним рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, просив суд скасувати судові рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що під час розгляду справи судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, оскільки автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком в 2015 році в розумінні пп. 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. Рішення міської ради прийнято на виконання Закону України № 71-VIII, а у зв'язку з тим, що автомобіль позивача почав використовуватись з 29.09.2010 року (з дати державної реєстрації), то 5 років використання закінчується у вересні 2015 року. Отже відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення з визначенням до сплати суми транспортного податку за 9 місяців використання.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами, ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля Lexus LX 570, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 5663 см3, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , дата реєстрації транспортного засобу - 29.09.2010 року.

02.09.2015 року відповідачем на підставі пп.267.2 п.267.4 ст.267 ПК України прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 331-17, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік в розмірі 18 750 грн.

В подальшому прийнята податкова вимога № 151-23 про сплату боргу в розмірі 18 750 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення та вимога є предметом оскарження в даній справі.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким згідно зі статтею 267 ПК України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 ст. 267 цього Кодексу, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому згідно із пунктом 10.2 ст. 10 ПК України, у редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому, згідно пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

З огляду на викладене, оскільки рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 року № 1793/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 21 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування не може мати місце в 2015 році. Що спростовує посилання скаржника в касаційній скарзі на прийняття рішення в строк.

Крім цього суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.163 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Новий транспортний засіб - це транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію (пп. 14.1.124 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видано реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Тобто датою використання вважається дата реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Враховуючи вищезазначене, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом починаючи з 1 січня поточного року та включаючи місяць, у якому термін використання легкового автомобіля досягне п'яти років.

З матеріалів справи вбачається, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, датою реєстрації легкового автомобіля Lexus LX 570, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 5663 см3, що належить позивачу є 29.09.2010 р. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає вірними доводи касаційної скарги, що оскільки автомобіль позивача почав використовуватись з 29.09.2010 року (з дати державної реєстрації), то 5 років його використання закінчується 29.09.2015 року.

Суд апеляційної інстанції в цій частині дійшов помилкового висновку про те, що автомобіль позивача використовується більше п'яти років вирахувавши термін використання автомобіля з початку календарного року - 2010 (керуючись тим, що річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу), тобто з 01.01.2010 року по 31.12.2014 року, оскільки стаття 267.6.7 ПК України передбачає сплату транспортного податку за період з 1 січня року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг п'яти років.

Проте це не спростовує правильність висновків суду першої інстанції з мотивів, викладених судом.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко