Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.07.2019 року у справі №826/15278/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/15278/17

адміністративне провадження № К/9901/19060/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2019 (суддя - Чудак О. М. )

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 (головуючий суддя - Василенко Я. М., судді: Кузьменко В. В., Шурко О. І.)

у справі № 826/15278/17

за позовом ОСОБА_1

до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду позовом до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку від
05.12.2014 (форма Н-5);

- визнати протиправним та скасувати акт від 05.12.2014 № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2019, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Комісією при розгляді обставин нещасного випадку вірно установлено, що ОСОБА_2 допущено порушення пункту 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, що, в свою чергу, стало підставою для прийняття Комісією рішення згідно з пунктом 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, і визнано, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, так як вбачається порушення потерпілим службової дисципліни.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень). Рух справи в касаційній інстанції.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, уважає їх незаконними та необґрунтованими, а тому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій оскаржувані акти взагалі не досліджувались, оскільки обставини їх підписання іншим складом комісії, ніж визначений наказом Головного управління МВС України в м. Києві за 2014 рік №1032 не були перевірені судами.

Судами не було взято до уваги, що ОСОБА_2 був відкомандирований в зону проведення Антитерористичної операції до міста Слов'янськ, Донецької області для безпосередньої участі у проведені такої операції. Також, скаржник звертає увагу суду, що на момент загибелі ОСОБА_2 перебував на добовому чергуванні у місті Слов'янськ, Донецької області, на яке заступив 13 листопада 2014 року.

Проведеним розслідуванням нещасного випадку не було установлено порушення ОСОБА_2 умов добового чергування та несення вартової служби на час події. Окрім того, на ОСОБА_3, яка є свідком події, не було виявлено ніяких біологічних речовин (крові або тканин мозку) від ОСОБА_2. Судами попередніх інстанцій не було надано оцінки доводам позивача, що свідок ОСОБА_3 неодноразово змінювала показання у ході досудового розслідування кримінального провадження за №12014050510003976, а докази з цього приводу суди досліджували вибірково та не взяли до уваги жодні з показань за протоколами допитів. Комісія відповідача не мала доступу на законних підставах до матеріалів кримінального провадження та зробила свої висновки та прийняла рішення без будь-яких доказів. Свідок ОСОБА_3 не була допитана судами в якості свідка, також судами не були досліджені всі докази. Відповідач у своєму висновку зазначив про наявність причино-наслідкового зв'язку між порушенням дисципліни та пораненням ОСОБА_2, посилаючись на те, що останнім було порушено п. 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю. Однак, у відповідача не було доказів і судам таких доказів не було представлено, які б вказували на те, що кульове поранення голови ОСОБА_2 завдано зі зброї АКМ №НП 2546 або аналогічної, що зброя ОСОБА_2 була знята із запобіжника. Крім того, згідно висновку експерта № 386 від 24 листопада 2014 року на автоматі АКМ №НП 2546 не було виявлено слідів рук та ніг, а згідно висновку експерта №131/к від 26 квітня 2018 року, не було встановлено калібру снаряду, яким було завдано вогнепальне поранення ОСОБА_2.

Відповідачем подано пояснення на касаційну скаргу, в яких останній, посилаючись на обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 826/15278/17.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи, на підставі Рішення зборів суддів Верховного Суду від 21 вересня 2020 року №12, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Яковенка М. М., та Розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року №1788/0/78-20, адміністративна справа №826/5278/17 була передана на розгляд колегії суддів: Мацедонської В. Е. (суддя-доповідач), Данилевич Н. А., Шевцова Н. В.

ІІ. УСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.03.1991.

Згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.

Києві від 30.09.2014 № 198 о/с дск на період з 30.09.2014 по 21.10.2014 в зону проведення антитерористичної операції до міста Слов'янська Донецької області відряджено працівників батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Січ", підпорядкованого Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, у тому числі міліціонера взводу № 1 рядового міліції ОСОБА_2, який отримав табельну вогнепальну зброю ПМ № НОМЕР_2 та автоматичну зброю АКМ 7,62 мм № НОМЕР_3.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 21.10.2014 № 235 о/с дск термін відрядження працівників батальйону "Січ" продовжений до 15.11.2014.

14.11.2014 до відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.

Києві надійшла інформація про загибель в місті Слов'янськ Донецької області міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Січ" рядового міліції ОСОБА_2.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 19.11.2014 № 1032 створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку (Комісія).

05.12.2014 Комісією складено акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 14.11.2014 об 08:50 год., за формою Н-5 (акт розслідування).

В акті розслідування зазначено, що 14.11.2014 о 08:50 год. в кімнаті АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_2 з вогнепальним пораненням голови.

Із пояснення свідка ОСОБА_3 відомо, що 14.11.2014 з 08:00 год. ОСОБА_2 вдягнений та озброєний для несення служби, декілька разів заходив в кімнату до ОСОБА_3 та розмовляв з нею. Зайшовши до кімнати востаннє, ОСОБА_2 присів на ліжко тримаючи у руках автомат АКМ. В подальшому ОСОБА_3 почула постріл і, повернувшись, побачила, як ОСОБА_2 падає на підлогу. Вона вибігла на вулицю і покликала на допомогу.

Слідчо-оперативною групою Слов'янського МВ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області проведено огляд кімнати АДРЕСА_1 та вилучено автомат АКМ НОМЕР_3, одну гільзу, магазин з 29 патронами та зроблено змиви зі стіни бурого кольору.

Комісією встановлено, що причиною нещасного випадку є порушення ОСОБА_2 вимог пункту 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 657.

Згідно висновків Комісії, нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

05.12.2014 начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Терещуком О. Д. затверджено акт № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру, за формою НТ.

В акті № 110 заначено, що медичний висновок про наявність у крові ОСОБА_2 алкоголю чи інших наркотичних речовин буде наданий при надходженні інформації від Слов'янського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

Вказаним актом № 110 затверджено висновки Комісії, а саме, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від
23.09.1999 №1105-XIV (далі - ~law16~).

~law17~ визначено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

6. Підзаконний нормативно-правовий акт, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України - є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (надалі - Порядок №1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

На підставі пункту 2.1. розділу 2 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Згідно з пунктом 2.2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Пункт 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, визначає, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Згідно пункту 3.8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю; скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

Згідно з пунктом 3.12 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров'я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Згідно з пунктом 3.14 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Відповідно до пункту 3.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби під час: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни; проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; подання підрозділом шефської допомоги; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов'язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов'язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища; прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням керівника; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

Згідно з пунктом 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах частини другої пункту 3.11 Порядку, визнаються пов'язаними з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування.

Випадки загибелі працівників органів Міністерства внутрішніх справ України підпадають під проведення спеціального розслідування, проведеного згідно пункту 4 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, де зазначається один з таких висновків про нещасний випадок (у тому числі поранення): нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків; нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків; нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю. Також оформлюються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, в тому числі акт за формою Н-1 або НТ в двох примірниках - пункти 3.8-3.12 (пункт 4.6 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України).

Пунктом 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - передбачено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9,3.10,3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

7. Інструкція із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №657, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.09.2011 за №1125/19863

Вказана Інструкція визначає систему заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки особового складу органів внутрішніх справ, запобігання загибелі, пораненням та травмуванню працівників міліції та інших осіб під час поводження з вогнепальною зброєю працівниками міліції.

Розділом IV Інструкції із заходів безпеки при проводженні з вогнепальною зброєю встановлено заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю під час несення служби.

Пунктом 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при проводженні з вогнепальною зброєю встановлено, що категорично забороняється вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо в застосуванні чи використанні зброї немає необхідності. Недбале або необережне поводження зі зброєю, особливо якщо патрон знаходиться в патроннику, може призвести до випадкового пострілу.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 допущено порушення пункту 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, що, в свою чергу, стало підставою для прийняття Комісією рішення згідно з пунктом 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, та визнано, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, так як вбачається порушення потерпілим службової дисципліни.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у цій ситуації наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між порушенням службової дисципліни та пораненням, що призвело до загибелі військовослужбовця ОСОБА_2.

Проте, судами попередніх інстанцій не було досліджено питання та не надано відповідної оцінки тому, що наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 19.11.2014 №1032 було створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку та визначено її склад, проте, оскаржуваний Акт розслідування нещасного випадку від 05.12.2014 (форма Н-5) та Акт від 05.12.2014 № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ) були підписані іншими особами. Крім того, протокол засідання комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.11.2014, від 20.11.2014, на якому вирішувалось питання щодо організації спеціального розслідування нещасного випадку та розподіл обов'язків між членами комісії, також підписано двома особами, як членами комісії, однак згідно з наказом №1032 від 19.11.2014 вони до неї не входять.

Зважаючи на те, що в силу п. 4.6. Порядку №1346 акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування, судами попередніх інстанцій не досліджено питання непідписання оскаржуваних актів членами комісії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а проставлення підписів інших осіб, а також не досліджено питання наявності або відсутності окремої думки зазначених членів комісії.

Також, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання, чи перебував ОСОБА_2, в момент загибелі, на добовому чергуванні у місті Слов'янськ, Донецької області, на яке заступив 13 листопада 2014 року. Враховуючи, що відповідач в якості причин нещасного випадку зазначає порушення ОСОБА_2 п. 8.2. розділу IV Інструкції №657, який регламентує заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю під час несення служби, судами не перевірено, чи перебував ОСОБА_2 протягом 13-14.11.2014 на добовому чергуванні, чи видавалась йому зброя, чи поверталась вона після чергування, чим це підтверджується згідно з вимогами законодавства.

Крім того, на вимогу ухвали суду першої інстанції від 26.09.2018 не надано до суду всіх матеріалів, що долучені до акту розслідування, зокрема, протоколу проведення слідчого експерименту, протоколів допиту свідків, які також стали підставою для прийняття оскаржуваних актів.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, згідно з частиною 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень)докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених частиною 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи вищенаведені норми, убачається, що кодексом розподілено обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачено активну роль суду в процесі збору доказів.

Вищенаведені статті спрямовані на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

У свою чергу, суд не є пасивним спостерігачем за тим, що подають особи, які беруть участь у справі, на обґрунтування своїх вимог.

Щоб правильно встановити фактичні обставини справи, суд, відповідно до ст. 77 КАС України, наділено повноваженням збирати та оцінювати докази.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на суд обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, наскільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, всупереч вищенаведеним нормам, при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій: 1) не було досліджено та надано відповідної оцінки тому, що наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 19.11.2014 року №1032 було створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку та визначено її склад, проте, оскаржуваний Акт розслідування нещасного випадку від
05.12.2014 (форма Н-5) та Акт від 05.12.2014 № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ) були підписані іншими особами; 2) не було установлено, чи перебував ОСОБА_2, в момент загибелі, на добовому чергуванні у місті Слов'янськ, Донецької області на яке заступив 13 листопада 2014 року, чи отримував вогнепальну зброю; 3)не вирішено питання щодо відсутності всіх матеріалів, що долучаються до акту розслідування та не зазначено про можливість прийняття відповідачем оскаржуваних актів за відсутності таких матеріалів, виходячи з того, що відповідач при прийнятті актів мав діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, неповне з'ясування судом дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухваленого рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Ураховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

V. Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова