Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.12.2020 року у справі №814/2498/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 814/2498/16

адміністративне провадження № К/9901/30107/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування наказу від 07.11.2016 №303о/с в частині звільнення позивача, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративною суду від 10 січня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Гордієнко Т. 0.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративною суду від 17 травня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - О. В. Лук'янчук, суддів: Градовського Ю. М., Кравченка К. В. ),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу № 303 о/с від 07.11.2016, в частині його звільнення, в зв'язку зі скороченням штатів, поновлення на службі в поліції, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що його повинні були залишити на службі в поліції з призначенням на посаду, рівнозначну раніше займаній посаді відповідно до п. 2, 5 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію" з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків, кваліфікації та досягнень у службовій діяльності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративною суду від 10 січня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ №303 о/с від 07.11.2016 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 за п. 4 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновлено майора поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді виконуючого обов'язки оперуповноваженого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 08.11.2016.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за нас вимушеного прогулу з 08.11.2016 року по
10.01.2017 року у сумі 6365,60 грн., без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 5844,19
гривень.

4. Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що трудові гарантії позивача були порушені, у зв'язку з чим повинні бути відновлені шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишено без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративною суду від 10 січня 2017 року залишено без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7.26 червня 2017 року Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (касатор) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративною суду від 10 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративною суду від 17 травня 2017 року у справі №814/2498/16, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

9. У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.

Рух адміністративної справи y суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Вищого адміністративною суду України від 17 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 для розгляду справи № 814/2498/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А. В., судді: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2020 справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів та призначено до попереднього розгляду в суді касаційної інстанції.

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема відповідач вказує, що позивач не отримав позитивного рішення за результатами тестування, тому є таким, що не пройшов добір на вакантну посаду постійного штату, відповідно Головне управління Національної поліції в Миколаївській області не має можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу та пропонувати йому вакантні посади в інших структурних підрозділах Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Крім того відповідач вказує, що при вирішенні справи судами попередніх інстанцій було здійснено невірний розрахунок суми грошового забезпечення, яка підлягає, на думку відповідача, стягненню на користь позивача з посиланням на Постанову KM України №100 від 08.02.95 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 5 о/с від 07.11.2015 відповідно до п.п. 9, 12 розділу 11 Закону України "Про Національну поліцію" призначено на посади прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування з 07.11.2015, зокрема, ОСОБА_1, який мав спеціальне звання майор міліції, виконуючим обов'язки оперуповноваженого Заводського відділу поліції, присвоївши йому звання майор поліції.

13. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 130о/с від 14.06.2016 позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України "Про Національну поліцію".

14. Постановою Миколаївського окружного адміністративною суду по справі №814/1364/16 від 18.08.2016 наказ № 130 о/о від 14.06.2016 скасовано та поновлено позивача на посаді. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративною суду від 14.12.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

15. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївський області №246 о/с від 02.09.2016 скасовано пункт наказу ГУНП в Миколаївський області №130 о/с від 14.06.2016 в частині звільнення відповідно до п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України "Про Національну поліцію" та поновлено на посаді позивача.

16. Наказами Голови Національної поліції України від 28.04.2016 №360 "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївський області" та Головного управління Національної поліції в Миколаївський області від 31.05.2016 № 440 "Про організаційно штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївський області були скасовані всі тимчасові штати ГУНП в Миколаївській області та скорочені всі посади, в тому числі й та, яку обіймав позивач, i оголошені постійні штати ГУНП.

17.06 вересня 2016 року позивача письмово попередили про наступне звільнення та роз'яснили положення ст.49-2 Кодексу Законів про працю України.

18. Наказом ГУ НП в Миколаївський області №303 о/с від 07.11.2016 позивач звільнений з посади виконуючого обов'язки оперуповноваженого Заводського відділу поліції за п. 4 ч. ст.77 Закону №580 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних з заходів), незгода з яким стала підставою звернення до суду.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Конституція України від 28 червня 1996 року

19.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19.2. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

20. Кодекс законів про працю України

20.1. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

20.2. За правилами пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації', реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

20.3. Звільнення з підстав, передбачених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

20.4. Відповідно до статті 49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації' виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається зa допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

20.5. Відповідно до ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий опір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

21.3акон України "Про Національну поліцію"

21.1. Відповідно до статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

21.2 Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-кому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячною строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена i якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до статті 68 Закону України "Про Національну поліцію".

21.3. Відповідно до статті 58 Закону України "Про Національну поліцію", призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

21.4. Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 62 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального га правового захисту, передбаченими пункту 5 частини 10 статті 62 Закону України "Про Національну поліцію" та іншими актами законодавства.

22. Наказ Міністерства внутрішніх справі України від 06.04.16 №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання".

22.1. Відповідно до п. 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за неповний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Оцінюючи обґрунтованість поданої' касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

24. За загальним правилом, під час вирішення адміністративних спорів, пов'язаних з проходженням публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів, у цьому випадку Закону України "Про Національну поліцію". Але, y випадках не врегульованих спеціальним законодавством, підлягає застосуванню трудове законодавство.

25. Положенням спеціального законодавства, a саме нормами Закону України "Про Національну поліцію", не врегульовано процедуру звільнення поліцейського в зв'язку зі скороченням чисельності штату, та дотримання трудових гарантій поліцейського, а тому суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин окремі положення Кодексу Законів про працю (субсидіарне законодавство).

26. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються у тому числі і на поліцейських.

27. У разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами усіх складі за посадами, спеціальністю кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

28. Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами оправи, наказами голови Національної поліції України від 28.04.2016 №360дск "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Миколаївській області" та т. в. о. начальника ГУНП в Миколаївській області від 31.05.2016 №440док "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Миколаївській області" були скасовані всі тимчасові штати ГУНП в Миколаївській області та скорочені всі посади, в тому числі і посада, яку обіймав до звільнення позивач, і оголошені постійні штати ГУНП.

29. Разом з тим, Верховний Суд підтримує позицію судів першої та апеляційної інстанцій та вказує на те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази скорочення штатів та саме посади позивача. Так, відповідачем надано перелік змін у штатах ГУ НП B Миколаївській області, в якому зазначено, що скорочуються вci посади, однак не надано новий перелік посад ГУ НП в Миколаївської області, який би підтверджував, що посада позивача в новому переліку посад відсутня.

30.3 матеріалів справи слідує, що на вимогу суду апеляційної інстанції відповідач надав звіт про добір на службу та рух кадрів в ГУНП в Миколаївській області, якій свідчить, що штатна чисельність посад у кримінальній поліції складає 522 особи, з яких 112 посад вакантні, що складає 21,5%. При цьому, згідно зазначеного звіту в новому штатному розкладі було затверджено штат у кількості 3272 штатних одиниць, з яких поліцейські 2878 i 2197 посад середнього складу поліції.

31. Таким чином, наведене свідчить, що в структурі ГУНП в Миколаївській області відбулась заміна тимчасового штатного розпису на постійний, при цьому штат Управління ГУНП в Миколаївській області не скоротився, посаду, яку обіймав позивач, не було скорочено. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що фактично ніякого скорочення штатів чи реорганізації у ГУНП в Миколаївській області не відбувалось.

32. Встановлена законодавством можливість зміни штатного розпису територіального органу поліції з одночасним затвердженням іншого, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню поліцейських на посади за новим штатним розкладом. Це зобов'язання ГУНП в Миколаївській області не виконало, трудові гарантії позивача як працівника були порушені.

33. Окрім іншого, частиною 2 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" передбачається право поліцейського бути призначеним у разі скорочення його посади на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

34. У позовній заяві позивач вказував, що жодної іншої посади, відповідачем йому не пропонувалось, від жодної посади він не відмовлявся. Доказів відмови позивача від інших посад в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, відповідачем надано не було.

35. Також, відповідачем не надано доказів встановлення наявності або відсутності у позивача переважного права на залишення на службі в поліції при реорганізації, відповідно до вимог частини 5 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію", за якою переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

36. Як слідує з касаційної скарги, фактичною підставою для звільнення позивача є не реорганізація та скорочення штатів, а протокол атестаційної комісії №3 ОП №15.00004445.0021976 від 05.03.16, який зберігається в матеріалах особової справи, згідно з яким позивач не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

37. При цьому, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої' та апеляційної інстанцій, що Управлінням ГУНП B Миколаївській області безпідставно не прийнято до уваги висновки суду першої та апеляційної інстанції по справі №814/164/16, за якими не лише визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення позивача, а й надано оцінку підставам звільнення - процедурі атестації та висновкам атестаційної комісії, які відповідно до мотивувальної частини постанов є такими, що суперечать законодавству.

38. Таким чином, Верховний Суд підтримує висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач необґрунтовано взяв до уваги висновки атестаційної комісії під час звільнення позивача. Посилання відповідача на відсутність в резолютивній частині постанови суду рішення про скасування висновків атестаційної комісії не означає, що зазначені висновки є чинними після поновлення позивача на посаді в поліції та продовжують для нього створювати негативні наслідки.

39. На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не проводиться реорганізація чи скорочення штатів, а лише заміна тимчасового штатного розпису на постійний, та позивачу не було запропоновано жодної іншої посади як в постійному штаті ГУНП в Миколаївській області, так і в іншому органі чи підрозділі поліції, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах.

40. Доводи відповідача у касаційній скарзі про невірний розрахунок суми грошового забезпечення, яка підлягає стягненню на користь позивача з посиланням на Постанову KM України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" Верховний Суд вважає безпідставним, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правомірно зроблений розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу на підставі наказу Міністерства внутрішніх справі України від 06.04.2016 №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", яким передбачено, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 19 липня 2018 року у справі № 805/1110/17-а, від 19 вересня 2018 року у справі № 814/2645/16.

41. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

42. Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Приписами частини 1 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, a судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

46.3 огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у справі № 814/2498/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА. В. Жук Н. М. Мартинюк Ж. М. Мельник-Томенко