Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.02.2020 року у справі №460/1546/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 460/1546/19

адміністративне провадження № К/9901/3167/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Чиркіна С. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Члена релігійної організації "Релігійна громада Свято-Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Лісопіль Костопільського району" ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 у складі судді Щербакова В. В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у складі колегії суддів: Качмара В. Я. (суддя-доповідач), Курильця А. Р., Мікули О. І. у справі №460/1546/19 за позовом Члена релігійної організації "Релігійна громада Свято-Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Лісопіль Костопільського району" ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Бороденко Іванни Василівни про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, запису

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Член релігійної організації "Релігійна громада Свято-Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Лісопіль Костопільського району" ОСОБА_1 (далі -позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1, Рівненська ОДА), Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Бороденко Іванни Василівни (далі - відповідач 2, державний реєстратор Бороденко І. В. ), в якому просила:

1.1. визнати протиправними дії Рівненської ОДА щодо проведення реєстрації змін до Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято - Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Лісопіль Костопільського району Рівненської області" шляхом реєстрації Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято - Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Лісопіль Костопільського району Рівненської області" в новій редакції;

1.2. визнати протиправним та скасувати Розпорядження Голови Рівненської ОДА "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції" №482 від 23.05.2019 стосовно реєстрації статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято - Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Лісопіль Костопільського району Рівненської області" в новій редакції з новою юридичною назвою;

1.3. визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Бороденко І. В. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної організації "Релігійна громада Свято - Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Лісопіль Костопільського району Рівненської області", на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15981050006000559 та №15981070007000559 від 03.06.2019;

1.4. визнати протиправним та скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15981050006000559 та №15981070007000559 від 03.06.2019, що внесені Державним реєстратором Бороденко І. В. щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Лісопіль Костопільського району Рівненської області".

2. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено. Роз'яснено, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції Господарського суду Рівненської області.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 змінено ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 в частині мотивів відмови у відкритті провадження у справі. В решті - залишено без змін.

3.1. В основу висновків судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у відкритті провадження у справі покладено те, що спір у цій справі стосується прав та інтересів релігійної громади і її учасників на канонічне підпорядкування, а заявлені позовні вимоги спрямовані на захист цивільного права. Тому, на переконання суду першої інстанції, даний спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства. Водночас, суд апеляційної інстанції наголосив, що суд першої інстанції невірно визначив суд, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, оскільки вирішення спору має здійснюватися за правила цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Позивач - ОСОБА_1, подала касаційну скаргу на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а також передати вказану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів даної касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Зокрема, посилається на те, що переданий на вирішення суду спір стосується порушень відповідачами норм спеціального законодавства у сфері державної реєстрації змін до статутних документів юридичної особи - релігійної громади, що свідчить про те, що такий спір належить до сфери публічно-правових відносин.

Наголошує, що підставою для звернення до суду стало не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а саме дії суб'єктів владних повноважень, які є відповідачами у справі, що полягають у недотриманні процедури державної реєстрації змін до статут юридичної особи, які призвели, фактично, до її ліквідації. Скаржник посилається на наявність підстав, передбачених частинами 5, 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

5. Відповідачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. Під час розгляду касаційних скарг колегія суддів враховує норми частин 1, 2 статті 341 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

8. Згідно пункту 7 частини 1 статті 4 КАС, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

9. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

10. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

11. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

12. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

13. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

14. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

15. Фактично підставою для звернення позивача до суду стало прийняття протиправного, на її думку, розпорядження Голови Рівненської ОДА "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції" №482 від 23.05.2019, яким зареєстровано статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято - Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Лісопіль Костопільського району Рівненської області" в новій редакції з новою юридичною назвою, а також реєстраційні дії Державного реєстратора Бороденко І. В., вчинені за наслідками прийняття цього розпорядження.

16. Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

17. Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовані Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 №987-ХІІ (далі - ~law16~).

18. Згідно зі ~law17~, релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

19. Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому ~law18~.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого ~law19~. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим (~law20~).

20. За змістом ~law21~, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому ~law22~.

21. ~law23~ передбачено, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Перевищення встановленого ~law24~ терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

22. Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв'язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

23. Позивач наголошує, що вона оскаржує до адміністративного суду дії та рішення відповідачів як суб'єктів владних повноважень, посилаючись при цьому на недотримання ними встановленого законом порядку її вчинення (прийняття).

24. Однак, з підстав позову вбачається, що протиправність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов'язана з тим, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження і здійсненні реєстрації змін до статуту не було дотримано норм ~law25~ щодо порядку внесення змін до статуту, що свідчить про те, що спір у цій справі стосується, у першу чергу, правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

25. Суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов'язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до ~law26~.

26. Аналогічних правових висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у своїх постановах від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19 та від 18.12.2019 у справі №916/2086/19.

27. Отже, спір, що виник у даній справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

28. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 346 КАС України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

29. Зважаючи на наявність вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів касаційного суду не вбачає процесуальних підстав для передачі справи на її розгляд, навіть попри те, що касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій під час її вирішення правил предметної юрисдикції.

30. Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

31. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства і наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України, але водночас, дійшли помилкового висновку про те, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

32. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

33. За практикою Європейського Суду з прав людини" фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (..) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

34. За приписами статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

35. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від
15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Члена релігійної організації "Релігійна громада Свято-Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Лісопіль Костопільського району" ОСОБА_1 про передачу справи №460/1546/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Члена релігійної організації "Релігійна громада Свято-Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Лісопіль Костопільського району" ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №460/1546/19 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ. М. Шарапа В. М. Бевзенко С. М. Чиркін