Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 819/1393/17

провадження № К/9901/31086/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 819/1393/17

за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони, третя особа - Тернопільський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Дерех Н. В., Шульгача М. П., Мартиць О. І.) від 09 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Довгої О. І., Затопічного І. І., Сапіги В. П.) від 05 лютого 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони, третя особа - Тернопільський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженим Міністром оборони України, оформленого протоколом від 12 серпня 2016 року № 58 щодо повернення документів ОСОБА_2 на доопрацювання;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що у період з 20 вересня 1982 року по 24 листопада 1984 року він проходив військову службу в лавах Збройних Сил, при цьому у період з 03 травня 1983 року по 24 листопада 1984 року приймав безпосередню участь в бойових діях в Республіці Афганістан.

Позивач вказує, що 08 лютого 2016 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії.

Позивач вважає, що він як інвалід ІІІ групи мав право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Порядку № 975, яку ним отримано не було.

У зв'язку з наведеним позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, однак відповідачем документи позивача повернуті на доопрацювання через відсутність підтвердження про причини та обставини поранення.

На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать вимогам Закону № 2011-ХІІ) та Порядку № 975.

3. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року, позовні вимоги задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 01 березня 2018 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. 10 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року - без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2018 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у період з 20 вересня 1982 року по 24 листопада 1984 року проходив військову службу у Збройних Силах України та у період з 03 травня 1983 року по 24 листопада 1984 року у складі в/ч п/п 82869 брав участь в бойових діях на території республіки Афганістан, що підтверджується копіями військового квитка та довідки Бучанського районного військового комісаріату Тернопільської області від 01 березня 2016 року № 30.

9. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від від 25 грудня 2015 року № 5015 множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обох рук, обох ніг (контузія головного мозку 1983 року), сержанта у відставці ОСОБА_2, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Наведене підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 23 грудня 2015 року № 2608/Ж, який був виданий Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи.

10. 08 лютого 2016 року ОСОБА_2 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0616645 від 12 лютого 2016 року.

11. ОСОБА_2 є інвалідом війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29 лютого 2016 року, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області.

12. Позивач звернувся із заявою до Тернопільського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги, що передбачена ст.16 Закону № 2011-ХІІ, як інвалід ІІІ групи.

13. Рішенням засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленим протоколом від 12 серпня 2016 року № 58, який 15 серпня 2016 року затверджено Міністром оборони України, документи ОСОБА_2 повернуті на доопрацювання до обласного військового комісаріату. Підставою для прийняття такого рішення зазначено те, що відсутній документ, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), як це передбачено п. 11 Порядку № 975.

14. Вважаючи, що Міністерством оборони України протиправно повернуто документи для призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що прийняття відповідачем рішення про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги суперечить вимогам Порядку № 975, оскільки розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги або відмову у її призначенні, однак у даному випадку таке відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання та порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів.

16. До такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли виходячи з того, що згідно з абз. 2 п. 13 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

17. У зв'язку з наведеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки питання про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України фактично розглянуто не було, для захисту прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення про призначення або відмову у призначенні такої допомоги.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що Міністерство оборони України не розглядало заяву позивача по суті, а лише повернуло документи у зв'язку з ненаданням повного пакету документів, за відсутності якого неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. Скаржник зазначає, що позивачем не надано документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

19. На переконання скаржника, оскаржувані дії Міністерства оборони України, які полягають у не розгляді питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, ґрунтуються на вимогах Порядку № 975.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

21. Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо повернення для доопрацювання документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

22. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

23. Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

24. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

25. За змістом ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

26. Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

27. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975.

28. Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

29. Згідно з п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

30. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

31. Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

32. Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і 11 цього Порядку.

33. Приписами п. 13 Порядку № 975 обумовлено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

34. Надаючи оцінку діям Міністерства оборони України щодо розгляду документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що у відповідності до п. 13 Порядку № 975 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.

35. Водночас прийняття Міністерством оборони України рішення про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги суперечить вимогам Порядку № 975, оскільки положеннями цього Порядку не передбачено можливості вирішення цього питання шляхом прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання.

36. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постанові від 30 січня 2018 року (справа № 806/986/16).

37. Відтак, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що у зв'язку з неприйняттям відповідачем після надходження документів позивача відповідного рішення, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Міністерства оборони України розглянути документи щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії і прийняти відповідне рішення.

38. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

39. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

42. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі № 819/1393/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб