Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.05.2019 року у справі №464/7343/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2019 року

Київ

справа №464/7343/17

касаційне провадження №К/9901/14697/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на рішення Сихівського районного суду м. Львова (головуючий суддя - Чорна С.З.) від 10.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Матковська З.М., судді: Запотічний І.І., Шавель Р.М.) від 17.04.2019 у справі №464/7343/17 (№857/2793/18) за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування припису та постанови,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Сихівського районного суду м. Львова із позовами до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (об`єднані в одне провадження ухвалою суду від 29.03.2018 та присвоєний єдиний унікальний номер справи №464/7343/17), у яких просила:

скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.10.2017;

скасувати постанови №0006-вих-5086/184 від 15.11.2017 по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.96 КУпАП та №0006-вих-5091/185 від 16.11.2017 по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.96 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала на те, що висновки перевіряючих щодо встановлених під час проведеної перевірки порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил при виконанні підготовчих та будівельних робіт ґрунтуються фактично на припущеннях посадових осіб відповідача, оскільки ОСОБА_1 жодних робіт з реконструкції квартири шляхом прибудови не проводила, а навпаки велись роботи з приведення до попереднього стану складових частини кв. АДРЕСА_1 на виконання судового рішення у справі АДРЕСА_1-41/2006р. Також позивач вказала на те, що як під час перевірки, так і під час оформлення її результатів, мали місце процедурні порушення з боку перевіряючих. Відтак, складений припис за результатами проведених заходів, як і постанови про притягнення позивача до адмінвідповідальності, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10.09.2018 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо складення припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.10.2017 та щодо складення постанов №0006-вих-5086/184 від 15.11.2017 та від 16.11.2017 №0006-вих-5091/185 по справах про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч.1,5 ст.96 КУпАП; скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 10.10.2017 та постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 15.11.2017 №0006-вих-5086/184, від 16.11.2017 №0006-вих-5091/185.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено встановлених у ході проведеної перевірки обставин, зокрема, що виявлені відповідачем у 2017 році споруди є відмінними від самочинно зведених позивачем у 2006 році, щодо яких судом вирішений спір шляхом зобов`язання позивача знести самовільно збудовані приміщення та привести до попереднього стану складові квартири кв. АДРЕСА_1 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10.09.2018 скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, яким скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові №0006-вих-5086/184 від 15.11.2017 та закрито справу про адміністративне правопорушення; скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові №0006-вих-5091/185 від 16.11.2017 та закрито справу про адміністративне правопорушення; скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 10.10.2017.

Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанцій виходив з недоведеності Інспекцією виявлених у ході перевірки порушень. При цьому, суд апеляційної інстанції констатував, що на спірному об`єкті проводяться роботи по виконанню рішення суду щодо приведення будинку та господарських споруд у попередній стан шляхом демонтажу самочинно зведених будівель. Щодо притягнення позивача до адмінвідповідальності суд виходив з того, що постанови по справах про адміністративне правопорушення містять недоліки у їх оформленні, а належним способом захисту порушеного права позивача є їх скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 20.05.2019 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові подала касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення в частині задоволених позовних вимог про скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.10.2017 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог щодо скасування постанов по справах про адміністративне правопорушення від 15.11.2017 №0006-вих-5086/184 та від 16.11.2017 №0006-вих-5091/185 скаржником не оскаржуються, а отже, у межах цього касаційного провадження судом вищої інстанції не переглядаються.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, зокрема, вказує на те, що висновки суду про те, що позивачем дійсно проводяться роботи по знесенню самовільно збудованих об`єктів матеріалами справи не підтверджені, в той час, як Інспекцією надано докази (фотографії), які свідчать, що позивачем продовжуються роботи з будівництва об`єкту, а не його демонтажу.

Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На адресу суду від позивача та третьої особи - ОСОБА_2 надійшли відзиви на касаційну скаргу, в якому з посиланням на вірне застосування судами попередніх інстанцій норм права та повне з`ясування обставин справи просили Верховний Суд залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Третя особа - ОСОБА_3 правом на подання відзиву не скористалась.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 шляхом прибудови за адресою: АДРЕСА_1 », за результатами якого складено акт НОМЕР_1/664-ПП. Підставою для призначення позапланового заходу слугувало звернення гр. ОСОБА_3 від 05.10.2017 (зареєстроване у Центрі надання адміністративних послуг Львівської міської ради 05.10.2017 за №З-К-86901-0006).

У ході проведеного позапланового заходу з державного нагляду (контролю) встановлено, що позивачем за адресою АДРЕСА_1 проводиться реконструкція квартири АДРЕСА_1 шляхом прибудови до вказаного будинку споруди розміром 12,2х11,5 м на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Львівської міської ради. До перевірки ОСОБА_1 не представлено жодних документів на об`єкт, що перевіряється, а саме: не надані документи на право власності чи користування земельною ділянкою, проектну та дозвільну документацію, будівництво споруди ведеться без дотримання відстані до меж сусідньої ділянки. Об`єкт будівництва за його ознаками та характеристиками перевіряючими віднесено до класу наслідків (відповідальності) СС1.

На підставі акту перевірки та встановлених порушень, Інспекцією винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.10.2017, яким від ОСОБА_1 вимагалось в термін один місяць привести житловий будинок АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом демонтажу прибудованої споруди розміром 12х11,5 м до житлового будинку.

Зазначений припис і є предметом оскарження у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

За змістом ст. 41 Закону України №3038-VI від 17.02.2011 «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки, у тому числі є, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, зокрема: видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №553).

Відповідно до п. 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки (п. 7 Порядку).

Згідно п. 8 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

За змістом п. 11 цього Порядку посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи, зокрема, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки.

Пунктом 13 Порядку №553 передбачено, що Суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства, перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю, подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акту перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (п. 14 цього Порядку).

Згідно приписів п. п. 15-18, 21 Порядку №553 форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акту перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Керівникові кожного суб`єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акту. Один примірник акту перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акту та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Отже, системний аналіз зазначеної норми свідчить, що орган державного архітектурно-будівельного контролю здійснює, в т. ч., позапланові заходи з перевірки додержання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання ними підготовчих та будівельних робіт, результати яких оформлюються актом перевірки та у разі встановлення порушень виносить обов`язкові для виконання приписи. Позапланова перевірка здійснюється за умови пред`явлення посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю службового посвідчення, а також надання суб`єкту містобудування копії направлення для проведення позапланової перевірки. Суб`єкт містобудування, за умови дотримання посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, зобов`язаний допустити таких до проведення перевірки. Результати позапланового заходу оформлюються актом перевірки, який в останній день перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю та суб`єктом містобудування. У разі відмови суб`єкта містобудування від підписання такого акту посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у ньому відповідний запис та надсилає його поштовим зв`язком.

Суд апеляційної інстанцій вказав на те, що оскільки у акті перевірки та приписі відсутні підписи свідків, які б могли підтвердити, те що ОСОБА_1 була присутня під час позапланової перевірки та відмовилась від підписання документів, такі обставини є непідтвердженими.

З цього приводу Верховний Суд звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ані Законом №3038-VI, ані Порядком №553 не вимагається від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю, у разі відмови суб`єкта містобудування від підписання акту та припису збирати показання свідків щодо факту відмови. Більш того, затверджена в установленому порядку форма акту та припису не містить граф для засвідчення свідками факту відмови суб`єкта містобудування від підписання документів, оформлених за результатами проведеного позапланового заходу.

У будь-якому випадку наявність суто формальних порушень при проведенні перевірки, за наявності доведеного факту вчинення суб`єктом містобудування порушення вимог у сфері містобудівної діяльності, не може слугувати самостійною правовою підставою для скасування результатів такої в цілому.

У справі, яка розглядається, Інспекція стверджує про порушення позивачем вимог абз. 2 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, ч. ч. 4, 5 ст. 26 та п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 3.25 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України №687-XIV від 20.05.1999 «Про архітектурну діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №687-XIV) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 26 Закону №3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Так, ч. 1 ст. 34 Закону №3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що замовник може приступити до виконання будівельних робіт (реконструкції) за умови одержання ним дозвільної та проектної документації, а також за наявності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію щодо об`єкту.

Згідно із п. 3.25 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 складається з двох квартир, а саме: квартири НОМЕР_1 , що розташована на першому поверсі, має окремий вихід, власником якої є ОСОБА_3 та квартири АДРЕСА_1, 2/3 частини якої належить на праві власності ОСОБА_2 , а 1/3 частини - ОСОБА_1 .

Спір у даній справі виник щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 .

Інспекція стверджує, що позивачем проводиться реконструкція квартири АДРЕСА_1 шляхом прибудови до житлового будинку споруди розміром 12,2х11,5 м без проектної та дозвільної документації, а також з недотриманням відстаней до меж сусідніх ділянок. Зазначені обставини слугували підставою для висновку про порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та відповідно для винесення оскаржуваного припису.

Скасовуючи припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.10.2017, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з недоведеності суб`єктом владних повноважень обставини, з якими останній пов`язує факт порушення.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними, з огляду на таке.

За змістом ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, дійсно відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Разом з тим, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 наведеної норми, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З цього випливає обов`язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов`язок у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається.

Тобто, загальне правило розподілу доказових обов`язків залишається незмінним, і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої. Підставу позову повинен довести саме позивач.

Позивач обґрунтовує позов тим, що нею не проводились роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1, а навпаки вчиняються дії по демонтажу самовільно збудованої прибудови на виконання заочного рішення Личаківського районного суду м.Львова від 14.09.2016 у справі АДРЕСА_1-41/2006 (а.с. 17-19, том І), яке набрало законної сили. Проте доказів в підтвердження зазначених доводів позивач до суду не надала.

Так, зазначеним рішенням цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Корект», Франківської районної адміністрації м. Львова, треті особи: Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Приватний нотаріус Гірник І.А., про визнання будівництва самочинним, знесення самочинного будівництва та усунення перешкод в користуванні земельної ділянки - задоволено:

визнано самочинним будівництвом зведену надбудову до квартири АДРЕСА_1 та добудову кафетерію із реконструкцією гаражу;

зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ТзОВ «Корект» знести самовільно збудовані приміщення кафетерію пл. 71,4 м.кв. до квартири АДРЕСА_1 та самовільно збудовані господарські приміщення на місці гаражу по АДРЕСА_1 та не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні 1/3 частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою пл. 300 кв.м., яка належить до вказаної частини домоволодіння;

зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ТзОВ «Корект» привести до попереднього стану усі складові частини квартири АДРЕСА_1 , які існували до зведення самочинного будівництва, зокрема, відновити існуючий вхід на другий поверх через двоповерхову веранду, вхід в підвал, вхід на горище з коридору, в якому були сходи на горище, житлові кімнати, приміщення, кухню, ванну кімнату, існуючі господарські будівлі, металеву огорожу і металеву хвіртку;

визнано недійсним свідоцтво про право власності на будинок (кафетерій) від 15.04.1997 на ім`я ОСОБА_1 , видане виконкомом Львівської міської ради на підставі рішення (розпорядження) від 11.04.1997 за №1510/52-07 серія КММ 000856 видане ЛОДКБТІ та ЕО 15.04.1997 за реєстром 5079;

визнано недійсним договір дарування приміщення кафетерію пл. 71,4 кв. по АДРЕСА_1 , укладений 15.04.1997 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Гірник І.А.;

визнано недійсним реєстраційне посвідчення на ім`я ОСОБА_4 видане Львівським обласним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 16.04.1997 серія КММ №000822 на кафетерій пл. 71.4 м.кв., розташований по АДРЕСА_1;

зобов`язано ТзОВ «Корект» після вступу рішення у законну силу звільнити приміщення квартири АДРЕСА_1 .

Інспекція такі доводи позивача заперечує та зазначає, що позивачем не виконується судове рішення, а навпаки здійснюється нове самочинне будівництво шляхом прибудови до житлового будинку споруди розміром 12,2х11,5 м. В підтвердження своїх доводів скаржник під час розгляду судами попередніх інстанцій справи подав фотографії з об`єкту перевірки.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Водночас, в порушення принципу офіційного з`ясування обставин у справі суди попередніх інстанцій взагалі не надали правової оцінки доводам відповідача та наданим на їх підтвердження доказам (фотографії). Висновки суду апеляційної інстанції про те, що на об`єкті перевірки проводяться роботи по демонтажу самовільно збудованої прибудови, а не нове будівництво ґрунтуються на припущеннях та жодними належними та допустимими доказами в розумінні КАС України не підтверджені. Матеріали справи не містять будь-якої первинної документації в підтвердження укладення між позивачем та підрядними організаціями цивільно-правових угод на здійснення демонтажу самовільно збудованої забудови, при тому, що демонтаж такої прибудови (з урахуванням категорії складності об`єкта будівництва) вимагає залучення до його демонтажу спеціалістів у галузі будівництва. Або інших доказів в підтвердження здійснення протягом тривалого часу (2006 - 2007 роки) демонтажу самовільно збудованої прибудови.

Також проведеним заходом було встановлено, що фактично збудована позивачем споруда знаходиться зі східної сторони по межі земельної ділянки, яка є для обслуговування багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_6 , з північної сторони на відстані 0,65 м до будинковолодіння АДРЕСА_7 , а також з фактичним втручанням в частину земельної ділянки з західної сторони, яка є у фактичному користуванні гр. ОСОБА_3 для обслуговування кВ. АДРЕСА_8

Судами попередніх інстанцій не з`ясовано питання розмежування між власниками домоволодіння по АДРЕСА_1 та іншими сусідніми домоволодіннями меж земельної ділянки, а також на якому праві така перебуває у позивача та інших осіб.

Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків судів про протиправність оскаржуваного у межах даної справи припису Інспекції про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.10.2017.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно частини 2 статі 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10.09.2018 та Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 підлягають скасуванню в частині позовних вимог щодо скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.10.2017, а справа у скасованій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №464/7343/17 (№857/2793/18) в частині задоволених позовних вимог про скасування припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 10.10.2017 - скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна