Історія справи

Постанова КАС ВП від 03.02.2026 року у справі №400/15183/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 400/15183/23

адміністративне провадження № К/990/13527/25

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей Рад» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 (суддя - Птичкіна В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 (головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді: Коваль М.П., Скрипченко В.О.) у справі №400/15183/23.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей Рад» (далі - ТОВ «Прометей Рад») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області) від 15.08.2023 №645514290701, №645214290701, №645714290701, №646114290701, №645914290701, №645114290701, №6469142914292406, від 08.11.2023 №1045714290701.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки товариством було надано листи з підтверджуючими документами та пояснення щодо правомірності формування даних податкового обліку, правомірності реєстрації податкових накладних та розрахунків, перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, проте контролюючий орган такі пояснення та документи не взяв до уваги. Також зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом з порушенням строку, визначеного пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, що є окремою підставою для їх скасування.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025, позов задоволено.

ГУ ДПС у Миколаївській області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Миколаївській області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19 та постанові від 23.03.2023 по справі №640/24141/21, щодо застосування частини другої статті 44, частини першої статті 47, статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

У доводах касаційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області зазначає, що підставою позову було те, що під час перевірки надано всі первинні документи які підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємства, підприємством дотримано порядок ведення бухгалтерського та податкового обліку, при цьому посилання на те, що контролюючим органом під час проведення перевірки були порушені норми п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв`язку з чим перевірка Товариства була проведена всупереч установленого на період дії карантину мораторію, що в свою чергу свідчить про протиправність перевірки та нівелює правові наслідки такої, не містила.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, в період з 12.01.2022 по 08.02.2022 працівниками ГУ ДПС, на підставі наказу №2298-п від 28.12.2021, приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Прометей Рад» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2017 по 30.09.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.04.2016 по 30.09.2021, відповідно до затвердженого плану-графіку документальної перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 15.02.2022 №996/14-29-07-01/40416516, в якому було зафіксовано наступні порушення підприємством вимог чинного податкового законодавства, а саме:

пунктів 44.1,44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3 308 075 грн.;

пунктів 198.1,198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 569 922 грн.

пунктів 198.1,198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2021 року на суму 571 185 грн.

пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у нереєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за червень 2019 року на суму 180 760 грн.

пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній реєстрації податкових накладних (сума ПДВ 1 082,27 грн).

пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, що полягає у неподанні до контролюючого органу за місцем реєстрації повідомлень про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (13 випадків за період з 01.01.2017 по 30.09.2021).

підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 318 040,20 грн.

пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальні страхування», що полягає у несвоєчасному подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за червень 2016 року.

На підставі вказаного вище акту перевірки ГУ ДПС в Миколаївській області 15.08.2023 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№645514290701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3 398 014,75 грн. (з яких 3 308 075 грн. - податкове зобов`язання, 89 939,75 грн. штрафні (фінансові) санкції);

№645214290701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 962 402,50 грн. (з яких 1 569 922 грн. - податкове зобов`язання, 392 480,50 грн. штрафні (фінансові) санкції);

№645714290701, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року на 571 185 грн.;

№646114290701, яким попереджено товариство про необхідність скласти та зареєструвати податкові накладні на загальну суму 180 760 грн та застосовано штраф в сумі 90 380 грн (50%);

№645914290701, згідно з яким застосовано штраф в сумі 541,14 грн. (50% від 1 082,27 грн);

№645114290701, згідно з яким застосовано штраф в сумі 3 060 грн (по 1020 грн. за порушення, що були вчинені у 2017, у 2018, у 2019 роках);

№6469142914292406, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору на 62 589,23 грн. (з яких 60 801,16 грн. - штраф, 1 788,07 грн. пеня).

Вказані вище податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

06.11.2023 Державна податкова служба України за результатами скарги прийняла рішення №33188/6/99/-00-06-01-01-06, яким визнала незаконним застосування до товариства штрафу в сумі 1 020 грн. за порушення, що були вчинені у 2017 році (податкове повідомлення-рішення №645114290701), проте дійшла висновку про те, що ГУ ДПС мало право застосувати за 2018 рік не одну штрафну санкцію, а 20-ть, за 2019 рік не одну штрафну санкцію, а 4 (чотири). Тому, загальна кількість штрафів (розмір штрафу 1 020 грн) за порушення, що були вчинені у 2017 - 2019 роках - 24. Відповідно, загальна сума штрафу 24 480 грн. У рішенні ДПС збільшила суму штрафу на 22 400 грн.

В подальшому, у урахуванням вказаного рішення ДПС України, 08.11.2023 ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1045714290701, згідно з яким застосовано штраф в сумі 24 440 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган призначив і провів документальну планову виїзну перевірку підприємства позивача за відсутності визначеного законом права під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними і підлягають скасуванню.

Проте, Верховний Суд з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну таким норму, яка підлягає застосуванню.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У відповідності до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З викладеного слідує, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета та підстави позову.

При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що не вважаються зміною підстав позову уточнення, доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Зазначений правовий висновок узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою цього позову є обставини, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій товариства з його контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, що повністю підтверджується поданими ним первинними документами.

Як свідчать матеріали справи, позивач під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій не посилався на порушення контролюючим органом порушення контролюючим органом пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України при призначенні та проведенні перевірки .

Отже, обставини щодо виявлених порушень під час проведення перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами ж частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 250 341 344 349 353 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №400/15183/23 - скасувати.

Справу №400/15183/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.А. Гончарова