Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2020 року у справі №380/146/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 380/146/20

адміністративне провадження № К/9901/14203/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шургота Ігоря Ярославовича, Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 (суддя - Карп'як О. О.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 (колегія суддів у складі: Гуляка В. В., Бруновської Н. В., Коваля Р. Й.),

УСТАНОВИЛ:

Обставини справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби всіх рівнів, у якій вказала суб'єктів оскарження:

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділ примусового виконання рішення Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова, в якій просила: 1) відкрити провадження по справі щодо дій суб'єктів оскарження, які знищили або втратили виконавчий лист від 08.11.2012 ВП № 42074934; 2) визнати протиправною бездіяльність суб'єктів оскарження, які не виконали рішення суду і знищили виконавчий лист; 3) зобов'язати відновити ВП № 42074934 та виконати судове рішення в повному обсязі та надати звіт в суд для судового контролю щодо виконання рішення суду; 4) за наслідками розгляду звіту Боржників - суб'єктів владних повноважень та державних виконавців про виконання рішень судів або неподання такого звіту, накласти на керівників суб'єктів владних повноважень та державної виконавчої служби, відповідальних за виконання рішень, штраф, а стягнення штрафу здійснити відповідно до ч. 3 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); 5) ухвали суду про накладення штрафу, що набрали законної сили, направити для виконання до державної виконавчої служби, у випадку невиконання зобов'язати останніх нарахувати пеню у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції; 6) згідно п. 7 ст. 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов'язку Боржників виконати рішення суду і подати звіт про його виконання, а у випадку повторного невиконання цього обов'язку застосувати до порушників наслідки, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою; 7) за фактом тривалого - багаторічного саботажу та бездіяльності посадових осіб Боржників з невиконання судових рішень - винести окрему ухвалу і направити її в Генеральну прокуратуру України для притягнення винних до кримінальної відповідальності; 8) стягнути з суб'єктів оскарження на її користь моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 вказану позовну заяву (скаргу) залишено без руху, відповідно до статей 169, 171 КАС України, у зв'язку з недоліками позовної заяви (скарги), та надано позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме: подання належним чином оформленої позовної заяви, з дотриманням вимог, передбачених статтями 160, 161 КАС України; зазначення ідентифікаційних кодів відповідачів в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти (п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України); зазначення змісту позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо кожного з відповідачів (п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України); зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та подання копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 42074934 (п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України); зазначення власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України).

21.01.2020 ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції скаргу на бездіяльність державної виконавчої служби всіх рівнів, з виправленнями відповідно до ухвали суду від 13.01.2020. У цій скарзі вказано суб'єктами оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шургота І. Я., Личаківський відділ державної виконавчої служби м. Львова, та заявлено такі вимоги: 1) відкрити провадження по справі щодо дій суб'єктів оскарження, які знищили або втратили виконавчий лист від 08.11.2012 ВП № 42074934; 2) витребувати в: Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіальне управління юстиції у Львівській області, начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіальне управління юстиції у Львівській області Шургот І. Я., Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова, постанови про відкриття та закриття виконавчого провадження ВП № 42074934, а також постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 42074934 від 08.11.2012; 3) визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова, які не виконали рішення суду і знищили виконавчий лист; 4) зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Личаківський відділ державної виконавчої служби м. Львова відновити ВП № 42074934 та виконати судове рішення в повному обсязі та надати звіт в суд для судового контролю щодо виконання рішення суду; 5) за наслідками розгляду звіту Боржників: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіальне управління юстиції у Львівській області Шургота І. Я., Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова щодо знищеного виконавчого провадження ВП № 42074934 від 08.11.2012, накласти штраф, а стягнення штрафу здійснити відповідно до ч. 3 ст. 382 КАС України; 6) ухвали суду про накладення штрафу, що набрали законної сили, направити для виконання керівнику Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у випадку невиконання зобов'язати останніх нарахувати пеню у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції; 7) згідно п. 7 ст. 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов'язку Боржників - відповідачів виконати рішення суду і подати звіт про його виконання, а у випадку повторного невиконання цього обов'язку застосувати до порушників наслідки, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою; 8) за фактом тривалого - багаторічного саботажу та бездіяльності посадових осіб Боржників:

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, начальник Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіальне управління юстиції у Львівській області Шургот І. Я., Личаківський відділ державної виконавчої служби м. Львова, з невиконання судових рішень - винести окрему ухвалу і направити її в Генеральну прокуратуру України для притягнення винних до кримінальної відповідальності; 9) стягнути з суб'єктів оскарження на її користь моральну шкоду в сумі 20 000 грн. .

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 вказану позовну заяву (скаргу) повернено ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 169 КАС України.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що позивач (скаржник) не усунув установлені ухвалою суду від 13.01.2020 недоліки позовної заяви (скарги) у встановлений судом строк.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 10.02.2020 ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції об'єктивно встановив обставини справи, які мають значення для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви (скарги) та дотримався норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку, що оскільки станом на 10.02.2020 позивачем (скаржником) не усунуто недоліків позовної заяви (скарги), визначених ухвалою суду першої інстанції від 13.01.2020, тому позовна заява (скарга) підлягала поверненню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним у апеляційній скарзі. Крім того, скаржник зазначає, що нею подавалася не позовна заява, як вказує апеляційний суд, а скарга на бездіяльність державного виконавця в той суд, що виносив перше судове рішення.

Позиція інших учасників справи

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27.11.2020 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Статтею 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України

Отже, право звернення до суду є невід'ємним особистим правом особи, чи правом суб'єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення.

Так, відповідно до приписів статей 159, 287 КАС України, звернення до адміністративного суду у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби (державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби), здійснюється шляхом подання позовної заяви.

Форма та зміст позовної заяви встановлені статтею 160 КАС України, а документи, які необхідно додавати до позовної заяви визначені статтею 161 КАС України.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 5 статті 160 КАС передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частиною 1 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому частиною 1 статті 169 КАС України (частина 3 статті 169 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, позовну заяву може бути повернено позивачу за умов, якщо позивач своєчасно отримав ухвалу судді про залишення позовної заяви без руху і не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Суд апеляційної інстанції встановив та відповідно до матеріалів справи, ухвалу суду від 13.01.2020 про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 отримала
27.01.2020.

На виконання вимог ухвали судді від 13.01.2020 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано скаргу з виправленнями.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено та відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 повторно подала скаргу на бездіяльність державної виконавчої служби всіх рівнів, а не позовну заяву.

З огляду на наведене, судом першої інстанції при винесенні ухвали від 10.02.2020 про повернення позовної заяви правильно враховано, що позивачем (скаржником) не виконано вимоги ухвали суду від 13.01.2020 про залишення позовної заяви без руху і недоліків позовної заяви (скарги) не усунено.

Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що суд першої інстанції в ухвалі від 13.01.2020 та в ухвалі від 10.02.2020 обґрунтовано та виразно описав, які саме недоліки позовної заяви (скарги) необхідно було усунути ОСОБА_1 і які саме недоліки залишились не усуненими. Зокрема, щодо подання позовної заяви, а не скарги, зазначення змісту позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо кожного з відповідачів, зазначення суті бездіяльності кожного з відповідачів щодо невиконання рішення суду, зазначення реквізитів виконавчого документа чи рішення суду щодо невиконання яких подано скаргу.

При цьому, судом першої інстанції правильно зазначено, що дотримання вимог процесуального законодавства щодо форми та змісту адміністративного позову є необхідним, в тому числі для визначення підсудності цієї справи.

Також, судом першої інстанції правильно взято до уваги те, що питання про продовження строку для усунення недоліків позову, а саме для уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 перед судом не порушувала і до закінчення встановленого судом строку (06.02.2020), як і на момент постановлення оскаржуваної ухвали про повернення позову (10.02.2020), відповідних клопотання чи уточнень суду не надіслала.

На підставі статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини.

У пункті 37 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Верховний Суд вважає, що повернення судом першої інстанції позивачеві його позовної заяви в цій справі у зв'язку з невиконанням ухвали вказаного суду про усунення недоліків позовної заяви переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/81/19.

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність правових підстав для відмови повернення позовної заяви у даній справі.

Посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від
21.05.2020 у справі № 1.380.219.003123, від 24.05.2019 у справі № П/811/1048/16, від 14.02.2018 у справі № 754/9100/14-ц, від 26.06.2018 у справі № 473/653/17, від 13.11.2018 у справі № 804/958/17, від 17.10.2018 у справі № 808/2282/15, від
01.10.2018 у справі № 813/4076/15, від 20.04.2018 у справі № 822/2337/17, від
17.10.2018 у справі № 810/1802/17, від 02.10.2018 у справі № 805/3544/17-а, колегія суддів відхиляє, оскільки у цих справах спірні правовідносини не є подібними із тими, з приводу яких виник спір у цій справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ. М. Мельник-Томенко А. В. Жук Н. М. Мартинюк