Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КАС ВП від 01.08.2018 року у справі №816/506/17 Ухвала КАС ВП від 01.08.2018 року у справі №816/50...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.08.2018 року у справі №816/506/17
Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №816/506/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №816/506/17

адміністративне провадження №К/9901/54401/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у складі судді Алєксєєвої Н.Ю. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у складі суддів Ральченка І.М., Бершова Г.Є., Катунова В.В. у справі №816/506/17 за позовом Приватного підприємства «Полтавський ливарно-механічний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

07 квітня 2017 року Приватне підприємство «Полтавський ливарно-механічний завод» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 13 березня 2017 року №0002231401, від 22 березня 2017 року №0002511401, №0001921304, №0002541401, з мотивів безпідставності їх прийняття.

01 лютого 2018 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду частково задоволений адміністративний позов Підприємства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 22 березня 2017 року №0002511401 в частині збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215 208 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч двісті вісім гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107 604 грн. (сто сім тисяч шістсот чотири гривні), визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 22 березня 2017 року №0001921304. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

22 травня 2014 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано в частині задоволення позову рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року по справі № 816/506/17 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 22 березня 2017 року №0001921304, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року по справі № 816/506/17 - залишено без змін.

25 червня 2018 року податковим органом подано касаційну скаргу до Верховного Суду, яка передана судді-доповідачу 26 липня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства, винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить безпідставне прийняття податковим органом долучених до матеріалів справи документів, як підстав бухгалтерського обліку господарських операцій внаслідок їх невідповідності встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та порушенням ними правил оцінки доказів встановлених статтею 90 цього кодексу.

Податковий орган на підставі аналізу податкової інформації АІС «Податковий блок» та ЄДРПН доводить неможливість поставки продукції контрагентами позивача, а саме ферохрому марки ФХо25 від Товариства з обмеженою відповідальністю та листів сталевих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніта Буд».

Суд зазначає, що з урахуванням результатів судового розгляду справи та доводів касаційної скарги предметом касаційного перегляду є вирішення спору судами попередніх інстанцій щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 22 березня 2017 року № 000511401, яке визнано протиправним та скасоване в частині збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215 208 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч двісті вісім гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107 604 грн. (сто сім тисяч шістсот чотири гривні).

20 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 30 липня 2018 року та витребувана справа №816/506/17 з Полтавського окружного адміністративного суду.

Відзив від Підприємства на касаційну скаргу податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

23 серпня 2018 року від відповідача (заявника касаційної скарги) надійшло клопотання про призначення розгляду справи у відкритому судовому засіданні, яке відхилено Судом, з огляду на розгляд касаційної скарги податкового органу у письмовому провадженні.

05 вересня 2018 року справа №816/506/17 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31495420, перебуває на податковому обліку з 12 червня 2001 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом з грудня 2016 року по 01 березня 2017 року проведено виїзну планову документальну перевірку Підприємства з питань дотримання зокрема вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 09 березня 2017 року №245/16-31-14-01-10/31495420 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 22 березня 2017 року прийняте податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 227724 грн. за порушення пункту 13 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», пункти 5, 7,8 П (С)БО 15 «Дохід», пункти 4, 23 ПСБО 7 «Основні засоби», ПСБО 9 «Запаси», пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 138, статті 185, статті 186 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані у сумі 113862 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, за висновком податкового органу полягає у заниженні позивачем податку на прибуток внаслідок не підтвердження первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами отриманих підприємством доходів від оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "Соіла" (Білорусь) понтонного земснаряду FMH-2000 за 9 місяців 2016 року у загальному розмірі 12516 грн., понесених підприємством витрат за 9 місяців 2016 року на придбання у Товариством з обмеженою відповідальністю "Аніта Буд" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 75360 грн. та на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантефія" ферохрому марки ФХ025 на суму 51750 грн., а також заниження підприємством доходів у р. 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 9 місяців 2016 року на суму 88098 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на системному аналізі положень підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, виходячи з яких та приписів пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 № 288/4509, проаналізоване правове навантаження терміну «амортизація», її нарахування в результаті використання об'єкта та отримання економічних вигод від його використання, встановлені правила визначення прибутку як об'єкту оподаткування.

Судами попередніх інстанцій також викладені норми податкового закону, які регулюють порядок врахування витрат для визначення об'єкта оподаткування та порядок їх визнання відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України та склад собівартості передбачений підпунктом 138.8 цієї статті, у редакції діючій на час спірних правовідносин, з урахуванням яких та положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наведені методи суцільного і безперервного документування відображення господарських операцій відповідно до пункту 1.2 Положення № 88, та значення витрат у бухгалтерському обліку відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.

Судами попередніх інстанцій з посиланням на положення пункту 6 П(С)БУ 16 зазначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Згідно з пунктом 7 цього стандарту витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Собівартість реалізованої продукції відображається у складі витрат лише у разі реалізації такої продукції покупцям.

Здійснивши системний аналіз норм Податкового кодексу України та приписів Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій визнані правомірними висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток за 9 місяців 2016 року на загальну суму 12516 грн. за результатами укладання та виконання договору від 01 вересня 2015 року укладеного між Підприємством, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соіла", як орендарем предметом оренди згідно якого є понтонний земснаряд FMN-2000 для розробки ґрунту із піщаного кар'єру "Павловські".

Оцінюючи виконання господарського договору поставки від 28 жовтня 2015 року №28/10-1, між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аніта Буд", як постачальником, та договору поставки від 06 березня 2015 року №6/03/15-1, укладеного між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грантефія", умови поставки за якими - самовивіз, суди попередніх інстанцій дослідили видаткові накладні, прибуткові накладні платіжні доручення, накладну на переміщення, акти списання товарів, акт надання послуг та акт виконаних робіт про здійснення вантажних перевезень, дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначених договорів та господарських операцій за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та приймає доводи податкового органу щодо їх не відповідності, з огляду на те, що у видаткових та прибуткових накладних не вказано посади осіб, відповідних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в усіх наданих позивачем світлокопіях документів відсутня розшифровка підпису осіб, які їх підписали, реквізити довіреностей за якими отримано ТМЦ, не зазначено адресу складу та місце складання документу, з якого здійснено навантаження.

Суд зазначає, що розгляд справи здійснений за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, який діє з 15 грудня 2017 року, в порушення статті 94 якого позивачем надані копії письмових доказів, а саме неякісні світлокопії, не засвідченні належним чином відповідно до частини четвертої та п'ятої цієї статті, відтак суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, що є грубим порушенням норм процесуального права.

Суд приймає доводи податкового органу про порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки доказів встановлених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частинами третьою та четвертою цієї статті, з огляду на те, що зібрана ним податкова інформація використана для виконання покладених завдань відповідно до пункту 74.3 статті 74 Податкового кодексу України, не оцінена судами попередніх інстанцій під час розгляду справи стосовно податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій відхилені доводи податкового органу на відсутність сертифікатів якості на придбаний товар (продукцію) з огляду на те, що сертифікат якості не є первинним документом у розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та підтверджує якість товару, а не засвідчує реальність виконання господарської операції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі сертифікат якості не є первинним документом, разом із тим, характер придбаної продукції, особливі умови її постачання вказують на необхідність дослідження ГОСТУ (ТУ) за їх наявності і як наслідок документів якими визначенні параметри відповідності та транспортування.

Порушення правил обліку контрагентами позивача товару, який у подальшому реалізований позивачу за висновком судів попередніх інстанцій не впливає на суть спірних правовідносин, разом із тим відсутність такого товару у продавця вказує на неможливість його продажу. Впродовж усього розгляду справи сторони не спромоглися довести у межах спірних відносин має місце відсутність проданого контрагентом позивача товару взагалі або тільки його несвоєчасне оприбуткування на етапі придбання.

Аналізуючи формування витрат, навівши повну правову базу, суди попередніх інстанцій не встановили склад податкових правопорушень, окреслений на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та докази покладені в основу оскаржуваних рішень та нові докази, які наведені під час судового розгляду та які за правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України є неприйнятними.

Стосовно висновків податкового органу про заниження підприємством доходів у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 9 місяців 2016 року на суму 88 098 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено, що зазначений висновок ґрунтується на тому, що при поданні звітності за 9 місяців 2016 року задекларовано дохід в розмірі 87293340 грн. (податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 201с року рядок 01 «Дохід від будь-якої діяльності»), при цьому, за даними Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2016 року доходи підприємства становлять 97007000 грн.

В ході перевірки встановлено невідповідність значення задекларованого доходу в декларації за 9 місяців 2016 року, значення доходів відображених в фінансовій звітності підприємства за 9 місяців 2016 року та значенням доходів, які відображено в бухгалтерському обліку підприємства.

У березні 2016 року позивачем здійснено продаж товару Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ "Велта" та частину придбаного у позивача товару на загальну суму 733096,8 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 122182,8 грн. повернуто позивачу.

Позивачем у декларації з податку на прибуток задекларовано доходи від операційної діяльності, зокрема від реалізації товарів, за мінусом суми товарів, що були йому повернуті контрагентом.

Аналізуючи приписи Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року №893/4186, формування рахунку 70 "Доходи від реалізації" та субрахунку 704 "Вирахування з доходу" судами встановлено, що за кредитом субрахунку 704 відображається списання дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відомості щодо поверненого товару відображалися підприємством по рахунку 704, цифру "- 122182,80" відображено у вищенаведеній проводці на рахунку 64, як суму податку на додану вартість від вартості повернутого товару, а безпосередньо суму, яка вираховувалася з доходу у зв'язку з поверненням товару відображено в даній проводці на рахунку 79, яка складає "610914,00", що не взято до уваги перевіряючими в ході перевірки. Разом із тим, наведена відповідачем структура бухгалтерського обліку за наданими підприємством документами бухгалтерського обліку не відповідає зазначеним висновкам. Розбіжності між сторонами не досліджені.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій неповно досліджений акт перевірки та долучені до матеріалів справи первині документи, а також рух придбаного позивачем товару (продукції).

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з контрагентом позивача, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України. Відсутність за місцезнаходженням контрагента позивача, само по собі не впливає на склад податкового правопорушення.

Суд приймає доводи відповідача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови, та суд першої інстанції у частині рішення залишеного судом апеляційної інстанції без змін, допустили порушення норм процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 22 березня 2017 року № 000511401, яке визнано протиправним та скасоване в частині збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215 208 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч двісті вісім гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107 604 грн. (сто сім тисяч шістсот чотири гривні) та рішення суду першої у частині залишеній без змін постановою суду апеляційної інстанції в цій частині - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд у цій частині.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі №816/506/17 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року № 000511401 про збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215 208 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч двісті вісім гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107 604 грн. (сто сім тисяч шістсот чотири гривні) та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у цій частині - скасувати, з направленням справи на новий розгляд у цій частині до Полтавського окружного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року та рішення Полтавського окружного адміністративного суду, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати