Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2018 року у справі №826/4959/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/4959/16

адміністративне провадження № К/9901/56797/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л. В.,

суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року (прийняте судом у складі судді Шевчука А. В. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Степанюка А. Г., суддів: Бабенка К. А., Літвіної Н. М. ), у частині розподілу судових витрат, у справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області (далі - Міськрада) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2015 року № 2526-78-VI "Про розгляд заяв громадян" в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_1 згідно графічного матеріалу до клопотання (заяви) № 7, зареєстрованого у Бучанській міськраді за вх. №М-1313 від 22.07.2015 року, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- зобов'язання Міськради повторно розглянути клопотання (заяву) №7 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_1) ОСОБА_1 (зареєстроване у Бучанській міськраді за вх. №М-1313 від 22.07.2015 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- вирішення питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з місцевого бюджету Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4 409,60 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016 року відкрито провадження у даній справі №826/4959/16.

Крім того, у березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2015 року №2526-78-VI "Про розгляд заяв громадян" в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_2 згідно графічного матеріалу до клопотання (заяви) №13, зареєстрованого у Бучанській міськраді за вх. №М-1319 від 22.07.2015 року, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- зобов'язання Міськради повторно розглянути клопотання (заяву) №13 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_2) ОСОБА_1 (зареєстроване у Бучанській міськраді за вх. №М-1319 від 22.07.2015 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- вирішення питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з місцевого бюджету Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4 409,60 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016 року відкрито провадження у даній справі №826/4964/16.

Також, у березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2015 року № 2526-78-VI "Про розгляд заяв громадян" в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_3 згідно графічного матеріалу до клопотання (заяви) №12, зареєстрованого у Бучанській міськраді за вх. №М-1318 від 22.07.2015 року, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- зобов'язання Міськради повторно розглянути клопотання (заяву) №12 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_3) ОСОБА_1 (зареєстроване у Бучанській міськраді за вх. №М-1318 від 22.07.2015 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (площею 0,1000 га) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- вирішення питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з місцевого бюджету Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4409,60 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016 року відкрито провадження у даній справі № 826/4965/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2016 року об'єднано в одне провадження справи № 826/4959/16, № 826/4964/16 та № 826/4965/16, а також присвоєно загальний № 826/4959/16.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 19 лютого 2018 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Бучанської міської ради Київської області №2526-78-VI від 24.09.2015 року "Про розгляд заяв громадян" в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_1 згідно з графічними матеріалами до клопотання №7, зареєстрованого у Бучанській міській раді Київської області від
22.07.2015 року №М-1313, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов'язав Бучанську міську раду Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.07.2015 року № М-1313 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_1 згідно з графічними матеріалами, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнав протиправним та скасував рішення Бучанської міської ради Київської області №2526-78-VI від 24.09.2015 року "Про розгляд заяв громадян" в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_3 згідно з графічними матеріалами до клопотання №12, зареєстрованого у Бучанській міській раді Київської області від
22.07.2015 року №М-1318, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов'язав Бучанську міську раду Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.07.2015 року № М-1318 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_3 згідно з графічними матеріалами, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнав протиправним та скасував рішення Бучанської міської ради Київської області №2526-78-VI від 24.09.2015 року "Про розгляд заяв громадян" в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_2 згідно з графічними матеріалами до клопотання №13, зареєстрованого у Бучанській міській раді Київської області від
22.07.2015 року № М-1319, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов'язав Бучанську міську раду Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.07.2015 року № М-1319 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_2 згідно з графічними матеріалами, у власність (площею 0,1000 га) для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Постановив стягнути з Бучанської міської ради Київської області в дохід держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міської ради Київської області.

Постановив стягнути з Бучанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 5000 (п'ять тисяч) грн, за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міської ради Київської області.

Позивач не погодився із цим рішенням у частині відшкодування витрат на правничу допомогу та подав апеляційну скаргу.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, у частині відшкодування витрат на правничу допомогу, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що право позивача на компенсацію понесених витрат на правову допомогу не є абсолютним та може бути обмеженим з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, судом в одне провадження об'єднані три аналогічні адміністративні позови ОСОБА_1, до кожної з яких долучено договори про надання правової допомоги, укладені між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2

ФОП ОСОБА_2 має кваліфікацію магістра права, є суб'єктом підприємницької діяльності, який займається діяльністю у сфері права, що підтверджується дипломом магістра, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, витягом з реєстру платників єдиного податку. Відповідно до актів виконаних робіт правова допомога, надана позивачу, полягала у складанні (написанні) для ОСОБА_1 позовної заяви про визнання протиправним рішення Бучанської міської ради Київської області та зобов'язання вчинити певні дії з метою звернення до адміністративного суду. На складання кожної з трьох позовних заяв виконавцем витрачено по вісім годин, що становить 4409,60 грн з розрахунку 551,20 грн за одну годину роботи. Загальний розмір витрат на правову допомогу становить 13 227
грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із того, що позивач звернувся до суду з позовом до суб'єкта владних повноважень, вимоги позивача є однорідними, ним оскаржується одне рішення Бучанської міської ради в частині відмови позивачу у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, правові підставі оскарження рішень міської ради є аналогічними в кожному позові. Позови складені фахівцем в галузі права ОСОБА_2 є аналогічними за змістом, та відрізняються лише номером земельної ділянки, у наданні згоди на відведення якої було відмовлено відповідачем.

Приймаючи до уваги те, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи, відповідати реальному часу витраченому на виконання робіт та не перевищувати розумного розміру компенсації суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 5000 грн за складання трьох аналогічних адміністративних позовів, а також в дохід держави судовий збір у загальному розмірі 704 грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міської ради Київської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати у частині стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат пов'язаних з розглядом справи (витрати на правову допомогу) у розмірі 5000 грн 00 коп. та присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з розглядом справи (витрати на правову допомогу) у розмірі 13 228 грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міськради.

Також просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду по суті цієї касаційної скарги, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міськради на користь ОСОБА_1 документально підтверджених судових витрат на правову (правничу) допомогу, які складають 5600 грн.

У скарзі, зокрема, посилається на те, що до кожної з трьох позовних заяв долучено окремі оригінали договорів про надання правової допомоги, додаток до договорів - замовлення платних юридичних послуг (правової допомоги), акт виконаних робіт згідно з договору про надання правової допомоги та оригінали платіжних документів про розмір та оплату за надані позивачу юридичні послуги (правову допомогу).

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, витрати пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

При цьому, статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (чинного до 15 грудня 2017 року встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" діяв на момент укладання договорів про правову допомогу. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 наголосила на тому, що статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначає не види правової допомоги, а виключно граничний розмір їх компенсації.

Вважає, що судами невірно розраховано суму витрат на правову допомогу, яка підлягає відшкодуванню, оскільки не має значення, що подані ним позови є тотожними, оскільки ним, відповідно до квитанцій було оплачено витрати на правову допомогу, у зв'язку з укладенням трьох договорів, вартість робіт з виконання кожного договору становить 4409,60 грн.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М. М., судді: Бучик А. Ю., Мороз Л. Л.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року № 757/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді Рибачук А. І., Стеценко С. Г., справу передано судді-доповідачу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Щодо витрат на правову допомогу встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) укладені договори про надання правової допомоги від
15.03.2016 №15/03-3, від 17.03.2016 №17/03-1, від 16.03.2016 №16/03-4.

Зі змісту замовлень до вказаних договорів вбачається, що ОСОБА_1 доручає ФОП ОСОБА_2 скласти позовну заяву до адміністративного суду стосовно:

- визнання протиправним рішення Бучанської міськради №2526-78-VI від 24.09.2015 "Про відмову в наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах міста Буча Київської області" (клопотання (заява) №7 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_1) до Бучанської міської ради Київської області вх. №М-1313 від
22.07.2015 року), та зобов'язання вчинити певні дії;

- визнання протиправним рішення Бучанської міськради №2526-78-VI від 24.09.2015 року "Про відмову в наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах міста Буча Київської області" (клопотання (заява) №13 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_2) до Бучанської міської ради Київської області вх. №М-1319 від
22.07.2015 року), та зобов'язання вчинити певні дії;

- визнання протиправним рішення Бучанської міськради №2526-78-VI від 24.09.2015 року "Про відмову в наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах міста Буча Київської області" (клопотання (заява) №12 (графічний матеріал: земельна ділянка НОМЕР_3) до Бучанської міської ради Київської області вх. №М-1318 від
22.07.2015 року), та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з актами виконаних робіт від 23.03.2016 вартість усіх робіт за витрачені вісім годин роботи за виконання замовлення за кожним з вищезгаданих договорів складає 4 409,60 грн.

На підтвердження оплати наданих ФОП ОСОБА_2 послуг ОСОБА_1 надано оригінали квитанції ПАТ "КБ "Приватбанк" від 15.03.2016 № 0.0.520611395.1, від 17.03.2016 №0.0.522335648.1, від 16.03.2016 №0.0.521467191.1 на суму 4 409,60 грн. кожна.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зазначає таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У свою чергу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Приписи частин 1, 2 статті 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, в силу положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16, від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16 та від 5 вересня 2019 року у справі №2-а/250/12.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат судами попередніх інстанцій було вірно враховано те, що позивач звернувся до місцевого суду з позовами (3 позови) до суб'єкта владних повноважень, вимоги позивача є однорідними, ним оскаржується одне рішення Бучанської міської ради в частині відмови позивачу у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, правові підставі оскарження рішень міської ради є аналогічними в кожному позові. Позови складені фахівцем в галузі права ОСОБА_2 є аналогічними за змістом, та відрізняються лише номером земельної ділянки, у наданні згоди на відведення якої було відмовлено відповідачем, номерами клопотань (заяв), поданих до міської ради, а також їх вхідними реєстраційними номерами, тому колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявлена кількість витрачених годин на підготовку даних позовів є завищеною.

Виконавець наданих Замовнику за договорами про надання правової допомоги послуг, є ФОП ОСОБА_2, магістр права за спеціальністю "правознавство".

За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що наведене свідчить про наявність правових підстав для виникнення об'єктивних сумнівів щодо дійсного витрачання ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері права, по вісім годин на написання трьох аналогічних позовних заяв, тому висновок про присудження до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міськради на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Крім іншого, згідно з частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, визначення розміру витрат на правничу допомогу здійснюється у тому числі на підставі детального опису робіт (наданих послуг). Водночас, у наданих позивачем актах виконаних робіт відсутній детальний опис таких робіт, що вимагається чинним процесуальним законодавством, оскільки складання (написання) позовної заяви потребує, зокрема, вивчення матеріалів, опрацювання нормативної бази, безпосередню підготовку позовної заяви тощо.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що, зважаючи на те, що згідно з п. 5 договорів про надання правової допомоги вартість однієї години роботи ФОП ОСОБА_2 визначена сторонами у розмірі 551,20
грн, пропорційним, обґрунтованим, співмірним та достатнім розміром витрат на правничу допомогу, які належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міськради на користь ОСОБА_1, є 5000,00 грн, що відповідає округленому за математичними правилами розміру належної до сплати суми за дев'ять годин роботи Виконавця (551,20 х 9).

Крім того, апеляційний суд слушно зазначив, що відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, приймаючи рішення у лютому 2018 року суд першої інстанції обґрунтовано керувався приписами Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017. При цьому, обґрунтовано не застосовував при ухваленні рішення положення Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах", оскільки даний нормативно-правовий акт втратив чинність 15.12.2017 року.

Верховний Суд вважає за необхідне також зазначити, що, як видно з матеріалів справи, представником позивача 26 квітня 2016 року було подано заяву про об'єднання однорідних позовів ОСОБА_1 в одне провадження, в якій зазначено, що кожен вищезгаданий позов містить однотипні позовні вимоги до одного й того ж самого відповідача.

Тобто, фактично позивачем та його представником самостійно зазначено про однотипність поданих позовних заяв, що свідчить на користь того, що на кожен наступний позов суб'єктом виконання послуг з правової допомоги було затрачено менше часу, ніж на первинно складений позов, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли розрахунки наведені представником позивача вартості послуг на надання правової допомоги, і виходили із завищеності позивачем кількості годин, потрачених для складання позовів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн з розрахунку 9 годин за складання трьох адміністративних позовів, а доводи касаційної скарги зазначені у цій справі висновків судів не спростовують.

Отже, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 342, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко