ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа №804/2061/17

адміністративне провадження №К/9901/54423/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 року (головуючий суддя Чередниченко В.Є., судді: Іванов С.М., Панченко О.М.) у справі № 804/2061/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера ЛТД» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросфера ЛТД» (надалі позивач, Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Одеської митниці ДФС (надалі відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 11.12.2017 року в задоволені позову відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в наданих декларантом до митного оформлення документах дійсно були наявні неточності/розбіжності, а отже, у відповідача були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару. Натомість, вимога про надання додаткових документів у повному обсязі декларантом не виконана, а розбіжності не усунуті.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.05.2018 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував рішення №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.02.2017 року №500060702/2017/00065.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що аналіз наданих позивачем документів свідчить про те, що відомості про заявлену ним митну вартість є об`єктивними, та такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Митний орган стверджує, що позивач не усунув розбіжностей в наданих документах для митного оформлення товару.

Відзив на касаційну скаргу митного органу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

26.07.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таки підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2017 року ТОВ «Віздом-Сервіс», як представником декларанта, для здійснення митного оформлення товару «Регулятор росту рослин Фреш, П.», у кількості 33 600 кг до Одеської митниці ДФС подана митна декларація № 500060702/2017/002496, відповідно до якої, заявлена митна вартість товару у розмірі 57 120 доларів США (USD). Визначення заявленої митної вартості товарів здійснено за основним методом - за ціною Контракту, на рівні 1,70 доларів США (USD) за 1 кг.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її обчислення, одночасно з митною декларацією № 500060702/2017/002496 від 23.02.2017 року представником декларанта були подані наступні документи:

- пакувальний лист № 16Е120601 від 06.12.2016 року;

- рахунок - фактура (інвойс) № 16Е120601 від 06.12.2016 року;

- коносамент № APLU 666154313 від 14.12.2016 року;

- навантажувальний документ - Наряд № 644 від 07.02.2017 року;

- сертифікат походження 16С3702M8531/00038 від 06.12.2016 року;

- калькуляцію вартості Б/Н від 01.02.2017 року;

- страховий поліс №160000027836 від 12.12.2016 року;

- контракт № ВС/АL-29-2016 від 24.11.2016 року та Додаткову угоду №1 до нього;

- договір № БР/1-11-2016 доручення на надання послуг митного брокера від 30.11.2016;

- інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Екологічний контроль»;

- посвідчення про державну реєстрацію Серії А № 04944 від 22.10.2015 року;

- зразок маркування Б/Н від 06.12.2016 року;

- сертифікат аналізу Б/Н від 06.12.2016 року;

- експортну вантажну митну декларацію № 422720256120145263 від 11.12.2016 року.

23.02.2017 року від митного органу надійшло електронне повідомлення про те, що подані документи містять розбіжності, у зв`язку з чим до декларанта була висунута вимога протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прейскуранти виробника товару; 7) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларанту повідомлено про право за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Позивачем 24.02.2017 року до митного органу подано додаткові документи:

- бухгалтерську виписку Б/Н за 22.09.2016 року;

- податкові накладні;

- прайс-лист № PL-02/09-24 від 20.09.2016 року;

- додаткову угоду № 2 від 01.12.2016 року до контракту;

- комерційну пропозицію № СО-02/09-24 від 20.09.2016 року;

- наказ ТОВ «Агросфера ЛТД» № 1804/1 від 18.04.2016 року;

- лист Brightland Corporation Limited від 03.02.2017 року;

- лист ТОВ «Агросфера ЛТД» № 2402-1/17 від 24.02.2017 року;

- лист представника ТОВ «Агросфера ЛТД» від 25.02.2017 року.

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару, між позивачем та відповідачем були проведені консультації шляхом електронного листування.

За результатами проведеної консультації встановлено, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано митним органом внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів.

Листом № 017 від 25.02.2017 року ТОВ «Віздом-Сервіс» повідомлено, що додаткові документи до митного оформлення протягом 10 днів не будуть надані.

25.02.2017 року митним органом прийнято рішення № 500060702/2017/000010/1 про коригування митної вартості товарів, яким здійснено коригування та визначено митну вартість товару у розмірі 84 672 доларів США (USD). Визначення скоригованої митної вартості товару здійснено митним органом за другорядним методом, тобто за ціною аналогічних товарів, на рівні 2,52 доларів США (USD) за 1 кг.

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 500060702/2017/00065 від 25.02.2017 року.

Товар був випущений у вільний обіг за МД № 500060702/2017/002584 від 27.02.2017 року, при цьому позивачем надані фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом внесення грошової застави у розмірі зазначених різниць.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.11.2016 року між Товариством (покупець) та Brightland Corporation Limited (Китай) (продавець) укладений контракт № ВС/АL-29-2016 на придбання товару в асортименті, кількості, якості та за ціною, визначеною у додаткових угодах.

Додатковою угодою №1 від 24.11.2016 року до контракту продавець зобов`язався продати, а Товариство купити товар «Регулятор росту рослин Фреш, П.», у кількості 147 600 кг за ціною 1,70 доларів США (USD) за 1 кг загальною вартістю 250 920 доларів США (USD).

Умови поставки погоджені сторонами у пункті 3 додаткової угоди, а саме: СІF Одеса, Україна, а умови розрахунків у пункті 4 - покупець повинен здійснити 100% оплату за товар прямим банківським переказом на рахунок продавця протягом 360 календарних днів від дати митного оформлення товару на території України.

30.11.2016 року між Товариством та ТОВ «Віздом-Сервіс» (ліцензія Державної митної служби України на право здійснення посередницької діяльності митного брокера серії АЕ №288852 від 24.03.2014 року) укладений договір доручення на надання послуг митного брокера №БР/1-11-2016.

На виконання контракту та додаткової угоди № 1 до нього, Товариством на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту ввезено товар «Регулятор росту рослин Фреш, П.» у кількості 33 600 кг. Поставка товару здійснювалася Brightland Corporation Limited на адресу Товариства морським транспортом до місця призначення: Одеса-порт, Україна.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як визначено у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Частинами 2-4 ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митний орган зазначив, що подані Товариством документи містять розбіжності, а саме:

- всупереч положенню пункту 3.4 зовнішньоекономічного контракту товари, згідно з коносаментом, були відправлені з порту Ціндао, Китай, а не з порту Шанхай;

- заявлена митна вартість товарів є нижчою нижчої межі митних вартостей аналогічних товарів в Україні, а також нижчою від митної вартості товарів, що імпортувалися даним підприємством, зокрема товарів з таким же виробником та торговельною маркою.

Відхиляючи наведені доводи відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначення в коносаменті іншого порту відправлення, ніж той, що вказаний у пункті 3.4 зовнішньоекономічного контракту, не є підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки такі відомості не впливають на вартісні показники оцінюваних товарів. Позивачем 24.02.2017 року надана відповідачу копія додаткової угоди до зазначеного контракту, якою порт відвантаження, за згодою сторін Контракту, було змінено на Ціндао (Qingdao).

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки як вбачається з наявних у матеріалах справи документів товар постачався на умовах CIF Одеса, тобто до ціни товару включалися витрати на транспортування та страхування, числові значення яких підтверджено калькуляцією б/н від 01.02.2017, а відтак у даному випадку зазначення в коносаменті порту відправлення відмінного від того, що вказаний у контракті, не дає підстав вважати, що декларантом зазначено недостовірні відомості про митну вартість товарів, зокрема про числові значення її складових.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 року у справі № 804/2061/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді В.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник