Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 травня 2018 року

Київ

справа №803/2361/14

адміністративне провадження №К/9901/6052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому розгляді касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Волинського окружного адміністративного суду в складі судді Андрусенко О.О. від 29.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В., Пліша М.А. від 18.05.2015 у справі №803/2361/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія нерухомості" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (правонаступник - Державна архітектурно-будівельна інспекція України) про скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, в якому просив скасувати постанову №228/14/7/26-25/2907/02/1 від 25.07.2014 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі Державна архітектурно-будівельна інспекція України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що до спірних правовідносин судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права, а саме, не враховано, що чинне законодавство не передбачає надання керівнику підприємства чи уповноваженій особі направлення на проведення перевірки та службового посвідчення посадової особи, яка проводить цю перевірку, а передбачає лише пред'явлення вказаних документів; що позивач отримав відмову у видачі сертифіката 23.07.2014; що матеріалами перевірки встановлено експлуатацію автозаправного комплексу на момент перевірки 10.07.2014 без прийняття в експлуатацію. Також вказує, що судами не взято до уваги як належний доказ копію фіскального чеку, згідно якого реалізовано пальне та те, що пальне реалізується не торгівельним кіоском, а паливно-роздавальними колонками, які знаходяться саме на АЗС.

Заперечень на касаційну скаргу від позивача не надходило.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2015 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідно до п. 4 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону №2147-VIII) справа № 803/2361/14 передана до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 10.07.2014 року по 11.07.2014 року посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на підставі заяви ТзОВ «Гільдія нерухомості» про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката за дорученням Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.07.2014 року № 40-9181 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТзОВ «Гільдія нерухомості».

За результатами перевірки складено акт від 11.07.2014 року, яким встановлено, що 10.07.2014 року о 16 год. 40 хв. об'єкт будівництва автозаправного комплексу на просп. Відрадному, 105 у Солом'янському районі м. Києва експлуатувався без прийняття в експлуатацію, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі акту перевірки від 11.07.2014 року головним державним інспектором Інспекційного відділу № 1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві ОСОБА_2 винесено припис від 11.07.2014 року про заборону експлуатації автозаправного комплексу з 11.07.2014 року до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва шляхом введення в експлуатацію.

25.07.2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 228/14/7/26-25/2907/02/1, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в розмірі 1096200,00 грн.

Позивач не погодившись з постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.07.2014 року, звернувся до суду з вказаним позовом.

Як встановлено судами, 30.09.2013 року між ТзОВ «Гільдія нерухомості» (орендодавець) та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (орендар) укладено договір оренди №6, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування майно згідно додатків, що є невід'ємними частинами даного Договору, зокрема, АЗС у місті Києві, просп. Відрадний, 105.

13.01.2014 року ТзОВ «Гільдія нерухомості» (орендодавець) та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди від 30.09.2013 року № 6, відповідно до умов якої у зв'язку з наміром орендодавця здійснити реконструкцію об'єкту нерухомого майна АЗС № 34 у місті Києві, просп. Відрадний, 105, що перебуває у тимчасовому користуванні орендаря, орендар дав згоду на період здійснення орендодавцем реконструкції АЗС припинити дію договору оренди та зупинити експлуатацію АЗС. Орендодавець зобов'язався у термін не пізніше 01.09.2014 року завершити реконструкцію АЗС та здійснити введення її в експлуатацію згідно законодавства України.

Експлуатацію вказаної АЗС було припинено з 01.06.2014, а 26.05.2014 року ТзОВ «Гільдія нерухомості» (наймодавець) та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (наймач) уклали договір найму малої архітектурної форми, відповідно до якого наймодавець передав наймачу в строкове платне користування належну йому малу архітектурну форму - торгівельний кіоск, розташований за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, 105, та метою якого було використання предмета найму у торгівельній діяльності.

03.06.2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України надала ТзОВ «Гільдія нерухомості» дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115141540502, а саме: будівництво автозаправного комплексу на просп. Відрадному, 105 у Солом'янському районі м. Києва.

04.07.2014 року ТзОВ «Гільдія нерухомості» як замовник, ТзОВ «РІВАР-А» як генеральний підрядник та ПП «РАДА» як генеральний проектувальник складено акт готовності об'єкта до експлуатації, відповідно до якого будівництво автозаправного комплексу на просп. Відрадному, 105 у Солом'янському районі м. Києва вважається закінченим, а об'єкт готовим до експлуатації.

08.07.2014 року ТзОВ «Гільдія нерухомості» подало Державній архітектурно-будівельній інспекції України заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката.

На підставі вказаної заяви з 10.07.2014 року по 11.07.2014 року і було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил позивачем.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для накладення на позивача штрафу відповідно до абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відсутні, оскільки при проведенні перевірки відповідачем були допущені процесуальні порушення, крім того, матеріалами перевірки не підтверджено факту використання будівлі автозаправного комплексу до прийняття її в експлуатацію.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно п.7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Пунктом 9 Порядку №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Як встановлено судами, спірна позапланова перевірка проведена з 10.07.2014 року по 11.07.2014 року в присутності адміністратора торгового залу АЗК ОСОБА_1

10.07.2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві складено повідомлення, яким зобов'язано ТзОВ «Гільдія нерухомості» 11.07.2014 року прибути до Інспекції з документами, та яке було вручено адміністратору торгового залу ОСОБА_1 для передання його в офіс.

Проте, згідно витягів зі штатного розпису ТзОВ «Гільдія нерухомості» на червень та липень 2014 року, посада адміністратор торгового залу автозаправного комплексу у ТзОВ «Гільдія нерухомості» відсутня, а працівник ОСОБА_1 не значиться.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідач не пред'явив керівнику чи уповноваженій особі позивача направлення на перевірку та службове посвідчення, а перевірку проводив у відсутності суб'єктів містобудування або їх представників, які збудували об'єкт будівництва, оскільки посада адміністратора торгового залу автозаправного комплексу у ТзОВ «Гільдія нерухомості» відсутня, а працівник ОСОБА_1 не значиться.

Згідно абз. 3 п 12 Порядку №553 посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

Пунктом 21 Порядку №553 передбачено, що якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Як встановлено судами, копія акта перевірки від 11.07.2014 року, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 11.07.2014 року та протокол про правопорушення від 11.07.2014 року були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням. Проте, доказів направлення та отримання їх позивачем відповідач не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка кореспондується з п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №461 (далі - Порядок №461, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Пунктами 11, 12 Порядку №461, положення яких кореспондується з ч.5 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», передбачено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Згідно пунктів 22, 23 Порядку №461 видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката (далі - заява), до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації.

Відповідно до п.25 Порядку №461 Інспекція приймає подані замовником заяву і акт готовності об'єкта до експлуатації та з метою визначення відповідності об'єкта проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил проводить відповідну перевірку. Проведення перевірки на об'єкті розпочинається не пізніше ніж на третій робочий день після реєстрації заяви і не може тривати більш як чотири робочих дні.

Згідно п.26 Порядку №461 Інспекція приймає протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення про видачу сертифіката або відмову в його видачі.

Пункт 27 Порядку №461 передбачає, що підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта проектній документації та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил. У разі прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката Інспекція надсилає замовнику протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення з обґрунтуванням причин відмови.

Судами встановлено, після подання 08.07.2014 року заяви про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката, позивач отримав акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил лише 31.07.2014 року та 05.08.2014 року отримав сертифікат, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта - будівництво автозаправного комплексу на просп. Відрадному, 105 у Солом'янському районі м. Києва.

Відповідачем до матеріалів справи долучено відмову у видачі сертифіката від 15.07.2014 року, прийняту за результатами розгляду заяви позивача від 08.07.2014 року, однак не підтверджено надсилання такої позивачу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушення відповідачем вимог Порядку №461 в частині розгляду заяви позивача та порядку прийняття рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката.

Згідно п. 4 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 на стаціонарних АЗС може бути організовано продаж нафтопродуктів у дрібній розфасовці, супутніх товарів для автомобілів та інших транспортних засобів, приймання відпрацьованих масел і тари з-під нафтопродуктів, а також технічне обслуговування та миття автомобілів.

Як встановлено судами 10.07.2014 року ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» реалізовано через торгівельний кіоск, а не приміщення АЗК, пальне на суму 200,05 грн. за адресою просп. Відрадний, 105 у м. Києві, що підтверджується фіскальним чеком. А копії фотографій, надані судам, не ідентифікують торговий зал та територію АЗС, що знаходиться за адресою: просп. Відрадний, 105 у м. Києві.

Крім того, суди встановили, що для будівлі АЗС за адресою: просп. Відрадний, 105 у м. Києві послуги електропостачання надавались з серпня 2014 року, що спростовує факт експлуатації позивачем АЗС на момент проведення перевірки.

Відповідно до п.16 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244 (далі - Порядок № 244), справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою інспекції, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи (п.17 Порядку №244).

Пунктом 25 Порядку № 244 передбачено, що постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівникові або уповноваженому представникові суб'єкта містобудування чи надсилається йому поштою, про що робиться відмітка у постанові. Другий примірник у разі несплати штрафу в установлений строк пред'являється інспекцією до примусового виконання у порядку та строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», а третій - залишається в інспекції, яка винесла постанову.

Відповідно до абз.3 Порядку № 244 належним підтвердженням факту надіслання документів є розрахунковий документ відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

Отже, постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.07.2014 року винесена з порушенням встановленого порядку, що унеможливило участь позивача у розгляді справи про вказане правопорушення та захисту своїх прав в досудовому порядку.

За встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду